- •Рекомендовано до друку вченою радою Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 10 від 28.04. 2006 року)
- •Передмова
- •Розділ 1. Дитинство в сучасному соціумі
- •1.1. Історико-концептуальні аспекти дослідження дитинства
- •1.2. Дитина в суспільстві: історичний поступ утвердження в культурі світу дорослих
- •1.3. Дитинство в системі взаємовідносин «дорослий світ - дитячий світ»
- •Дитинство: сходинки його комфортності
- •Р о з д і л 2. Дитяча субкультура як чинник соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
- •2.1. Категоріальні та соціальні ознаки дитячої субкультури
- •2.2. Дитяча субкультура - фактор соціалізації дошкільнят і молодших школярів. Соціально-педагогічний аналіз
- •2.3. Багатовекторність соціуму у свідомості дитини
- •2.4. Дитячий фольклор - складова субкультури дошкільників та молодших школярів
- •2.5. Становлення особистості дитини в просторі дитячої субкультури
- •2.6. Дослідження особливостей впливу дитячої субкультури на рівень соціалізованості дошкільників та молодших школярів
- •Ціннісне ставлення дітей, батьків, учителів до компонентів дитячої субкультури. Результати факторного аналізу
- •Зіставлення результатів факторного аналізу
- •Р о з д і л 3. Особливості процесу соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
- •Теоретико-методологічні засади проблеми соціалізації в онтогенезі
- •3.2.Соціальне становлення особистості на етапі переходу від дошкілля до школи
- •Особливості соціального розвитку дітей у різних умовах життєдіяльності
- •Методика діагностики рівнів соціальної компетентності дітей
- •Методика № 1. Дидактична вправа «Сходинки»
- •Методика № 1. Дидактична вправа «Який ти?»
- •Методика № 1. Дидактична вправа «Що ти знаєш про себе?»
- •Методика № 1. Дидактична вправа «Гарний чи поганий»
- •Методика № 1. Дидактична вправа «Три головних слова про себе»
- •Методика № 1. Дидактична вправа «Похвали»
- •Методика № 2. Дидактична вправа «Світ очима дитини»
- •Методика № 2. Ситуація вибору з використанням картинок
- •Методика № 2. Дидактична вправа «Друзі, товариші, чужі»
- •Методика № 2. Дидактична вправа «Доручення»
- •Методика № 3. Дидактична вправа «Запропонуй свій вихід»
- •Методика № 4. Дидактична гра «Завдання для розумників» (модифікована методика о.М.Дяченко)
- •Методика № 4. Дидактична гра «Домалюй»
- •Методика № 5. Дидактична гра «Як сказати по-іншому?»
- •Методика № 5. Дидактична гра «Передай радість»
- •Методика № 6. Дидактична гра «Веселі слова.»
- •Методика № 1. Дидактична вправа «Посміхнись»
- •Методика № 6. Дидактична вправа «Смішний малюнок»
- •Методика № 6. Дидактична вправа «Намалюй смішне»
- •Критерії і показники сформованості соціальної компетентності дітей молодшого шкільного віку
- •Методика 1. Завдання 1. Соціометричне обстеження «Будиночок».
- •Методика 1. Завдання 2. Соціометричне обстеження «Різнокольорові кружечки»
- •Методика 2. Завдання 1. Індивідуальна бесіда за малюнком «Розповідь за картинками»
- •Методика 2. Завдання 2. Творча вправа «Намалюю світ»
- •Методика 3. Завдання 1. Мовленнєва вправа «Назви-розкажи»
- •Методика 3. Завдання 2. Бесіда-гра «Що сказав ввічливий їжачок»
- •Методика 3. Завдання 3. Ситуативна гра «Робінзонада» (адаптований варіант методики в. Авраменкової)
- •Методика 3. Завдання 4. Інтерв'ювання на тему «Телевізор і діти».
- •Методика 3. Завдання 5. Дидактична вправа «Намалюй майбутнє»
- •Р о з д і л 4. Формування соціально-комунікативної компетентності дітей на ранніх етапах соціалізації
- •Наступність у роботі доз і школи із соціального розвитку дитини
- •Методика соціально-педагогічної роботи з дітьми дошкільного віку в різних умовах життєдіяльності
- •4.3. Реалізація педагогічних умов формування соціальної компетентності молодших школярів у просторі дитячої субкультури
- •Портрет — пейзаж — натюрморт (художня зала)
- •Додатки Додаток а
- •Словарь важньіх слов:
- •Казка м.Пляцковського «Урок дружби».
