Сикхізм
Формування релігійної системи сикхізму розпочалася наприкінці ХІІ ст. на хвилі протесту ремісників, купців проти кастових принципів індуїзму та експансії мусульманства Індії. Автором сикхізму був індус із касти кшатріїв, уродженець Пенджабу – Нанак (1469- 1528). Релігійні вчення його виходило з принципів монотеїзму, запозиченого в ісламі. Його апологети стверджували, що Бог являє себе в усьому сущому він єдиний для всіх, незалежно від належності до общини, касти. Нанак виступав проти обрядовості за спрощення культу, вважає, що не обов‘язково витрачати час на відвідування храму, то молитися можна всюди. А всі люди рівні перед богом. Нанак був проголошений Першим Великим гуру сикхів. У м. Амрітсар (штат Пенджаб) існує рел. і адмін. центр сикхів. Там же головний храм – золотий храм. Вищий орган влади у сикхізмі з‘їзд общини рівних. Общини сикхів згуртовані, підтримують між собою тісні зв‘язки. Члени сплачують обов‘язковий внесок. Сикхів – хоробрі й умілі вояки, серед них багато військовиків.
Сикхізм – впливова релігійна течія сучасної Індії, що охоплює майже 10 млн. осіб. Час від часу сикхи опиняються в епіцентрі релігія протистоянь в Індії, продовжуючи боротьбу і за своє політичне відокремлення.
Зороастризм
Зороастризм виник на сході Ірану – Бактрії поступово освоюючи його західні терени аж до Мідії, де його підтримували жреці з племені магів. Але всі дослідники сходяться на тому, що в УІІ – УІ ст. до н.е. у давньому Ірані вже існувало релігійне вчення пов‘язане з ім‘ям на пів міфічного мислителя Заратуштри, який одержав його ім‘я шляхом Одкровення. Давні іранці називали свого пророка заратуштра, а греко–римська версія його імені – зороастр (той, що приносить жертви зеркам). Зороастризм ще називають (маздеїзм), авестизм, вогнепоклонство). Зороастризм є першою релігією Одкровення – релігією, вчення яке одержане пророком від єдиного Бога.
Авеста – священна книга зороастризму, створилася вона в різних місцевостях Ірану упродовж багатьох віків остаточно сформувавшись у І тис. до н.е. Найдавнішою її частиною є гати (пісні), що містять вчення пророка Заратуштри, гімни Богам і міфічним героям, яким поклонялися індоіранці ще до зороастризму.
Зороастризм є дуалістичною релігійною системою, згідно з якою безмежний у просторі і часі світ розділений на дві сфери: земну (світ речи) і духовний (світ душ). У ньому відбувається боротьба добрих духів і божеств (ахурів) із злими (девами). У світі добра владарюють всюдисущий Ахурамазда – головний бог в зороастризмі: зороастризм вперше в історії релігії висунув детальну есхатологічну систему (рел. вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту): два первоначала – добро і зло.
Нині зороастризм існує у формі парсизму – релігії Ірану зороастрійців, які, переселившись в Індію зберегли цей культ.
ВЕДИЗМ
Назва ведизму походить від назви збірника священних пісень, урочистих гімнів, жертовних закликань – Ведизм (сан. веде – знання). Це одна з найдавніших релігій світу, яку принесли у ІІ тис. до н.е. в Індію кочові племена аріїв.
Ведизм містить яскраво виражені патріархальні риси, струнку ієрархію богів напівбогів, які уособлюють сили та явища природи. Головними її особливостями о обожнення сил природи, анімізм, первісна магія. За своїм характером вона була обрядовою: жертвоприношення богам, співи, гімни, молитви, магічні заклинання; святилищ, ярамів, зображення богів не було. Головними Богами були: бог неба Варуна, богиня матері – землі – Притхіва та ін. Найпопулярнішим є бог Індра, що наділений найбільшою силою, універсальним володарем світу. А пізніше найавторитетнішим серед богів стає Брахман.
З часом боги стали уособлювати не тільки природні, а суспільні сили. Культ богів полягає у жертвопринесеннях, супроводжуваних гімнами і магічними формулами, які виражали конкретні прохання людей. У пізньоведичній релігії з‘являється практика аскези. Аскеза – (гр. вправа, подвиг) – світоглядна концепція, спосіб життя, які передбачають відмову від життєвих благ і насолод.
Як цілісна система, ведична релігія не існує, але її головні положення є серцевиною майже всіх релігій та релігій філософії вчень Індії.