54. Проблеми розвитку науково-технічного потенціалу України.

На сучасному етапі в Україні є об'єктивні умови для проведення в життя активної державної науково-технічної політики: функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, технічний і виробничий потенціал багатьох передових підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі, який дозволяє внаслідок конверсії виробляти і випускати конкурентоспроможну продукцію.Однак нинішній господарський механізм не забезпечує необхідної сприйнятливості підприємств щодо науково-технічних досягнень, особливо стосовно створення і великого поширення принципово нової техніки, технології і матеріалів, конкурентоспроможних на світовому ринку. Наслідками негативних тенденцій у сфері розвитку науки і техніки є також стагнація і навіть зниження віддачі нагромадженого науково-технічного потенціалу, інноваційний застій. Відсутні чітка стратегія управління розвитку науки і техніки, чіткий механізм її реалізації. На данному перехідному етапі найважливішим завданням є знаходження оптимального співвідношення між централізацією і децентралізацією в управлінні НТП, між державним регулюванням і самоорганізацією ринкової системи/

55. Поняття і сутність сталого розвитку продуктивних сил.

56. Концепція сталого розвитку: передумови та мета створення.

Сталий ро́звиток— загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Концепція сталого розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах:

1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.

2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов`язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.

3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на більш благополучне життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.

4. Необхідно налагодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.

5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.

Концепція сталого розвитку фактично пропонує новий підхід до проблеми світоустрою. Цей підхід передбачає суттєві зміни у всіх сферах суспільного життя, зокрема, в політичній, на всіх рівнях організації людських спільнот. У зв’язку з переходом до сталого розвитку перед політичною системою постають нові складні цілі і завдання, які потребують певної її трансформації. Так, сталий розвиток ставить на порядок денний політичних інститутів (національного і глобального масштабів) проблеми, що пов’язані із досягненням балансу між необхідністю глобального управління і збереженням державного суверенітету, пошуком ефективних методів розв’язання глобальних і локальних проблем, знаходженням нових форм міжнародного співробітництва, з’ясуванням відповідності тих чи інших моделей політичних трансформацій ідеалам та цілям сталого розвитку, пошуком оптимальної системи прийняття рішень тощо.