- •1. Друзі все ділять пополам
- •Казка м.Пляцковського «Нерозлучні друзі».
- •Спочатку подбай про друга
- •Казка м.Пляцковського «Як каченятко Крячик загубив свою тінь».
- •Методичні розробки уроків і занять для вчителів та вихователів з формування соціально-комунікативної компетентності
- •Методичні розробки уроків і занять для вчителів та вихователів з формування соціально-комунікативної компетентності
- •Методичні розробки уроків і занять для вчителів та вихователів з формування соціально-комунікативної компетентності
Методичні розробки уроків і занять для вчителів та вихователів з формування соціально-комунікативної компетентності
Цикл занять-бесід про закони природи і соціуму
ВСЕ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ТОБІ!
Доброго дня, дорогі друзі! Як добре, що минула холодна Зима, і ми всі дочекалися на красуню Весну... Дійсно, кожна пора року чудова, але, чесно кажучи, вже хотілося, щоб відступили морозенки, прокинулась природа. Багато хто з малюків, нетерпляче чекаючи весни, навіть чобітки гумові та весняні куртки приміряли. Інші у віконце весну виглядали, як матусю з роботи. Маленькі ж діти, коли вони чогось хочуть, не можуть терпіти довго, і ще не вміють розуміти, що і від чого береться. От зовсім так, як маленька Оленка в оповіданні Василя Сухомлинського. Послухайте.
Як Оленка хотіла весну наблизити
На стіні висить відривний календар. Оленка маленька, їй усього три рочки, але вона знає: щодня з календаря відривають один листочок. Вона просить бабусю: — Покажіть, де буде весна.
Бабуся й показує. Оленка сумує: як багато ще листочків треба відірвати.
Вночі Оленка тихенько встала та й ну відривати один за одним листочки. Аж до весни відірвала. Зібрала листочки, поклала під подушку й заснула. І сниться їй весна.
Прокинулась на світанку. Підійшла до бабусиного ліжка.
— Бабусю, вставайте, весна прийшла!
Кумедна Оленка! Ніяк не може зрозуміти, що час від листочків не залежить. Але ж ми з вами вже дорослі і розуміємо, що для всього свій час. Бо це закони природи. Але як це довести малюкам? В цьому нам допоможуть звичайні предмети: звичайний олівець, яких багато в коробках у наших друзів; паперове коло. Його можна вирізати самому, тільки спочатку треба обвести на аркуші перевернуту чашку чи щось кругле. А потім складіть коло два рази, а потім розрівняйте, щоб запишися складочки. От і вийшов у нас цілий рік. В кожній частинці з чотирьох треба підписати назву пори року. Не переплутайте! Кожна пора року повинна стояти по порядку, як і в житті —- зима, весна, літо, осінь. Хто ще не вміє писати, можна намалювати лише першу букву назв і обов'язково різні символи, знаки кожної пори року.
Педагог допомагає дітям визначити такі знаки: для зими — сніжинку, для весни — пролісок або гілочку з бруньками, для літа — квітку, для осені — жовтий листок або грибок та яблучко. Можна кожну частину без малюнків просто зафарбувати символічним кольором: для зими — блакитним, для весни — рожевим, для літа — зеленим, для осені — жовтим. Для старших дітей кожну з частин можна розподілити ще на три частини — місяці. Аналогічно діти за допомогою дорослого роблять ще два таких кола для позначення доби та тижня.
А тепер найцікавіше. Візьміть олівця, вставте його у серединку паперових кіл так, щоб нижчим було коло про частини доби, середнім — про дні тижня, а верхнім — про пори року. Збирайте малюків і дорослих. Покажіть, як відбуваються зміни в нашому житті: прокрутиться нижче коло, пройде один день, трішки пересунеться тижневе коло. Прокрутиться, мине тиждень, трішечки рисочка провернеться на верхньому колі. Он воно як буває! Ну як, сподобався вам наш пристрій?! Можна зробити й живими такі кола. Нам необхідні будуть шнурки.
Гра «Доба-день-пори року»
Станьте у коло. Посередині на полу хрест на хрест покладіть чотири шнурки. Давайте домовимося, де буде яка частина доби і що ми в цей час будемо робити, тобто які рухи зображувати. Ведучій проголошує: «Починається понеділок. Діти ідуть по колу зупиняються поступово на кожній частинці і показують відповідні рухи.
