3. Знання, уміння, навички.

Знання і їх класифікація.

Знання - перевірені практикою результати пізнання навколишнього світу, його вірне віддзеркалення в мозку людини. Найбільш поширені наступні класифікації знань.

По локалізації віддзеркалення виділяють:

- індивідуальні знання (свідомість) - сукупність чуттєвих і розумових образів і їх зв'язків, що виникають при взаємодії індивіда з дійсністю, його особистий досвід спілкування, праці, пізнання світу;

- громадські знання - продукт узагальнення, об’єктивізації, усуспільнення результатів індивідуальних пізнавальних процесів, виражений в мові, науці, техніці, матеріальних і духовних цінностях, створених поколіннями людей, цивілізацією.

Навчання є "способом переведення" громадських ЗУН в індивідуальні.

За формою віддзеркалення ЗУН виділяють:

- знакові, вербальні знання, закодовані в знаковій, мовній формі, теоретичні знання;

- образні, представлені в образах, сприйнятих органами почуттів;

- предметні - матеріалізовані результати діяльності;

- процедурні, що знаходяться в поточній діяльності людей, їх уміннях і навичках, в

технології, процедурі трудового і творчого процесу.

Велика класифікація знань за областю і предметом пізнання; найбільші її розділи: гуманітарні і точні математичні науки, філософія, жива і нежива природа, суспільство, техніка, мистецтво.

Уміння визначається як здатність особистості до ефективного виконання певної діяльності на основі наявних знань в змінених або нових умовах. Уміння характеризується передусім здатністю за допомогою знань осмислювати наявну інформацію, складати план досягнення мети, регулювати і контролювати процес діяльності. Уміння включає і використовує навички особистості.

Прості уміння при достатній кількості вправ можуть автоматизуватися, переходити в навички. Навички - це здатність виконувати будь-які дії автоматично, без по елементного контролю. Тому іноді говорять, що навичка - це автоматизоване уміння.

Навички і уміння характеризуються різною мірою узагальненості і класифікуються на різних логічних підставах. Так, за характером переважаючих психічних процесів виділяють рухові (моторні), чуттєві (сенсорні) і розумові.

4. Способи розумових дій.

Психологічний індивідуальний процес, який привів людство до сучасного рівня цивілізації, - це мислення.

Мислення є процесом пізнання людиною об'єктів і явищ навколишнього світу і їх зв'язків, пошуку невідомого, передбачення майбутнього. Мислення - це процес роботи свідомості, переробки мозком знань, що зберігаються в ньому, і інформації, що поступає, і отримання результатів : управлінських рішень, продуктів творчості, нових знань.

Способи, якими здійснюється мислення, називають способами розумових дій (СРД). Їх

можна класифікувати таким чином:

1) за характером переважаючих засобів мислення : предметно-дієві, наочно-образні, абстрактні, інтуїтивні;

2) за логічною схемою процесу: порівняння, аналіз, абстрагування, узагальнення, синтез, класифікація, індукція, дедукція, інверсія, рефлексія, антиципація, гіпотеза, експеримент та ін.

3) за формою результату: створення нового образу, визначення поняття, судження, висновок, теорема, закономірність, закон, теорія;

4) за типом логіки мислення: розсудливо-емпіричні (класичнологічні) і розумно- еоретичні (діалектико-логічні, за В. В. Давидовим). Окрім терміну "способи розумових дій" (СРД), в педагогічних технологіях застосовується і близький до нього термін "способи навчальної роботи" (за Якиманскою І.О.), яким позначається область процесуальних умінь, що грають важливу роль для успішного навчання.

Найважливішими загально учбовими способами роботи (загально учбовими уміннями і навичками) є:

• Уміння і навички планування навчальної діяльності.

• Уміння і навички організації.

• Уміння і навички сприйняття інформації.

• Уміння і навички розумової діяльності.

• Уміння і навички оцінки і осмислення результатів своїх дій.