4.7. Пошкодження матеріалу голкою (прорубність)

Пошкодження тканини голкою при утворенні стібка – називають прорубами. В місцях прорубів порушується цілісність, знижується міцність тканини, так як голка розриває нитки.

Прорубування залежить від:

- структури і характеру оздоблення;

- відповідності номеру голки і швейних ниток виду тканини;

- стану швейної голки;

- товщини і кручення пряжі;

- переплетення і щільності тканини.

Не прорубуються:

- мало щільні тканини з крученої пряжі, так як голка ковзає по поверхні крученої пряжі і попадає в простір між нитками (вуаль, маркізет, креп-шифон).

- рихлі, пухнасті тканини (фланель, бумазея, сукна) – голка розсуває волокна, не пошкоджуючи нитки.

Вибір швейних ниток та номерів голок необхідно здійснювати у відповідності з товщиною, щільністю та волокнистим складом тканин. Велике значення має також ступень затуплення голки.

В курсовій роботі використано тканину полотняного переплетення: шорстку, яка має коротке перекриття, що зменшує можливість відхилення ниток при ударі швейної голки, тому вона прорубується легше, ніж тканини атласних і сатинових переплетень.

4.8 Здатність тканини до формування при вто

Формувальні здібності тканин характеризують їх здібність створювати просторову об'ємну форму деталей одягу та зберігати її при носінні одягу, тобто їх здібності до формоутворення та формозакріплення. Здібність матеріалів до формоутворення визначається їх механічними властивостями, тобто здібністю до згинання, потоншення, розтягу, стискування. Здібність матеріалів до формозакріплення визначається їх здібністю до релаксаційних відновлювальних процесів, тобто пружністю.

Найкращі формовочні здібності мають чисто вовняні тканини. Тканини з целюлозних, штучних волокон та з натурального шовку мають низьку здібність до формування. Тканини з синтетичних волокон взагалі не здатні створювати просторову форму при волого-теплових обробленнях.[14].

Якщо синтетичні волокна використовуються в суміші з вовною, вони заважають процесу спрасовування тканини. При температурі прасувальної поверхні більшій, ніж температура термофіксації волокон, виникає їх усадка з утворенням зморшок, які не усуваються, і погіршення фізико-механічних властивостей. При ще більшому підвищенні температури волокна плавляться та прилипають до поверхні праски або пресу. Тому створення просторової форми одягу за допомогою ВТО з тканин, до складу яких входять синтетичні волокна, ускладнюється при змісті їх до 20 %; формування здійснюється в незначній мірі при змісті синтетичних волокон до 50 % і зовсім не можливе при змісті їх більше 50 %.

При виготовленні та експлуатації швейних виробів тканини в процесі прасування або пресування піддають впливу високих температур. Якість швейних виробів, їх зносостійкість залежать від режимів ВТО, які встановлюються з урахуванням волокнистого складу, структури матеріалів та виду обладнання.

Основні режими ВТО:

- температура прасувальної поверхні, °С;

- тривалість впливу температури на тканину, с;

- зволоження тканини, %;

- тиск праски або пресу на тканину (зусилля прасування), Па.

Температуру прасування встановлюють з урахуванням волокнистого складу тканини, тривалості впливу температури, зволоження тканини та тиску прасувальної поверхні на тканину (таблиця 4.1)

Тиск прасувальної поверхні на тканину встановлюють залежно від структури тканини, виду операції ВТО та її тривалості.

Таблиця 4.1. Режими волого-теплового оброблення тканин

Тканини	Температура, С	Тривалість	Зволоження,	Тиск,
		впливу, с	%	Па -10-4
Бавовняні	180-200	3-10	20-30	0,5-5
Бавовняні з водо відштовхуючим насиченням	225	10	20-30	1-5
Бавовняні з лавсаном	140-160	10-30	20-30	1-8
Лляні	180-200	зо	20-30	1-5
Лляні з лавсаном	140-160	20-40	20-30	5-10
Віскозні	160-200	5-20	20	0,2-5
Віскозні з лавсаном	140-160	10-15	20	1-8
Ацетатні	130-140	5-20	15-20	0,1-1
Триацетатні	140-160	5-20	15-20	0,1-1
Капронові	100-110	10-20	10-15	0,1-1
Вовняні для костюмів та суконь	150-200	10-40	20-30	1-10
Вовняні пальтові (типу драпів)	160-200	40-60	20-30	5-25
Вовняні з віскозою	160-180	20-30	20-30	3-20
Вовняні з капроном (до 15 %)	140-160	20-30	10-20	2-15
Вовняні з лавсаном та нітроном	150-160	10-15	20	1-10
3 натурального шовку	pclass=MsoNorma l> 40-160	20-40	10	0,1-1,5

В даній курсовій роботі при виготовлені жакета жіночого з синтетичної тканини при ВТО здатна фіксувати надану форму завдяки її термопластиці.

