- •18. Складність структури і особливості процесу аномального розвитку.
- •19. Компенсація і корекція аномального розвитку.
- •20. Діти з порушенням слуху.
- •21. Причини природжених і набутих порушень слуху.
- •22. Діти з порушенням зору.
- •23. Діти з природженими і набутими вадами зору.
- •29.Сліпоглухі діти
- •30. Діти з поєднанням сенсорного і інтелектуального дефекту.
30. Діти з поєднанням сенсорного і інтелектуального дефекту.
До цієї категорії дітей відносяться діти, у яких порушення слухового або зорового аналізатора поєднуються з розумовою відсталістю, яка викликається дифузним ураженням кори головного мозку. Аналізуючи особливості розвитку таких дітей, слід враховувати, що їхня інтелектуальна недостатність є первинною, оскільки ранні специфічні порушення пізнавальної діяльності можуть виникати як вторинні відхилення в розвитку при ураженні слуху або зору, але при первинно збережених розумових здібностях. Такі складні дефекти обумовлені: гемолітичною хворобою новонароджених, яка пов’язана з резус-несумісністю крові матері й плода, внутрішньоутробними ураженнями плода внаслідок застосування матір’ю на перших місяцях вагітності речовин для зриву вагітності, пологовими травмами, тяжкими захворюваннями дитини в ранньому віці: пневмонією, менінгітом, при яких застосовувались великі дози ліків.
Дослідження глухих і туговухих інтелектуально неповноцінних дітей свідчить, що обидва первинних дефекти обтяжують один одного. Так, типові для олігофренічного розвитку риси – туго рухомість мислення, труднощі у створенні нових зв’язків і в перебудові вже сформованих, зниження стійкості уваги, цілеспрямованості діяльності, низька критичність, слабке сприймання педагогічної допомоги тощо – у дітей з бінарним дефектом виступають гостріше, ніж у олігофренів з нормальним слухом, оскільки первинна інтелектуальна недостатність посилюється вторинними порушеннями пізнавальної діяльності, викликаним ураженням слухової функції, яка зумовлює недорозвиненість мови і словесно-логічного мислення.
Крім того, корекція мовного розвитку, який порушений при глухоті й туговухості, в олігофренів з глибокими ушкодженнями слухового аналізатора здійснюється менш успішно, ніж у глухих і туговухих з нормальним інтелектом. Це пов’язано з тим, що компенсаторні процеси при органічних ураженнях ЦНС послаблені, вищі психічні функції, які відіграють важливу роль у компенсації, у цьому випадку недорозвинуті.
Якщо розумова відсталість у дитини поєднується з глибокими порушеннями діяльності зорового аналізатора, то зоровий дефект обтяжує й інтелектуальну недостатність, а вона, в свою чергу, утруднює розвиток компенсаторних пристосувань сліпої дитини.
Найважчі для виховання і навчання - діти з поєднанням розумової відсталості їз сліпо глухонімотою. Тяжкі порушення функцій основних аналізаторів, які забезпечують зв’язок психіки людини з навколишнім світом, у поєднанні з інтелектуальним дефектом, різко знижуючи дієвість компенсаторних сил організму, створюють вкрай несприятливі умови розвитку. Тим часом при наполегливому, цілеспрямованому, науково обґрунтованому корекційно-педагогічному впливові на розвиток сліпоглухонімої розумово відсталої дитини навіть у разі глибоких порушень інтелекту можна досягти помітних успіхів у формуванні в неї елементарних уявлень про реальну дійсність, навичок самообслуговування, просторової орієнтації.