Труднощі в тому, щоб не копіювати дій інших дітей, а слідкувати за тим, на якій частині кола стоїш сам. Для тих дітей, хто починає не з ранку, а стоїть біля ночі чи вечора, педагог пропонує уявити, що це день напередодні понеділка, тобто ще вчора. Коли діти пройдуть один цикл, тобто все коло, необхідно зосередити їхню увагу на тому, що все повторюється спочатку.
3. Отже, важливо добре засвоїли головне правило — для всього свій час. Якщо в природі ми не можемо змінити чи наблизити час, як би ми цього не бажали, то в нашому житті багато чого залежить від нас самих. Давайте пограємо у гру «Сонечко». Подивіться уваж-но на своїх друзів, кого б з них ви обрали у нашій грі бути сонечком.
Це така людина, від якої тепло, приємно всім. На сонечко ми одягнемо таку шапочку. Руки, очі, обличчя сонечка будуть промінцями: на когось воно тільки подивиться, до кого-то доторкнеться, іншим посміхнеться. Сонечко може повертатися навкруги себе, і ми будемо тихенько йти по колу. Відчуйте, як приємно, коли тебе гріє сонечко.
А тепер давайте зробимо багато сонечок, кожен стане сонечком, яке буде зігрівати теплом інших. Куди не повернешся, куди не підеш, всюди приємно, тепло... Сподобалась вам гра? В неї можна грати час від часу. Як відчуваєте, що десь (у групі, вдома, в розмові) «захмарилось», так і вмикайте своє сонечко. І все навкруги обов'язково зміниться. Не може не змінитися. Адже це такий закон — все повертається тобі. Посміхнись щиро, і тобі посміхнуться у відповідь, стисни кулаки, і на тебе подивляться перелякано або насторожено. Такий собі бумеранг — така іграшка, яку куди не кинь, обов'язково до тебе повертається. В нас немає бумеранга, можу його тільки на картинці показати. Дивіться. А ми візьмемо звичайну резинку (венгерку краще).
Дорослий може запропонувати одну з двох вправ.
Вправа перша. Діти стають у дві шеренги на відстані одні від інших. Не треба сильно натягувати резинку.
Скажіть або подумайте щось приємне і відпустіть кінець резинки — ця думка, добре слово пішло до вашого друга. Знову візьміть свій кінець тепер ваше добро вам повертається.
Вправа друга. Нескладно зробити іграшку «йо-йо» — на невеличку резинку прив'язати, наприклад, кубик або м'ячик. Дитина кидає іграшку і говорить слово, наприклад «добро», коли іграшка повертається, повертається і те слово, що вона відпустила, отже, треба знову повторити це слово.
Народна мудрість теж про це говорить: «Що посієш, те й пожнеш».
Послухайте цікаву казку про цей закон.
За Володимиром Сутєєвим
Казка «Рум'яні яблука»
Велика сімейка у зайця: він, зайчиха і шестеро зайченят. Прогодуй отаку ораву! Ось і доводиться щодня з мішком у ліс бігти. Та сьогодні щось зайцю не везе — нема нічого ласого — ні грибів, ні ягід.
І раптом на зеленій галявині заєць побачив дику яблуню. А яблук видимо-невидимо.
Щасливий заєць набрав рум'яних яблук цілий мішок. Спробував на спину закинути — де там, ледве з місця зрушив. «Нехай, якось дотягну», — подумав заєць і волоком ледве потягнув свій мішок. Раптом він уткнувся у щось м'яке. Обернувся... і ледь не зомлів. Перед ним стояв ведмідь.
Переляканий заєць вчасно опам'ятався: — Ось, несу яблучка діткам... Пригощайся, Михайло Іванович!
Ведмідь спробував яблучко — нічого, смачненьке... І набрав цілу пригорщу.
Полегшено зітхнув заєць і потягнув свій мішок далі. Раптом на галявину вискочили білченята. — Дядечку заєць! Дайте яблучок. Як же не порадувати малечу — всіх пригостив.
По дорозі додому зустрів заєць старого приятеля їжака.
Куди йдеш, друже? — запитав заєць.
Вийшов грибків набрати, та щось не везе сьогодні — пустий кошик.
Візьми краще яблук, — запропонував заєць. — Бери більше, я не жадібний. І насипав йому повний кошик.
