Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Гаврилюк Софія продаж.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
80 Кб
Скачать
☆

Теорії девіації

Назва теорії

Представник теорії

Основні положення теорії

Біологічні

Ч. Ломбразо

Особливості анатомічної будови тіла є причиною девіації

У. Шелдон

Існує зв'язок між фізіологічними особливостями організму та формами поведінки людини

У. Пірс

Наявність зайвої ігрек-хромосоми у чоловіків обумовлює схильність до кримінальної поведінки

Психологічні та психіатричні

З.Фрейд

Конфліктність особистості, що є результатом боротьби між свідомим та підсвідомим, викликає девіації

Ж.Пінатель

Егоцентризм, агресивність, центральний стрижень кримінальної здатності

КресліШуеслер

Наявність психологічних комплексів є причиною девіації

К.Хорні Г. Салліван

Причини відхилень у поведінці особистості дефіцит емоційного контакту, спілкування з матір'ю в перші роки життя дитини

А.Адлер

Відхилення в поведінці є результатом нездатності індивіда встановити адекватний контакт з оточуючим середовищем

М.Герберт

Невпевненість в собі та низька самооцінка є джерелом соціальної дезадаптації

Соціологічні

1. Теорія соціального контролю

Е. Дюркгейм

Деякий рівень девіації завжди притаманний суспільству, як температура людського тіла; треба попереджувати лише "сплески", ріст різних форм девіантної поведінки

2. Теорія аномії

Р. Мертон

Девіантна поведінка обумовлена розбіжністю між виголошеними даною культурою цілями та соціально схваленими способами їх досягнення

3. Теорія соціаліза­ції

КоуенСазерленд

Девіантної поведінки люди навчаються в процесі засвоєння культури певної групи

4. Культурологічні теорії

С.Селлін О.Турк

Причиною девіації є конфлікти між нормами субкультури та офіційної культури на основі того, що індивіди одночасно входять у різні етнічні, соціальні, політичні та інші групи.

5. Теорія стигма­тизації (клейміння)

Г. Беккер. Гофман Ф. Танненбаум

Девіантність не властивість, що притаманна певній соціальній поведінці, а наслідок соціальної оцінки (стигмації, "клейміння") певної поведінки як девіантної;

Отже, як ми бачимо існує багато різних підходів до тлумачення девіантної поведінки, однак, найбільш вдалою вважається типологія девіантної поведінки, Р.Мертона, яка виходить з того, що девіація виникає внаслідок аномії - розриву між культурними цінностями-цілями та соціально схваленими засобами їх досягнення [9]. Тому ми дійшли до висновку, що девіантна поведінка завжди пов'язана з певною невідповідністю людських вчинків, дій, способів діяльності поширеним в суспільстві чи групах нормам, правилам, стереотипам, цінностям. При цьому девіантна поведінка може виступати як засіб досягнення мети, як спосіб психологічного розвантаження, що задовольняє потреби людини в самореалізації та самоствердженні.