Церулоплазмін

Церулоплазмін (CER) – глікопротеїд, належить до α–глобулінової фракції, володіє фероксидазною активністю, містить Купрум, є одним з білків пізньої стадії гострого запалення, з віком його вміст збільшується.

Церулоплазмін являється основним білком плазми, що містить Купрум. Білок синтезується у печінці, є специфічним переносником Купруму. Церулоплазмін попереджує вивільнення Феруму, активує окиснення аскорбінової кислоти, норадреналіну, серотоніну, руйнує перекисні радикали, зменшуючи при цьому інтенсивність перекисного окиснення ліпідів.

Причини збільшення концентрації церулоплазміну:

• цироз печінки,

• ревматоїдний артрит, хронічні інфекції

• інфаркт міокарда,

• злоякісні новоутворення, лімфогрануломатоз,

• останній триместр вагітності.

Причини зменшення концентрації церулоплазміну:

• захворювання шлунково – кишкового тракту, що супроводжуються втратою білка та зниженням інтенсивності його синтезу

• захворювання печінки, нирок

• аліментарні фактори (мікроелементози, гіповітамінози).

С – реактивний білок

С – реактивний білок (СРБ) – білок гострої фази, самий чутливий і самий швидкий індикатор пошкодження тканин при запаленнях, некрозах, пухлинах, паразитарних інфекціях. СРБ виконує ряд важливих функцій у здійсненні імунних реакцій: стимулює фагоцитоз, активує систему комплімента тощо. Синтезується цей білок переважно печінкою під впливом антигенів, імунних комплексів, бактерій, гельмінтів, найпростіших, при травмах, через 4 – 6 год після пошкодження. Надзвичайно цінним є те, що його концентрація майже не залежить від гормонального фону, а також те, що концентрація СРБ корелює з активністю запального процесу та і з стадією його розвитку. У здорових тварин рівень СРБ низький, тому принято, що у нормі реакція на нього негативна. Підвищення СРБ спостерігається через 14 – 24 год. після початку запального процесу і є самою ранньою ознакою гострого запального процесу. При успішному лікуванні рівень СРБ знижується і нормалізується на 6 – 10 добу.

СРБ є одним з пухлинних маркерів, його синтез зростає у відповідь на появу в організмі пухлин будь – якої локалізації.

Причини збільшення С – реактивного білка:

• гострі запальні процеси;

• пухлини;

• внутрішньо маткова інфекція,

• системні ревматоїдні захворювання;

• гострі бактеріальні, грибкові, паразитарні та вірусні інфекції;

• ревматоїдний артрит;

• туберкульоз;

• перитоніт;

• інфаркт міокарда;

• мієломи;

• хірургічні втручання з ознаками сепсису;

• холецистит;

• пневмонія;

• тромбофлебіт;

• захворювання шлунково – кишкового тракту;

• сепсис новонароджених.

Фібриноген

Фібриноген є глікопротеїдом з молекулярною масою 340 кДа. За міжнародною номенклатурою фібриноген – перший фактор системи згортання крові, продукується печінкою і надходить у плазму крові, де знаходиться у розчиненому стані, під дією тромбіну перетворюється у нерозчинний фібрин, який утворює основу кров’яного згустку. Належить до групи білків гострої фази запалення. Концентрація фібриногену збільшується при розвитку запалення, при некрозі тканин, суттєво впливає на показник ШОЕ (зростання концентрації фібриногену ініціює збільшення величини ШОЕ), різко зростає при вагітності, особливо у третьому триместрі вагітності.

Причини збільшення фібриногену крові:

• мієломна хвороба, злоякісні пухлини;

• уремія;

• постопераційні стани і запалення;

• некроз тканин, опіки;

• вагітність;

• інсульт;

• інфаркт міокарда;

• гіпотеріоз;

• амілоїдоз;

• пневмонія.

Причини зменшення фібриногену крові:

• ДВЗ – синдром;

• захворювання печінки (гепатит, цироз);

• токсикоз вагітності;

• дефіцит вітамінів С, В₁₂;

• хронічний мієлолейкоз;

• поліцитемія.