Гіперпротеїнемія

Абсолютна

Характеризується збільшенням вмісту всіх білкових фракцій або, що найчастіше має місце при патологіях, - збільшенням синтезу глобулінів.

Аліментарна (носить тимчасовий характер) – при перегодівлі азотистими та білковими кормами.

Патологічна – хронічні гепатити, кетози, гострі та хронічні інфекційні захворювання, хронічні запальні процеси (за рахунок парапротеїнемічних білків, збільшення білків гострої фази запалення, імуноглобулінів), мієломна хвороба (плазмоцитома), вторинна остеодистрофія.

Фізіологічна – період лактації, яйцекладки

Відносна

Характеризується збільшенням концентрації білків за рахунок зменшення частки води у складі крові.

Патологічна – діареї (важка форма), гострі запальні процеси, флегмони, сепсиси, набряки (будь – якої етіології), неконтрольована поліурія (дефіцит антидіуретичного гормону, альдостерону, цукровий та нецукровий діабет), випотівання

Причини відносної гіперпротеїнемії:

• важкі опіки;

• генералізований перитоніт;

• непрохідність кишковика;

• профузний пронос;

• блювання;

• нецукровий діабет;

• хронічний нефрит;

• патологічне потовиділення;

• діабетичний кето ацидоз.

Причини гіпопротеїнемії:

Причини абсолютної гіперпротеїнемії:

• парапротеїнемічні гемобластози (мієломна хвороба, хвороба Вальденстрема, - гіперпротеїнемія може досягати значних розмірів;

• хвороба Ходжкіна;

• хронічний поліартрит;

• активний хронічний гепатит;

• цироз печінки без виражених ознак печінкової недостатності;

• гострі і хронічні запальні процеси;

• саркоїдоз;

• вторинна остеодистрофія;

• аутоімунні захворювання.

Відгосна гіперпротеїнемія (концентраційна) виникає у результаті зменшення кількості води у судинному руслі.

- підвищена гідратація (у випадку інфузії сольових розчинів) – відносна;

- нефротичний синдром, втрата білків (переважно альбумінів) з сечею;

- опіки – втрата білків через шкіру;

- проноси;

- зниження синтезу білка при голодуванні;

- важкі захворювання печінки;

- мальабсорбція;

- непрохідність кишковика;

- кровотечі;

- лихоманки;

- некрози;

- кахексії;

- новоутворення;

- утворення ексудатів та трансудатів,

- цукровий діабет;

- лікування глюкокортикостероїдами;

- вагітність.

Гіпопротеїнемія

Абсолютна

Аліментарна – при недостатньому надходженні білка, незбалансованому раціоні, дефіциті вітамінів, мікроелементів, незамінних амінокислот.

Патологічна – голодування, кахексія, патології шлунково – кишкового тракту (травми, пухлини, гастрити, коліти, непрохідність), кровотечі, лихоманки, некрози, гепатити, цироз, інтоксикації

Фізіологічна – перед паруванням у ссавців, при затуханні яйцекладки у птахів

Відносна

Водне навантаження, інфузія сольових розчинів

Рис. 4.1.3. Найбільш вагомі причини виникнення гіпопротеїнемій.

Інтерпретація змін фракційного складу білків сироватки крові

Білки сироватки крові неоднорідні, зазвичай прийнято характеризувати фракції, на які білок розділяється при електрофорезі.

Таблиця 4.1.1.

Нормативні показники вмісту білкових фракцій у сироватці крові сільськогосподарських тварин, % від вмісту загального білка

Фракції білків	ВРХ	Вівці	Свині	Коні	Птиця
Альбуміни	38-50	35-50	40-55	35-45	31-35
α – глобуліни	12-20	13-20	14-20	14-18	17-19
β – глобуліни	10-16	7-11	16-21	20-26	11-13
γ – глобуліни	25-40	20-46	17-26	18-24	35-37
Альбуміни : глобуліни	0,61-1	0,54-1	0,66-1,22	0,54-0,88	0,45-0,53

Диспротеїнемія – порушення співвідношення між білковими фракціями сироватки крові за рахунок збільшення або зменшення частки однієї або декількох фракцій; при більшості патологічних явищ спостерігається зниження частки альбумінів і підвищення вмісту глобулінових фракцій.

Крім визначення вмісту фракцій у практичній роботі використовують колоїдо – осадові проби для встановлення співвідношення між глобулінами та альбумінами.

Протеїнограми фракцій загального білка сироватки крові за різних паталогічних станів (за А.А. Покровським, 1969)

1. Протеїнограма запального процесу:

• виражене зменшення вмісту альбумінів;

• підвищення вмісту α-глобулінів,

• зростання γ-глобулінів у більш пізніші стадії