Критерії і показники сформованості соціальної компетентності дітей молодшого шкільного віку

Критерії	Показники
Компоненти соціальної компетентності	Обізнаність	Вміння
Емоційно-ціннісний Соціально-когнітивний Комунікативний	Орієнтація у назвах емоцій і почуттів та специфіці їх прояву; розуміння емоційної єдності з іншими людьми, однолітками та емоційний відгук на соціальне оточення; наявність і характеристика соціальних мотивів поведінки і діяльність в соціумі, їх супідрядність; ціннісні орієнтації дитини. Усвідомлення соціальної позиції «Я» (дитина-учень, школяр у соціумі); обізнаність з нормами і правилами поведінки в соціумі ( школі, сім'ї, соціальному середовищі); усвідомлення необхідності взаємодії, взаємодопомоги, співробітництва у спільній діяльності в дитячому співтоваристві; усвідомлення необхідності керуватися загальнолюдськими нормами, правилами Усвідомлення норм етики спілкування; обізнаність з нормами літературної вимови; наявність у словниковому запасі дитини достатньої лексики та вміння її адекватно використовувати.	Адекватна оцінка емоційних проявів однолітків і дорослих; адекватна реакція на емоційні прояви однолітків і дорослих, стримування себе в негативно зафарбованих ситуаціях спілкування; вміння підпорядковувати другорядні провідним мотивам діяльності в певній соціальній ситуації; прагнення робити вибір згідно з ціннісними орієнтирами адекватно соціальній ситуації. Орієнтування у новому соціальному середовищі; дотримання загальноприйнятих норм і правил поведінки в різних ситуаціях спілкування (навчання, гра, праця, відпочинок); вміння знаходити адекватні форми ефективного співробітництва і взаємодії в різних соціальних ситуаціях; вміння запобігати виникненню конфліктних ситуацій та своєчасно мирно їх розв'язувати. Вміння обирати мовленнєві конструкції та використовувати їх у конкретних життєвих ситуаціях; активністю дитини як комуніканта, здатністю до організації підтримування стосунків, характер комунікації з ровесниками та дорослими (педагогом та батьками).

На основі вищезазначених критеріїв було виокремлено п'ять рівнів соціальної компетентності молодших школярів.

Експериментальне дослідження проводили з трьома групами дітей. До першої групи увійшли, діти які відвідували звичайні середні загальносвітні школи. Другу групу складали діти, які відвідували освітні комплекси Третю групу створено з дітей, які відвідували сільські школи. Нас цікавило, як впливають соціальні умови, соціальний статус дітей на процес становлення особистості в соціумі, ставлення до себе та оточуючих.

Протягом всього дослідження ми намагалися створити рівні умови в кожній категорії обстежуваних. Наше дослідження передбачало виконання учнями завдань за визначеними методиками. Вони будуть подані нижче. Зауважимо, що в нашій роботі застосовувалися різні методи, такі як: спеціальні опитування-інтерв'ювання, інди-відуальні заняття, бесіди, ігрові вправи, було організовано спостереження за дітьми з метою визначити, як вони організовують свої стосунки з своїми однолітками.

Спостереження сприяло вивченню соціального досвіду дитини за різних обставин її життя: у грі, на уроці, на перерві тощо. Істотним моментом і його організації було складання плану та відповідного протоколу, в якому було передбачено, що та як слід спостерігати, а також фіксувати явища соціальної компетентності, які спостерігаються. Для цього пропонувалися точні докладні записи про поведінку та дії дітей. Спостереження за станом соціальної компетентності виявилося ефективним, тому що проводилося систематично, планомірно і цілеспрямовано впродовж тривалого часу, помічені факти соціальної процесу дорослішання та соціалізації дитини дістали пояснення.

Бесіда була допоміжним методом вивчання процесу соціалізації дитини. Нею скористалися, щоб з'ясувати рівень соціального досвіду, ставлення дитини до різних соціальних явищ, до дійсності до себе, до інших дітей та до вчителів.

В основі бесіди-гри - спілкування дослідника з дітьми, дітей з експериментатором і дітей один з одним. Це спілкування мало особливий характер ігрового навчання й ігрової діяльності дітей. У бесіді-грі ми часто йшли не від себе, а від близького дітям персонажа і тим самим не тільки зберігали ігрове спілкування, але і підсилювали радість його, бажання повторити гру.

Ситуативна гра. Кожен з учасників гри виконував певну соціальну роль. У таких ігрових ситуаціях ми оцінювали вміння контролювати себе, вміння приймати рішення тощо. Отримані результати заносилися до спеціального протоколу.

Розповідь за малюнком, дозволила визначити не тільки мовленнєвий потенціал дитини, але й визначити власну думку до того, що зображено на малюнку.

Мовленнєві вправи ми націлювали на вивчення дитячої лексики, специфіки її застосування в різних видах діяльності дитини (на уроці, у грі тощо)

Багато цінної інформації було також отримано з аналізу опитування батьків та вчителів. Було використано бесіди, анкетування, які були націлені на виявлення особливостей дорослішання дитини (стосунки в колі однолітків, стосунки з дорослими, ціннісні пріоритети дитини). Зазначимо, що експериментальні заходи планувалися і проводилися в години, відведені режимом навчального закладу для самостійної роботи дітей у групі подовженого дня. Запис результатів проводився у протоколи та анкети.

Одним з найвагоміших критерієм нашого дослідження ми вважаємо емоційно-ціннісний критерій, який розкриває скриті сутності дитини до навколишнього світу. Вбачали за необхідним дослідити також такі параметри соціалізованості дитини, що, безумовно впливають на емоційно-ціннісний розвиток особистості, як рівень самооцінки, статус дитини в колі однолітків. З метою дослідження особливостей соціалізації молодших школярів до кожного з критеріїв та показників було дібрано ряд експериментальних завдань. До першої методики ми включили завдання, спрямовані на виявлення особливостей ставлення дітей до соціуму, рівня самооцінки, об'єктивної оцінки себе та інших. Зазначимо, що окремі методики, які засто-совувались в обстеженні дітей дошкільного віку та молодших школярів, ми не описували в тексті монографії двічі.