Українська народна пареміографія

Пареміографія — це частина фольклору, яка об’єднує найкоротші жанри, що в образній формі відтворюють найістотніші явища і реалії дійсності: прислів’я, приказки (приповідки) та їх жанрові різновиди — вітання, побажання, прокльони, порівняння, прикмети, каламбури, тости.

Прислів’я і приказки — це стійкі афористичні вислови, що у стислій, точній формі висловлюють думку про певні життєві явища, реалії дійсності, людські риси, вчинки і т.п. у їх характерних і специфічних ознаках.

Прислів’я — довершений за змістом вислів, який становить граматично й інтонаційно оформлене судження, як праавило, у формі складного речення, що має двочленну структуру.

Приказка — це образний вислів чи мовний зворот, який влучно характеризує людину, її вчинки, явища життя і т.ін., і є елементом ширшого судження. Прислів’ям властиве повне вираження думки, приказка висловлює думку неповно, часто є частиною прислів’я.

Вітання — сталі вислови-кліше, які говорять при зустрічі знайомої людини.

Побажання — словесні мініатюри зичення добра, щастя, матеріального статку.

Тости — застільні побажання, висловлені господарям дому або гостям.

Прокльони — своєрідні форми вираження почуття незадоволення, обурення, досади, гніву з висловленням побажання зла чи загибелі іншій людині.

Присяги — словесні формули, якими людина підтверджує правоту своїх слів із зазначенням, що у разі обману чи невиконання обіцяного, лихо чи нещастя повинно впасти на неї.

Прикмети — сталі вислови, в яких певні явища природи відповідно до зміни пір року пов’язуються з кліматичними чи погодними змінами, які впливають на наслідки хліборобської праці

Афоризми — короткі влучні оригінальні вислови, в яких узагальнена, глибока думка висловлена у стислій лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній.

Каламбури — сталі фрази, побудовані на зіставленні чи поєднанні непоєднуваних, несумісних понять та явищ, що набуває форми нісенітниці. Вони вживаються здебільшого в сатиричному, іронічному контексті.

Загадки — це короткі твори, в основі яких лежить дотепне метафоричне запитання, що передбачає відповідь на нього. Специфіка загадок полягає в тому, що в них у завуальованій алегоричній формі зашифровано якийсь предмет чи явище і треба відшукати його первісне значення.

Дитячий фольклор

Колискові пісні — ліричні пісенні твори, які виконуються матір’ю (рідше батьком чи іншими членами родини) над колискою дитини, щоб її приспати.

Потішки або утішки — невеликі віршики, які промовляють дитині перед тим, як кладуть спати. Їхнє призначення — заспокоїти дитину, вплинути на її психічний стан, щоб вона швидше заснула.

Пестушки — коротенькі віршики, які виконуються у поєднанні із своєрідними рухами чи вправами, якими дорослий пестить дитину, підбадьорює, спонукає до певного виду діяльності і т.ін.

Безконечні або надокучливі казочки — вкрай коротенькі віршовані твори, де в жартівливому тоні йдеться про якусь несерйозну чи малоймовірну подію, яка

розповідається багато разів, не перериваючи оповіді казочки.

Заклички — короткі поетичні твори, пов’язані з вірою давніх людей в магічну дію слова, в яких звучать звертання до природних явищ, стихій, об’єктів, з метою вплинути на погоду, довкілля чи саму людину.

Дитячі ігри — трансформовані, спрощені варіанти народних ігрищ, які первісно мали ритуальне значення. Вони становлять єдиний жанр дитячої драматургії, тобто вид творчості, де люди грають ролі відповідних персонажів, імітуючи їхні рухи, мову, вчинки.

Лічилки — невеликі віршовані твори, якими визначаються роль і місце у грі кожного з її учасників.

Скоромовки — короткі віршики чи окремі вислови, суть яких полягає не у змістовому навантаженні, а в такому розміщенні слів та звуків, що їх вимова вимагає певних зусиль артикуляції.