2. Психологічний аналіз сучасних шлюбно-сімейних стосунків студентської сім’ї

Сьогодні стало очевидним, що проблеми сім’ї виходять за межі її вузького поняття. Саме тому на сучасному етапі розвитку Української держави виникає необхідність усвідомлення і переосмислення змін соціально-економічного, політичного, демографічного, національного та духовного розвитку життя людей з метою винайдення шляхів для покращення умов, в яких перебуває сьогодні сучасна сім’я.

Як свідчить практика, процес створення сім’ї суттєво залежить від багатьох чинників, і, перш за все, від особистісних характеристик майбутньої подружньої пари. Зважаючи на те, що вступ до шлюбу та підтримання його стабільності для багатьох молодих людей є складним, часто непосильним завданням, виникає потреба у науковому вивченні цієї проблеми та виявленні ефективних шляхів підготовки молоді до сімейного життя. Оскільки значну частину молоді складають студенти ВНЗ, необхідно вивчити специфіку та особливості шлюбно-сімейних стосунків студентської сім’ї з психологічної точки зору.

Студентська сім’я як один з різновидів молодої сім’ї – маловивчений об’єкт досліджень. Дослідженням проблем та розвитку студентської сім’ї, її специфіки та життєвих негараздів займалися займались такі зарубіжні автори Krista Anders, Joseph Price, Ogadimma Chukwubueze [6; 8; 13] вивчали зв’язок стресу, рівня тривожності та якістю сімейних відносин серед студентів коледжу, вплив сімейного положення на успішність результатів навчання студентів старших курсів та аспірантів, незареєстроване співжиття студентської молоді.

Дані дослідження Krista Anders показали зв’язок між батьківським тиском/підтримкою та рівнем тривожності, як і в дослідженні проведеному Putwain D.W. (2010), Schwartz S.J. (2009), а також Yazedjian A. (2009) і виявили кореляції між батьківськими відносинами і поведінкою ризику здоров’я, батьківськими відносинами і успішністю навчання в коледжі. Дане дослідження також показало, що існує негативна кореляція між стресом і сімейними відносинами серед студентів першого курсу коледжу.

Останні демографічні тенденції свідчать про швидке зростання віку вступу в шлюб (Schoen R., Weinick R. 2003; Cherlin A. 2005), особливо серед високоосвіченої молоді (Goldstein J., Kenney C. 2001). Одне із пояснень рішення відкласти шлюб серед тих, хто навчається і збирається вступити до аспірантури, в тому, що сімейні обов’язки або наявність шлюбного партнера стануть перешкодою до успішного навчання або захисту дисертації. Навіть якщо дане припущення не вірне для конкретного студента, існують соціальні стереотипи про упереджене ставлення до студентів, які перебувають у шлюбі і (та) мають дітей (Ferreira M. 2003).

Важливо відзначити, що за даними Joseph Price [6], не кожен, хто вступає до аспірантури, залишається одиноким (32% чоловіків і 31% жінок одружуються під час навчання) і не кожен, хто був одружений, залишається у шлюбі (7,4% чоловіків і 12,% жінок розлучаються протягом навчання). Вчений, використовуючи дані 11000 студентів впродовж 20 років, виявив що одружені студенти мають не гірші результати навчання, ніж самотні. Одружені студенти більш імовірно закінчують навчання в аспірантурі в будь-який рік, швидше отримують науковий ступінь, мають більшу кількість публікацій, та швидше знаходять роботу на ринку праці ніж самотні студенти.

Ogadimma Chukwubueze [13] вказує, що незареєстрована форма співжиття серед студентів має місце через недостатню укомплектованість та неналежні житлові умови гуртожитків. За даними досліджень вченого, така модель шлюбно-сімейних стосунків має як позитивні так і негативні сторони.

З одного боку існує проблема зловживання алкоголем, трапляються випадки сексуального та фізичного насильства, фінансової та академічної експлуатації партнера, жорстокого поводження.

З іншого боку, незареєстроване співжиття підвищує рівень толерантності студентів до дорослих подружніх пар в суспільстві, навіть якщо вони були погано підготовлені до такої відповідальності – а в майбутньому, призводить до стабільності відносин. Також спостерігається позитивний вплив на академічну успішність і фінансову спроможність студентів-співмешканців.

На готовність молоді до створення сім'ї впливає низка чинників: омолодження шлюбів, недостатня економічна і соціальна захищеність, загальне послаблення моральних норм у суспільстві, поширення нетрадиційних форм шлюбу, раннє фізіологічне дозрівання дівчат і хлопців, що поєднується з психологічною та духовно-моральною безвідповідальністю стосунків, небажання мати дітей або відкладання цього акту на невизначене майбутнє.

Оскільки у студентській сім’ї обоє подружніх партнерів належать до однієї соціальної групи – студентства, така сім’я вирізняється спільністю інтересів її членів, планів щодо майбутньої професійної діяльності та народження дитини, схожістю моральних установок, норм та цінностей, одночасним утвердженням життєвих позицій та світогляду чоловіка та дружини. Перераховані чинники вказують на одну із відмінних рис студентської сім’ї – її соціально-однорідний гомогенний характер. Ще однією відмінною рисою студентських сімей виступає їхня витримка та стійкість.

