Коротко про сайт

RefList.Su - це найбільша колекція рефератів. На сайті RefList.su Ви знайдете безліч цікавих робіт і статей: реферати, дипломні, курсові роботи, шпаргалки, контрольні та лабораторні роботи, топіки з англійської мови. На нашому порталі, Ви можете додавати свої матеріали, читати реферати користувачів, використовувати пошук по сайту. Також в RefList.su можна почитати викладу, доповіді, квитки, твори. Колекція рефератів доступна для всіх безкоштовно і без відправки смс, і реєстрації.

Реклама

<a href='http://b.c8.net.ua/click?4426,56436&225990151&9&13' target=_top><img src='http://b.c8.net.ua/show?i4426,56436&225990151&9&13&240&400&' width='240' height='400' border=0 alt='http://c8.net.ua/'></a>

Товари

Ликвидация склада Легальная экономия воды до 60% без ущерба вашему комфорту! fast-buy.com.ua 99 грн
Лучший подарок мужу Вместительный аксессуар из натуральной кожи. Цена 379 грн! savemart.com.ua Скидка 50%
Ищете подарок? Клатч Curewe Kerien за половину цены + подарок! reklama-on.com 349 грн
Сегодня дешевле Кожаная сумка Polo сейчас за полцены! reklama-on.com 649 грн

Реферат на тему Готичний стиль в архітектурі Західної Європи скачати

Розділ: архітектураТип роботи: реферат

Предыдущая страница | Страница 2 из 3 | Следующая страница

остаточно XIII в. — зріла, чи висока, готика; XIV—XV ст. — пізня готика, спочатку радісно сяюча своєї декоративністю і тому інколи называе травня «променистої», та був «полум'яніюча», чия бурхливо разросшаяся декоратив ность знаходить вже самостійного значення. Тривалість так само періодів була зовсім не одинако виття за кордоном.

Знаменитий собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам) — самий усели тельный і безперечно, самий чудовий пам'ятка ранньої готики, кото рим і відкривається нова ера історія західноєвропейської архітектури. Майже шість століть відбулося з того часу, як було він споруджено, й Парижа пре образился завдяки одній його стрункої громаді, що запанувала над містом. У багаторазово збільшилася ті століття столиця Франції, прикрасилася багатьма іншими пам'ятниками, знаменитими весь світ, але Нотр-Дам як і панує з неї, як і хіба що служить її символом, сприймається нами як одна з найвищих втілень французького художнього генія. Вже далеко захід перемістився центр міста, які вже цей собор не центр її суспільному і політичною життя, і не усвідомлюємо, що було колись бути ідею монархії, восторжествувавши ший під покровительством церкви (перший камінь собору було закладено 1163 р.) французьким королем і спеціально що у Париж римським татом, а багато сторіч через також у присутності тата в Нотр-Дам коронувався Наполеон). Подібно пірамідам Єгипту, подібно Парфенону в Афінах чи константинопольської Софії, паризький собор Нотр-Дам гідний лише у століттях, а й у тисячоліттях засвідчувати своїх ідеалах і вікової художній культурі який створив її народу. Захват Віктора Гюго західним фасадом Нотр-Дам нам зрозуміло. Яка велична зрозумілість і розміреність! Це лише початок готики, і тому горизонталь ще суперничає з вертикаллю. Але саме це суперництво створює тут таку незрівнянну чіткість. Стіна ще зникла, але з вже визначає образ грандіозної пятинефной базилики1. Головний фасад її легкий, причому гордовита висота веж хіба що віднаходить своє завершення тонкому, витонченому шпилі (над средокрестием), стрімко котрий підноситься догори. Величезне ажурне вікно, так звана троянда, сяє у центрі другого ярусу над спрямованими у височінь стрілчастими арками поглиблених порталів. І ж довга горизонталь «галереї королів» нездатна стримати вертикальний ритм витягнутих королівських статуй. Готична скульптура мала величезну роль готичному храмі, загальний образ якого народжується зі сполучення архітектурних форм як і кам'яні квіти, вырастающих разом із (ми незліченних статуй — статуй чи рельєфів.

Реймский собор (де коронувалися французькі королі й у котрий переможно внесла свій прапор Жанна д'Арк) разом із так само прославленим Шартрским собором— вершини французької зрілої готики і, отже, всієї ранцеві французької готичної архітектури. Як і паризькому соборі Нотр-Дам, головний фасад— у трьох ярусу, з ажурної трояндою посередині і двома потужними вежами. Але тут вертикаль легко й те водночас урочисто панує над горизонталлю, яруси майже стушевываются, і стіна беззастережно капітулює перед грандіозним кістяком найтоншої, хочеться сказати філігранної, архітектури, яка потрапляє вгору струнко, ясно, це без будь-якого напруги. Та й край як величаво, а й ошатно, вишукано, які з виявленням споконвічній для галльського розуму внутрішню логіку і чуття міри. Легка ажурна громада— синтез зодчества і ліплення, святкова цим ония стрілчастих арок, колон і квітучого, казково чудового скульптурного оздоблення.