РОЗДІЛ 5

КОНФЕКЦІЙНА КАРТКА НА ВИРІБ

Конфекціювання - це підбір основних матеріалів, підкладки, докладу і фурнітури для кожної моделі виробу.

На кожну затверджену до запуску модель складаються конфекційні картки. Їх готують приблизно за місяць до запуску моделей у виробництво. У карту входять: зразки основного матеріалу різних малюнків і забарвлень, пропонованих для цієї моделі, зразки підкладки, докладу і фурнітури, відповідні за кольором і якості основного матеріалу. [15].

На фабриках, що виготовляють вироби з матеріалів різноманітних кольорів, підбір фурнітури оформляється у вигляді спеціальної карти. Якщо на виробах у результаті обробки використовується вишивка з кольорових ниток, то підбирається гамма кольорів ниток. Стверджує її художня рада підприємства.

Конфекційні картки складаються конфекціонером і затверджуються головним інженером і начальником ВТК. Заміна матеріалу, зазначеного в конфекційній картці, проводиться тільки з погодження з конфекціонером.

Конфекційна картка представлена в додатку Б.

РОЗДІЛ 6

ЗРАЗОК ТКАНИНИ ТА СХЕМА ЇЇ ТКАЦЬКОГО ПЕРЕПЛЕТЕННЯ

В дані курсові роботі було запропоновано чисто синтетичну тканину, полотняного переплетення.

ВИСНОВОК ПО РОБОТІ

В курсовій роботі було розглянемо конфекціонування матеріалів і дослідження їх технологічних властивостей для виготовлення комплекту жіночого.

Використання синтетичних волокон в тканинах поліпшило такі властивості тканин, як міцність, еластичність, стійкість до тертя, світла. Однак поряд з позитивними властивостями синтетичні волокна мають недоліки: малу гігроскопічність, під-вищену гладкість, електризованість, забруднення і т.д., тому більшість тканин виробляють із синтетичного волокна в сполученні зі штучним чи природним. В даній курсовій роботі на тему "Конфекціювання матеріалів для виготовлення жакета жіночого з тканини в клітинку" було розглянуто відбір тканини і дослідження її технологічних властивостей.

Завданням конфекціонування матеріалів є виготовлення одягу високої якості, конкурентоспроможних виробів. Головна роль в цьому належить правильному й обґрунтованому вибору матеріалів для конкретного виробу.

Сформувавши вимоги до виробу та матеріалів, з яких воно виготовлено, було зроблено висновок, що для гігієнічні та технологічні вимоги відходять на другий план, а на перший виступають зносостійкість, естетичні та економічні вимоги.

Після дослідження структурних та механічних характеристик з усіх зразків тканин було вибрано даний зразок - синтетична тканина із вмістом нітрону, так як у цього зразка найкращі показники та вона задовольняє поставлені вимоги.

Підбиваючи підсумки виконання курсової роботи з конфекціонування матеріалів і дослідження їх технологічних властивостей для виготовлення жіночого жакета можна зробити основний висновок: для того, щоб зробити правильний вибір матеріалів для того чи іншого виробу, необхідно чітко уявляти вимоги, які пред’являють виробу, і добре знати, які з існуючих матеріалів володіють потрібними властивостями.

ЛІТЕРАТУРА

1. Борецька Є.Я., Малюга П.М. «Технологія виготовлення легкого жіночого та дитячого одягу» «Вища школа» 1992

2. І.Н. Литвинова «Технічний вигляд жіночого верхнього одягу» 1992 р.

3. О.В. Радкевич «Моделювання одягу» Київ «Вікторія» 2000 рік.

4. К.Р. Лазур «Швейне матеріалознавство» Львів «Світ» 2004 рік.

5. М.Г. Головніва, В.М. Михайлець «Технологія крою та шиття» Київ «Техніка» 1985 рік.

6. Орленко Л.В., Гаврилова Н.И. Конфекционирование материалов для одежды: Учебное пособие, МГУ сервиса. М., 2001. – 201с.

7. Орленко Л.В., Гаврилова Н.И. Конфекционирование материалов для одежды: Учебное пособие. – М.: ФОРУМ:ИНФРА-М., 2006. – 288с. – (Высшее образование).

8. Пожидаев Н.Н., Симоненко Д.Ф., Савчук Н.Г. Материалы для одежды. М., «Лекгая индустрия», 1975. – 224с.

9. Стельмашенко В.И., Розаренова Т.В. Материаловедение швейного производства: Учеб. Для вузов. – М.: Легпромбытиздат, 1987. – 224с.

10. Шершнева Л.П. Качество одежды. М., «Легкая индустрия», 1975. – 168с.

11. Эксплуатационные свойства материалов для одежды и метода оценки их качества: Справ очник/Гущина К.Г., Беляева С.А., Командирова У.Я. и др.. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1984. – 312с.

12. Журналы «Ателье».

13. Журналы «Бурда».

14. Журналы «Легкая промышленность».

15. Журналы « Швейная промышленность».