1.2.4.Прийняття рішень з урахуванням ризику

В залежності від набору ситуаційних факторів можна здійснювати процес прийняття рішень на основі запропонованих алгоритмів.

Алгоритм прийняття ризикових рішень у традиційному менеджменті може включати такі операції:

• виявлення ризикової проблеми;

• збирання інформації про джерела, особливості ризикотвірних чинників, щодо ступеня вразливості об′єкта ризику до зміни параметрів та ключових змінних, наслідки і збитки породжені впливом ризикотвірних чинників;

• відображення цієї інформації в зручному для аналізу вигляді;

• аналіз інформації про можливі ризики, дослідження вразливості об′єкта, оцінювання обсягів можливих збитків;

• визначення цілей управління у вирішенні ризикової проблеми;

• ідентифікація ризикової проблеми з раніше існуючою практично;

• вивчення прийомів управління ризиками та їх наслідків;

• вибір варіанта дій на підґрунті аналогії та здорового глузду.

Алгоритм прийняття рішень у системному ризик-менеджменті може

включати такі операції:

• контроль і виявлення ризикової проблеми;

• збирання інформації;

• відображення цієї інформації в зручному для аналізу вигляді;

• аналіз інформації про ризики в системі;

• дослідження співвідношень ризиків окремих елементів системи;

• дослідження співвідношень ризиків різної фізичної природи;

• дослідження співвідношення частоти і складності ризиків окремих елементів;

• генерація переліку можливих наслідків щодо ризиків кожного елемента системи і прогноз ступеня (сили) цих впливів для більш високого ієрархічного рівня системи;

• оцінювання і верифікація варіантів рішень; прийняття, оформлення, доведення до відома виконавців, виконання,

• контроль за виконанням рішень.

Алгоритм прийняття рішень у ситуаційному ризик-менеджменті може включати такі операції:

• виявлення (ідентифікація) ризикової проблеми; збирання інформації про ризики, небажані чинники, вразливість щодо

• ризику в конкретній ситуації; відображення інформації в зручному для аналізу вигляді;

• аналіз наявної інформації про ризики стосовно кожної з можливих ситуацій (джерела, об′єкти ризику; можливі впливи; прогноз їх ефективності);

• діагностика проблеми і ранжування ризиків виокремлених з урахуванням доступних ресурсів;

• розробка критерію оцінювання ефективності управління ризиками в конкретній ситуації;

• верифікація і оцінювання ризикових рішень;

• прийняття, оформлення, доведення до виконавців, виконання, контроль виконання рішень;

1.2.5.Використання експерименту як чинника зниження ризику

Важливим інструментом зниження ризику в діяльності підприємця, менеджера, особливо, в умовах перехідної економіки може бути експеримент. Він може передувати розробці управлінського рішення, проводитись у процесі розробки рішення або бути результатом такого рішення.

У процесі розроблення управлінського рішення експерименти можуть проводитись в такому порядку: уявний експеримент (верифікація експертом), математичне моделювання, натурні дії з реальними об’єктами.

Використання напівнатурних чи математичних моделей дозволяє знизити не тільки ризик, а й затрати на експерименти та отримати нові знання про об’єкт дослідження. З огляду на економічну ефективність це дозволяє у проведенні маркетингової стратегії:

• знизити ризик вивчення – ризик помилок, пов’язаних з неправильними уявленнями про об’єкт управління;

• знизити ризик дії – ризик помилок управління маркетинговою стратегією

• фірми;

• забезпечити більш ранній, порівняно з конкурентами, вихід товару на ринок (це призводить до збільшення періоду монопольного положення товару на ринку, з відповідною можливістю встановлення монопольно високої ціни на цей товар, до моменту появи товару конкурентів);

• знизити собівартість товару, що розширює діапазон зниження цін, забезпечує більшу фінансову стійкість виробника товару в конкурентній боротьбі.

Таблиця рішень

Приймаючи рішення щодо обрання способу управління ризиком, слід враховувати насамперед можливий рівень збитків та ймовірність реалізації певного типу ризику (див. табл. 1.).

Класифікуючи ризики на основі ймовірності їх реалізації та обсягів можливих збитків, можна виділити 2 граничних типи:

1. Ризики, які спричинюють окремі незначні збитки, що мають тенденцію повторюватися (р_і → 1).

2. Ризики, наслідком яких є катастрофічні за обсягом збитки, ймовірність реалізації яких незначна.

Таблиця 1

Рішення щодо зниження ступеню ризику

Рівні збитків, грн.	Близький до нуля	Низький	Невеликий		Середній		Великий		Близький до одиниці
Незначні (від 0 до А1)	Прийняття ризику							Прийняття ризику чи створення резервів (запасів)
Малі (від А1 до А2)	Створення резервів, запасів
Помірні (від А2 до А3)	Створення резервів, запасів			Зовнішнє страхування чи (та) розподіл ризику						Уникнення ризику
Середні (від А3 до А4)	Зовнішнє страхування чи (та) розподіл ризику							Уникнення ризику
Великі (від А4 до А5)	Зовнішнє страхування чи (та) розподіл ризику					Уникнення ризику
Катастрофічні ( > А5)	Зовнішнє страхування чи (та) розподіл ризику			Уникнення ризику

Якщо в першому випадку доцільне прийняття ризику з його оптимізуванням шляхом створення резервів коштів, то другий випадок є класичним прикладом ризику, який доцільно передавати страховику (в окремих випадках доцільно застосовувати розподіл ризику). [6, с. 10-13]

Більшість ризиків, які загрожують економічній діяльності, є проміжними варіантами порівняно з наведеними вище.

Природно, що кожна компанія може прийняти свою градацію рівнів збитків та імовірностей збитків на підставі досліджень та експертних оцінок і будувати свою таблицю рішень. Підкреслимо, що в реальному житті доцільно використовувати поєднання окремих способів зниження ризику, комбінуючи зовнішні та внутрішні методи оптимізації ризику.

РОЗДІЛ 2. Практична частина