Є у Нормандії містечко Мон-Сен-Мишель. Він височіє на скелі, за годину припливу зусебіч оточеній морем. Це свого роду заповідник готичного мистецтва. І видали і натомість морських просторів, і поблизу, дивлячись з його котрі рвуться до небу стіни, Мон-Сен-Мишель справляє враження істинно чудесного твори рук людських. Та й називають її також «Ла Мервей», що таке диво чи диво.

Такий ж подяки гідний славний майстер (можливо, П'єр де Монтеро), створив таку справжню перлину високої готики, як Сен Шапель у Парижі, саму чудову з королівських палацевих капелл1. Чудесен її інтер'єр: замість стіни— ажурний палітурка вікон з блискучими чистими фарбами вітражами. І музика кольору райдужно поєднується тут з музи дідька лисого найвишуканіших архітектурних форм. Високі, легкі стовпи підхоплюють так само легкі нервюры зводу, доводячи їх динаміку впритул до статі. Стреми тельность злетів і казкова колірна симфонія створюють на цьому храмі якесь волшебно-поэтическое настрій.

Від зодчих пізньої французької готики можна було важливо почути таке сужде ние: «Хто хоче побудувати цілковита собор, та має взяти від Шартрского — вежі, від Паризького — фасад, від Амьенского — подовжній корабель, від Реймского — скульптуру». Та й у цьому названі далеко ще не все чудові собори, споруджені в готичну пору мови у Франції.

Замки, дедалі більше які отримують характер палацу, міські ратуші з від критими галереями, знаменитий палац правосуддя в Руані, приватні будинки свідчить про розвитку світського будівництва у XIV—XV ст. Та й після свого розквіту в XIII в. готика вже відійшла досягну тієї ясності, від своєї досконалості. Краббы — вигадливі декоративні деталі як стилізованих листя, зміцнюють щипці чи різьблені фронтони над вікнами і дверними прорізами; «риб'ячі бульки» (так названі німецькою через свою складної криволінійної форми), витягнуті завдовжки в віконних палітурках і парапетах подобу «мов полум'я» (французький термін); портали, одягнені в пишні, часом фантастичні прикраси, й багато іншого, так само барвисте, що часто здається нас аж нанизаним на архітектуру, — усе це саме собі дуже ефектно, вражає буйним достатком справді полум'яніючої розкішшю. Але нам до ясно тепер, нові часи вимагали не невтримного декоративного марнотратства, заслоняющего архітектуру, а нового зі свого стилю мистецтва. Кінець середньовіччя знаменував і поклала край готики, счерпавшей свої можливості, і прощальними, західними були останні створення вихованих їхньому традиціях майстрів. Таку еволюцію була властива як для французької, але й всієї європейської готичної архітектури.

Готичний стиль у Німеччині.

У Німеччині готичний стиль розвився пізніше, ніж мови у Франції. Не заперечуючи пріоритету французів, німецькі мистецтвознавці схильні німецькому художньому генії найповнішого і яскравого виразника готичного ідеалу краси. Цей геній і готика, свідчать вони про, хіба що створені одне для друга. Справді, готика була періодом розквіту німецького мистецтва, лише важко, і не який згодом ідеали Ренесансу. Створене німецьким художнім генієм в готичну пору представляє драгоценнейший внесок у скарбницю світової культури. У північно-східній Німеччини, бідної каменем, придатним великих будівель, виникла особлива цегляна готика, коли трохи великовагова, а часом і дуже значна, із чудовими декоративними ефекту ми.

Німці стверджують, що у їх зодчестві повністю виявлено сутність готичного стилю, і використані всі можливості: лише у готиці порив справді нестримний, справді піднімає догори весь обшир будинку, створює наразі і в зовнішньому його образі і його склепіннями враження чогось неосяжного і незбагненного. Недарма німецькі зодчі замінили французьку троянду стрілчастим вікном над головним входом і порушили бічні горизонталі контрфорсами. У французькій ж готиці, нехай дуже потрійний і гармонійної, не повністю зникла горизонтальність членувань і загальний розмірений ритм стримують порив, вводять їх у якісь рамки розуму, логіки, і це- на шкоду ту стихію, властивою готичному зодчеству.