Як і кожна молода сім’я, студентські сім’ї стикаються з такими ж труднощами, що викликані фізичною та психологічною адаптацією членів подружжя один до одного, відігріванням нових для студентів соціальних ролей та розподілом сімейних обов’язків. Але, оскільки діяльність чоловіка та дружини одночасно спрямована переважно на навчання, студентські сім’ї характеризуються високим рівнем задоволеності сімейним життям через спільність інтересів та поглядів, а життєві плани та цілі таких молодих людей пов’язані, в першу чергу, із благополуччям сім’ї, як матеріальним, так і духовним.

Через близькість ідейно-моральних характеристик подружжя студентська сім’я має потенційну здатність до благополуччя шлюбно-сімейних відносин. Однак існують соціально-економічні, адміністративно-правові та психолого-педагогічні фактори, які ускладнюють реалізацію позитивних установок на успішне функціонування сім’ї в студентські роки.

Шлюб в студентські роки позитивно впливає на становлення особистості, підвищує ступінь відповідальності перед родиною, навчальним закладом, суспільством. У «сімейних студентів» відзначається більш серйозне ставлення до навчання та обраної професії, вони особливо цінують самостійність у роботі, більше орієнтовані на досягнення успіхів у професійній праці. Сімейний стан позитивно впливає й на ціннісні орієнтації студента, сприяє розвитку інтелектуальних і соціальних потреб [9, p.51].

Незважаючи на всі перелічені переваги щодо укладання шлюбу в студентські роки, сучасна студентська сім’я стикається з низкою проблем: соціальна незрілість молоді, відсутність матеріальної бази і власного житла, несумісність навчання у ВНЗ та виконання сімейних функцій, проблеми взаєморозуміння з батьками.

Виходячи з того, що наше дослідження присвячене вивченню саме студентської сім’ї, виникає потреба детального вивчення психологічних особливостей періоду ранньої зрілості.

З позиції спеціаліста у сфері психології розвитку та психоаналітика Е. Еріксона, зрілість – це вік активності у всіх сферах та видах діяльності, самореалізації особистості, коли людина стає тотожною самій собі. Головні лінії розвитку людини середніх років – генеративність, продуктивність, творчість (щодо речей, дітей та ідей) і неспокій – прагнення стати якомога кращим, досягти високого рівня у своїй професії, бути небайдужим громадянином, вірним другом, опорою близьким.

Основними завданнями і проблемами періоду молодості є: уточнення життєвих планів і початок їх здійснення; пошуки себе, ствердження індивідуальності; остаточне усвідомлення себе як дорослої людини зі своїми правами та обов’язками, вибір партнера і створення власної сім’ї; спеціалізація і придбання майстерності у професійній діяльності [10].

На сучасному етапі розвитку суспільства значно зростає відносна кількість альтернативних шлюбів як серед молодих сімей так і студентських пар. Стимулюючими факторами виступають – підвищення толерантності суспільства до нетрадиційних форм шлюбно-родинних стосунків, знецінення традиційних форм шлюбу, знижений рівень вимог до якості власного подружнього і родинного життя у більшості людей.

Збільшення кількості розлучень, зміна поглядів на шлюб та сім’ю спонукають молодих людей обережніше ставитися до одруження. Частина молоді вважає, що незареєстроване співжиття – це певний етап для створення сімейних відносин, який необхідний для того, щоб партнери більше вивчили один одного і подумали, чи варто їм закінчувати стосунки офіційною реєстрацією шлюбу. Таким чином, можна зробити висновок, що більшості офіційних відносин передує незареєстроване співжиття.

Проживання разом може бути випадковим або тимчасовим, з метою підготовки до шлюбу, взаємного пристосування партнерів, замість шлюбу чи як альтернатива йому. Більшість студентських пар вважає таку модель шлюбно-сімейних відносин своєрідною формою любовних стосунків, які ні до чого не зобов’язують або своєрідним продовженням процесу залицяння. Серед таких партнерів є пари з твердими намірами одружитися пізніше, тому сумісне проживання є невід’ємним елементом сучасного життя.

Змальовані альтернативи шлюбно-сімейних відносин поки що обмежуються меншістю, але наряду з цим фактором підвищуються вимоги до якості власного подружнього і родинного життя у людей. Більшість сімей живуть традиційними формами сім’ї та шлюбу: переконливим аргументом на користь традиційних варіантів залишаються інтереси дітей. Таким чином, моделі шлюбу є різними варіантами внутрішньо-сімейних комунікацій.

Cоціально-історичні перетворення не лише вплинули на процеси трансформації інституту сім’ї, але й призвели до виникнення нових її форм та моделей шлюбно-сімейних відносин. Зміни в деяких аспектах життєдіяльності родини та системі міжособистісних стосунків необхідно розглядати разом із соціально-демографічними чинниками та громадсько-політичною ситуацією в суспільстві.

Тенденція студентської сім’ї поєднувати реалізацію як сімейних так і учбових або професійних цілей може означати не лише динаміку сім’ї, але й збільшення різноманітних ресурсів на особистісному рівні, що пов’язані з потенційними можливостями для досягнення поставлених задач і цілей.