- •18. Складність структури і особливості процесу аномального розвитку.
- •19. Компенсація і корекція аномального розвитку.
- •20. Діти з порушенням слуху.
- •21. Причини природжених і набутих порушень слуху.
- •22. Діти з порушенням зору.
- •23. Діти з природженими і набутими вадами зору.
- •29.Сліпоглухі діти
- •30. Діти з поєднанням сенсорного і інтелектуального дефекту.
20. Діти з порушенням слуху.
Гіпакузія – зниження слуху.
Апакузія, судитос – втрата слуху.
Залежно від ступеня дефекту:
- глухі – двостороннє порушення слуху, набуте до того як сформувалось мовлення.
- оглухлі – втрата слуху на різних стадіях розвитку, коли мовлення вже сформувалось.
- туговухі – часткова слухова недостатність.
Однобічне порушення слуху виникає лише в разі враження середнього та внутрішнього вуха, слухового нерва та його ядер.
При ураженні середнього вуха, характерним є послаблення слуху на низькі тони та збереження кісткового проведення слуху.
Неповна глухота:
- звукопровідна (кондуктивна) – ураження елементів звукопровідної системи.
- звукосприймальна (перцептивна) – ураження звукосприймальної системи (кортіїв орган, спіральний вузол завитки, нервові волокна, центральні шляхи)
21. Причини природжених і набутих порушень слуху.
Вроджені: генетичні фактори, дія хвороботворних мікроорганізмів під час вагітності матері, дія алкоголю, лікарських препаратів.
Набуті: гострі запалення середнього і внутрішнього вуха; черепно-мозкові травми; пухлини; порушення мозкового кровообігу; незбалансоване харчування; ураження слухового нерва, провідних шляхів, коркових слухових центрів.
Причиною глухоти може бути отосклероз – патологічний процес у кістковій капсулі вушного лабіринту. Найчастіше вражає кістку в межах овального вікна середнього вуха.
Серед ГІЗ, які призводять до часткової втрати слуху: сифіліс, хламідії, герпес, сказ, менінгіт, енцефаліт, кір, скарлатина, грип, паротит.
Впливають на розвиток органа слуху такі захв.вагітної: цукровий діабет, нефрит, авітаміноз, токсикоз.
22. Діти з порушенням зору.
Зоровий аналізатор - система рецепторів, нервових центрів мозку та їх шляхів, функція якої полягає в сприйнятті зорових подразнень, їх трансформації в нервові імпульси і передачу останніх у коркові центри мозку, де формується зорове відчуття, аналіз та синтез зорових подразнень.
Через зоровий аналізатор людина отримує основну кількість інформації
Завдяки зору ми навчаємося багатьом побутовим і трудовим навичкам, навчаємося виконувати певні правила поведінки, тощо
У пізнанні зовнішнього світу для людини зір відіграє першочергову роль. До 90% інформації ми отримуємо через зоровий сенсорний канал.
Сліпі – діти у яких немає зорових відчуттів або очі втрачають здатність до світлосприйняття і розрізнення кольорів або зберігається незначний залишковий зір
Слабозорі – діти, які мають дещо більшу гостроту центрального зору, проте мають інші дефекти зорової функції (різке звуження межі поля зору)
Осліплі – діти, що втратили зір після 2-3 років
Залежності від час виникнення порушення
сліпонароджені
осліплі
Залежно від ступеня порушення зору
абсолютно сліпі (розрізнення світла та тіні)
частково сліпі (розрізнення силуетів предметів)
23. Діти з природженими і набутими вадами зору.
Амбліопія – зниження гостроти зору
Амавроз – втрата зору, що виникає внаслідок ураження центрального відділу зорового аналізатора
Сенсорна депривація – недостатність, недовантаження аналізаторів, що спостерігається в умовах ізоляції чи внаслідок порушення роботи органів чуття (сліпота, глухота, сліпоглухота тощо)
Альбінізм – вроджений брак пігментації волосся, шкіри та райдужної оболонки очей
Короткозорість (міопія) – різновид аномалії рефракції, при якому паралельні промені, що надходять до ока від розташованих удалині предметів, з’єднуються перед сітківкою у вигляді розсіяного пучка
Далекозорість (гіперметропія) – різновид аномалії рефракції, за якої паралельні промені, що надходять від розташованих далеко від ока предметів, з’єднуються у фокусі за сітківкою ока
Катаракта – помутніння кришталика ока або його капсули
Ністагм – мимовільні нерізкі ритмічні рухи очей, найчастіше в горизонтальному напрямку (тремтіння)
Косоокість - це патологія, при якій один або обидва ока при погляді прямо по черзі відхиляються в сторону, тобто дивляться в різних напрямках
24. Прогресуючі і стаціонарні порушення зору.
Прогресуючі: глаукома, пухлини головного мозку, аномалії рефракції.
Стаціонарні: мікрофтальм, колобоми, астигматизм, катаракта, ністагм.
25. Діти з порушеннями мовлення.
Мовлення – це функціонування мови, продукт мовленнєвої діяльності у процесі якої використовуються одиниці, категорії, форми та норми мови.
Порушення мовлення – термін для позначення відхилень від мовленнєвої норми, прийнятої в мовному середовищі, які частково або повністю перешкоджають мовленнєвому спілкуванню, обмежують можливості пізнавального розвитку і соціально-культурної адаптації особистості
Мовленнєвий апарат – система органів, які беруть участь в утворенні звуків мовлення
центральний відділ
кора головного мозку
підкоркові вузли
провідні шляхи
ядра стовбура (насамперед довгастого мозку)
нерви, що йдуть до дихальних, голосових і артикуляційних м'язів
периферійний відділ
дихальний апарат
голосовий апарат
артикуляційний апарат
26.Характер порушень мовлення.
специфіка порушень мовлення:
з’явившись, самостійно не зникають
з часом закріплюються
не відповідають вікові того, хто говорить
потребують логопедичного втручання
позначаються на подальшому розвитку дитини
27.Основні види порушень мовлення у дітей.
Частина розладів може бути
пов'язаною з:
вадами слуху
неврологічними захворюваннями
ушкодженнями мозку
затримками та/або порушеннями розумового розвитку
фізичними розладами
Мовленнєві порушення
фонетичні порушення
лексико-граматичні порушення
порушення зв’язного мовлення
Не мовленнєві порушення
порушення пізнавальної діяльності
сенсорні порушення
моторні порушення
28.Загальні системні порушення мови.
за Бадаляном Л. О.
(в залежності від причини їх виникнення)
розлади мовлення, пов’язані з органічним ураженням ЦНС: афазія(повна або часткова втрата мовлення внаслідок локального ураження головного мозку різної етіології: судинної, травматичної, пухлинної). алалія(брак або стійке недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини (умовно — до трьох років)., дизартрія(порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи)
мовленнєві порушення, пов’язані з функціональними змінами ЦНС: заїкання, мутизм, сурдомутизм
мовленнєві порушення, пов’язані з дефектами будови артикуляційного апарату: механічна дислалія(це порушення звуковимови,зумовлене анатомічними дефектами периферичного мовного апарату), ринолалія(порушення тембру голосу та звуковимови, зумовлене анатом о-фізіологічними дефектами мовного апарату)
затримка мовленнєвого розвитку різного походження