Але французи скажуть у відповідь, що їх готиці порив не стриманий, а упорядкований, що це дає будинку велику зрозумілість і завершеність й те водночас більше витонченість, що невтримна поривчастість чужа французькому художньому генію, що вона бентежить людини, а чи не піднімає його, що чуття міри необхідно задля всім.

Тут два погляду, начебто несумісні. Та ті німці, що справді люблять мистецтво, захоплюються Реймским собором, як і так само люблячі мистецтво французи — Кельнским собором.

«...Кельна димні громади». Це слова Олександра Блоку. Гоголь вважав цей собор вінцем готичного мистецтва. Гордість Німеччини — Кельнський собор було завершено лише наприкінці уже минулого століття по виявлених справжнім планам і робочим кресленням. Гордість Франції — Ам'єнський собор послужив прототипом для Кельнського. Проте істинно запаморочливий вертикальний порив грандиоз іншої кам'яною маси видає в Кельнском соборі натхненне майстерність німецьких зодчих. Порив, так само потужний, та заодно більш сконцентрований і тому надзвичайне все собі покоряющий, — у Фрейбургском соборі, несрав ненном шедеврі німецької готики. У ньому лише однієї вежа, хіба що яка уклала отой у собі весь собор, злившись своїм підставою з його фасадом, із якого черпає велику силу, що дихає й у ажурному шатрі, переможно рвущемся догори. Недаремно вважається, що ця вежа — «найвища і зрозуміле одкровення готичної думки».

Французькі і німецькі залишались культурні традиції здавна перепліталися в Ельзасі. Страсбурзький собор (по сьогодні не цілковитий і на відміну від Фрейбургского лише тому однобашенный) відбиває певним чином це переплетення. Головним його зодчим був, мабуть, німець Ервін Штейнбахский .

Готичний стиль в Англії.

Різниця щодо висоти до довжини біля пам'ятника англійської готики та французької (та й взагалі материковій) й відіграла вирішальну роль в усьому розвитку англійського зодчества в в пізнє середньовіччя, зодчества, якому ми маємо безліччю чудових пам'яток. Яка була і причина такого відмінності? Завойована норманнами, котрі принесли з материка вже сформовану лантух туру, британська острівна держава була найпершою країною, перенявшей від Франції за романським готичний стиль, і його і переробила по-своєму. Умови, визначили історичне розвиток англійського государ ства, визначили і характеру англійської готики. Як це і країни материковій Європи, Англія переживала тоді эконо мический підйом. Проте на відміну з посади цих країн розвиток в промисловості й торгівлі Англії визначалося насамперед не містом, а селом, де вироблялося і перероблялося сировину, призначене на вивезення. Не бюр герство. а дворянство відігравало в англійської економіці головну роль, і, отже, міські інтереси або не мали країни вирішального значення. Саме тому храмове будівництво залишалося там переважно монастирським, як й у романське час.

Собор споруджувався над центрі міста, як символ її багатство і слави, а й за містом, де містився монастир. У Франції чи Німеччини собор усім своїм стрункої громадою панував над теснившимися біля підніжжя низькими оселями городян, потужним своїм злетом догори протиставляючи себе ним. У Великобританії собор гармонійно вписувалася у пейзаж, який був йому живопис ным обрамленням, і тому розростався насамперед над висоту, а те щоб вільніше розміститися на лоні природи. І все-таки готика вимагала спрямованості догори. Англійські зодчі постаралися виявити цю устрем ленность по-своєму. Воздвигая собори дедалі більше витягнутими завдовжки, вони постачали їх стрілчастими дугами, багаторазово повторюваними у "вікнах, і самим достатком настінних вертикальних томів, з додаванням третьої вежі, не фасадної, а розташованої над средокрестьем. Растянутость храмового будинку, узаконене його місце серед рівного жваво писного пейзажу з упором на вертикальності не архітектурного цілого, а архитектурно-декоративных деталей фасаду та інтер'єра — такі відрізни тільні риси англійського готичного зодчества. Хіба вражаючі фасади таких соборів, як, наприклад, в Солсбери(1220—1270 рр.) чи Линкольне (XI—XIV ст.), всуціль одягнені в незліченну безліч вертикальних деталей, майстерно об'єднаних у єдине ціле!