Додому зайцю вже зовсім близенько. Але за поворотом раптом зустрів він козу з оравою козенят. Ну як не пригостити? Усі козенята застрибали від радості. Хоч і роздав заєць багато яблук, та усе ж дуже стомився. А тут де не взявся кріт.
Пригости, друже! — попросив він зайця. Як не зробити приємність приятелю?
Тільки зібрався йти — ворона з дерева кричить: — Усіх пригостив, усіх нагодував, а мені хоч би яблучко дав! Заєць за мішок, а в мішку і справді — одне яблучко. Віддав заєць його вороні, а сам з пустим мішком знову побіг до яблуні.
А вдома зайченята чекають на зайця-татка. Зайчиха яких тільки розваг не вигадувала, щоб забавити голодну малечу.
Раптом хтось постукав у двері... Зайченята кинулись до дверей — така зустрічати... А на порозі — білченята з великим кошиком горіхів.
Це матінка вам передала, — пропищали білченята й побігли.
Не встигла зайчиха закрити двері, як з'явився їжак з повним кошиком грибів.
Господар вдома? — запитав зайчиху.
Та нема ще. Як пішов з ранку, так і не повертався, — відповіла зайчиха.
їжак поставив кошик, попрощався і пішов.
Сусідка-коза принесла качани капусти і глечик молока. А потім з-під землі з'явився кріт. Він усе викидав і викидав з підвалу картоплю, буряки, морквинки, петрушку.
Привіт, зайцю! — крикнув кріт і зник.
Здивована зайчиха нагодувала зайченят і поклала їх спати. А заєць у цей час підбігав до своєї заповітної яблуні. Тільки нахилився яблука збирати — аж чує знайомий голос: — що тобі тут потрібно, зайцю?
Заєць чуть не впав з переляку. Це ж вовк!
Хочу яблучок... зайченятам назбирати.
Ось як! Ти любиш яблука? А я люблю зайчатину...— і кинувся на зайця.
Ось тут і пригодився пустий мішок. Заєць миттєво накинув його на голову вовку, а сам мерщій утік.
Він прийшов додому мокрий і втомлений. Зайченята міцно спали. Тільки зайчиха чекала свого зайця і тихо плакала. Скрипнули двері. На порозі стояв заєць.
Зайчик, мій бідний зайчик, — кинулась до нього зайчиха.
Ура! Тато прийшов! — загомоніли ще сонні зайченята.
Раптом затріщало вікно.
Це вовк! Ховайтесь! — закричав заєць.
А з віконця показалась велика голова ведмедя.
Ось вам медку приніс, — заревів він. — Справжній, липовий. ..
Вранці уся заяча сім'я бенкетувала. Чого тільки не було на столі: і мед, і гриби, і морква, і капуста...
А стара ворона не переставала дивуватися: — Мішок же був пустий... Звідки ж стільки добра всякого?
Діти, ви зрозуміли, звідки стільки добра у зайчика знайшлося?
— Як ви вважаєте, коли зайчик ділився яблуками, пригощав друзів, він думав, що йому добро повернеться? Чому ж він роздавав яблука білченятам, козенятам, кроту і всім іншим?
Є такі люди, які, коли їх просять про будь що, а вони відразу запитують: «А мені що за це буде?!». Скажу відверто — закон бумерангу працює, коли про це не думаєш. Треба просто робити добре, і не чекати, коли добро повернеться. Тоді воно обов'язково повертається. Якщо будеш чекати термінової відповіді, не повернеться ніколи! Пам'ятайте про це.
7. Все повертається тобі — це правило діє також і тоді, коли ти просто говориш іншій людині слова чи думаєш про неї. Скажеш добре слово чи зле, образливе, залежить від тебе, але все навкруги тоді стає таким, яким ти його зробив. Давайте переконаємося в цьому на цікавому експерименті.
Дорослий приносить миску з водою, соломку, чайну ложку Пропонує дітям уявити, що сіль — це наші слова, а миска з водою — люди, кому ми ці слова говоримо. Пропонує дітям пригадати, як нещодавно вони з кимсь сварилися, говорили образливі слова, говорили, наче сипали в миску сіль. Тепер-то ми вже шкодуємо про ці слова, а дістати сіль вже не можна. Вода стала неприємна, і людині, дійсно, теж дуже неприємно. Потім можна запропонувати змінити сіль на цукор і переконатися, як приємні слова розчиняються у воді.
У кінці заняття варто ще раз проговорити з дітьми закон бумерангу.