Але, мабуть, ще вигадливіше грандіозні храмові інтер'єри — звез дчатые, сітчасті, веерообразные. Фантастично разросшиеся пучки колон, найтонші нервюры, звисаючі ажурні воронки, вертикально чередующи еся ґратчасті халепи — такий загальний злет - і така мереживна симфонія, що, право, народжується враження повної невагомості склепінного перекры тия. Тут велична одухотвореність готичного зодчества хіба що отсту пает перед самої невтримної, істинно невичерпною декоративністю. Та й як і закрутитися голові в соборі Глостера (1351—1407 рр.) або під склепіннями капели Королівського коледжу в Кембриджі (1446—1515 рр.), де скрізь з нас виникають самі вигадливі архітектурні візерунки, схожі на орнаментальні дива древньої нортумбрийской мініатюри. Англійський позднеготический стиль від властивій нього подчеркнутости вертикаль ных членувань отримав назву перпендикулярного.

Прекрасными церквами, чудовими дворцами—палаццо, відкритими галереями — лоджіями з аркадами і капітелями і живописними фонтанами, посеред яких ми ясно відрізнимо елементи готичного стилю, прикрасилися містах Італії. Розрахований на сорок тисяч молільників, Міланський собор (кінець XIV—XIX в.) — найбільший із всіх готичних соборів.

Близькість Франції та Німеччини позначилася на Міланському соборі: будували його й французькі, і німецькі, і італійські майстра. У результаті вийшла деяка компилятивность з величезним переважанням північних впливів і, можливо, який завжди виправдана, отже, надмірна пишність, особливо у його скульптурному наряді. Хай не пішли, специфічно італійського варіанта готичної архітектури не виявилося в грандіозної міланської хра мовой будівництві.

Готичний стиль Італії.

Італійський художній геній йшов своїм особливим шляхом, як знаємо, наметившимся вже у романську пору. Кінцевою метою шляху була, мабуть, зрозуміла навіть лідерів нових віянь. Зростання міст, народження нових відносин разом із новим світосприйняттям визначали розвиток італійського мистецтва, дедалі більше зі своєї сутності світського. Про це йдеться попереду. Скажемо тільки, що, запозичуючи деякі елементи готи ческого стилю, що запанував у країнах, італійські майстра остава лисій чужі його основі. Каркасная система, коли він хіба що зникала стіна, була не до душі, і стіна зберігала їм своє конкретне значення: ясно розчленована, не котра рветься вгору, об'ємна, зовсім на ажурна, прекрасна у своїй стрункості й врівноваженості. Не вертикаль, а розміряний

ость захоплювала італійських зодчих, навіть коли вони будували будинки остроко нечными вежами, стрілчастими арками і віконними палітурками. Фронто ны, горизонтальні смуги різнобарвного мармуру, багатющі інкрустації надають італійським фасадам тих часів райдужну ошатність. На храмовому інтер'єрі, попри стрілчасті склепіння і нервюры, як, наприклад, в знаме нитой флорентійської церкви Санта Марія Новела (XIII—XIV ст.), кста ти, — і це особливо знаменно — так вподобаній найбільшому генію Високого Відродження Мікеланджело, що він її своєї «не вестой», відчуваємо передусім ясну врівноваженість архітектурних форм. Навіть такі шедеври пізнього середньовіччя, як Палац Дожів (IX— XVI ст.) і Палац Ка Д'0ро (перша половина XV в.) у Венеції зі своїми воздуш ными арками і стрілчастими вікнами — пам'ятники й не так готики, скільки якогось радісного, променистого мистецтва, багато почерпнувшего у своїй ска зочности від арабського Сходу. Примітно, що з Палаці дожів обыч ные архітектурні принципи рішуче порушено. Массивный блок огром іншої стіни спочиває на чудесних у своїй стрункої легкості аркадах і лоджиях. Але це здається неприродним, бо горизонтальна маса стіни нібито втрачає свою тяжкість під різнобарвною мармуровій обличкуванням з диаго нально поставлених квадратних плит. За винятком Італії, де його витісняли освіжаючі ренесансні віяння, готичний стиль був, зазвичай, обов'язковим в зодчестві, поощ ряемом католицька церква. Цікавий цьому плані приклад Литви.

Укладання.

Отже, готика панувала повсюдно. Як у Парижі Нотр-Дам, віденський собор св. Стефана панує над величезної столицею.

Часом не тільки однобашенный фасад, як у Фрейбурге, а й храми з майже оди наковой заввишки центрального і бічних нефів, що створює єдине, по- двір цовому широкий простір, — нововведення німецької готики.

У Нідерландах, де, завдяки вигідному географічним розташуванням міська торгівля процвітала вже у романську пору, зростання бюргерства ви кликав бурхливе світське будівництво. Останній період середньовіччя саме у Нідерландах найбільший розмах одержало будівництво загальне твердження ственных будинків— ратуш1, торговельних рядів і складів, будинків цехових организа ций. Величні міські дзвіниці — вічові вежі (бефруа), играв шие значної ролі у численних повстаннях міського населення і побудову слу жили, поруч із собором, хіба що символом могутності й багатства міста, — замі чательное досягнення нідерландської архітектури (вежа, як стовп возвы шающаяся над торговими рядами в Брюгге, вежі Ипре, Генті та інших.).

Усюди будувалися замки з усе досконалішими укріпленнями й те водночас обставлені з дедалі більшою (особливо у пізньої готиці) ріс кошью, що дається взнаки в пишної декоративності, високих стрілчастих вікнах з вигадливими палітурками, потрійних коминах на повну стіну тощо. буд.

Європейські міста оточувались зубцюватими стінами з подвійними воротами і вежами. Видоизменился сам образ міста завдяки щільно притиснутим друг до друга готичним домівках з гостроверхими двоскатними дахами, вузькими вікнами, стрілчастими дверними прорізами, аркадами, кутовими башточка ми — усім тим, що у лабіринті вузьких вуличок де-не-де ще збережених середовищ невековых кварталів обступає нас нині як мальовничий декорум давно зниклого спосіб життя.

Важко знайти потрібних слів, щоб описати враження від готичного собору. Вони високі і тягнуться догори нескінченними стрілами веж і башточок, вимпергов, фиалов, загострених арок. Завдяки своєї архітектурі з кожним точки собор виглядає по-новому. На відміну від романської церкви з її чіткими, легко обозримыми формами, готичний собор неозорий, часто асиметричний і навіть неоднорідний у частинах: кожен із його фасадів зі своїми порталом індивідуальний. Стіни не відчуваються, їх як і немає. Арки, галереї, вежі, які - то майданчики з аркадами, величезні вікна, віддаляються і далі - нескінченно складна, ажурна гра ажурних форм. І весь цей простір населено - собор і усередині і зовні населений масою скульптур. Вони займають як портали і галереї, але можна знайти ще й на покрівлі, карнизах, під склепіннями капел, на гвинтових східцях, виникають на ринвах, на консолях. Одне слово, готичний собор- це цілий світ. Воно й справді увібрав у собі світ середньовічного міста. Навіть якщо зараз, в сучасному Парижі, собор Паризької Богоматері панує над містом, і для ним меркне архітектура бароко, ампіру, класицизму, можна уявити, як ще більше переконливо він був тоді, у цьому Парижі, серед кривих вуличок і маленькі двориків на берегах Сени.

Німецька готика, також вражаючи своїми розмірами, стало своєрідним символом сучасних німців, уособлюючи їх національну самобутність. Досить згадати хоча б у тому, що у Кельні досить популярне прислів'я, де було написано приблизно таке: «Кельнський собор вічна будуватиметься до того часу, поки що стояти Кельн». Нагадує слова однієї пісні: «...І вона [Москва] стоятиме, зникло за інерцією Росія століттях...». Ці висловлювання символізують цілісність, неподільність і самобутність товариств, якщо росіянам такий символ- Московський Кремль, то тут для западногерманцев цей символ- Кельнський собор.

Взагалі, коли казати про символах минулого історія різних народів, то готика є певної візиткою могутній середньовічної Європи, що втілила у собі на всю потугу ще віри і безмежну силу заражающегося самобутнього мистецтва Західної Європи. Вона (готика) примушує сьогоднішніх людей своїми задумками, масштабністю і долговечием. Мені здається, що з дуже далеких нащадків мистецтво першого тисячоліття нашої ери буде передусім асоціюватися з готикою, як нас мистецтво древнього світу передусім асоціюється з Грецією і Римом.

Виноски.

1.Гоголь. Хезинга Й. . Стр. 111.

2.Нервюра - арка з тесаных клинчатых каменів, зміцнювальна ребра зводу.

3.Контрфорс - підвалина, поперечна стінка, вертикальний виступ, зміцнює основну несе конструкцію.

4.Ратуша- будинок місцевого самоврядування, має зазвичай є два зали і годинну вежу. Література.

1.Гуревич А.Я. Категорії середньовічної культури, Москва, 1972 р.

2.Крыжановская М.Я. Мистецтво західного середньовіччя, Москва, 1963 р.

3.Лясковская О.А. Французька готика XII-XIV століть, Москва, 1973 р.

4.Малая історія мистецтв. Тяжлов В.М. Мистецтво середньовіччя у Західному та Центральною Європі., Москва, 1964 р.

5.Советский Енциклопедичний словник, Москва, 1988 р.

6.Хезинга Й. Осінь середньовіччя, Москва, 1988 р.

7.Советская енциклопедія, Москва, 1986.