Висновки

Проаналізувавши праці педагогів та психологів, які займалися проблемою девіантною поведінкою підлітків та молоді, як однієї з форм соціальної дезадаптації, ми дійшли до висновку, що проблема соціальної девіантності серед дітей та молоді останнім часом набула особливої значущості у зв'язку з соціальною дезорганізацією суспільства, яка характеризується відхиленням його від нормального, передбаченого законодавчими актами, розвитку.

Така дезорганізація викликає порушення взаємозв'язків індивіда з суспільством, розінтегрованість соціальних груп, зростання безробіття та злочинності в усьому суспільстві і особливо серед молоді, що можна класифікувати як соціальну патологію.

У даній курсовій роботі ми розкрили такі підходи, до визначення поняття девіантної поведінки як форми соціальної дезадаптації підлітків та молоді, як: біологічні, психологічні та психіатричні, соціологічні. До соціологічного підходу належать: теорія соціального контролю, теорія аномії, теорія соціаліза­ції, культурологічні теорії, теорія стигма­тизації (клейміння).

Визначили основні види девіантної поведінки, а саме: делінквентна, адиктивна, патохарактерологічна, психопатологічна та девіації зумовлені гіперздібностями людини; та форми їх прояву серед дітей та молоді, до яких віднесли: агресія, аутоагресія, зловживання речовинами, які зумовлюють стани зміненої психічної діяльності, порушення їстівної поведінки, аномалії сексуальної поведінки, надцінні психологічні захоплення, надцінні психопатологічні захоплення, розлади потягів, патологічні звичні дії і дійства, комунікативні девіації .

Нами було досліджено основні підходи до пояснення причин формування девіантної поведінки у підлітків та молоді, серед яких: біологічні, психологічні та соціальні. Проаналізувавши причини формування девіантної поведінки, ми визначили основні різновиди профілактики девіантної поведінки серед підлітків та молоді, до яких віднесли: пропаганду здорового способу життя; залучення дітей та молоді до активної діяльності за інтересами; організацію трудового виховання; проведення ранньої діагностики і педагогічної корекції; оздоровлення середовища і надання допомоги неповнолітнім, які виявились у несприятливих умовах життя і виховання; реалізацію індивідуального підходу з опорою на позитивні якості; організацію самовиховання дітей підліткового віку.

Нами було визначено, що девіантна поведінка завжди пов'язана з певною невідповідністю людських вчинків, дій, способів діяльності поширеним в суспільстві чи групах нормам, правилам, стереотипам, очікуванням, цінностям. При цьому девіантна поведінка може виступати як засіб досягнення мети, як спосіб психологічного розвантаження, як самоціль, що задовольняє потреби людини в самореалізації та самоствердженні.

На нашу думку з поставленою перед нами метою ми впорались, адже проаналізували проблеми виникнення та поширення девіантної поведінки серед дітей та молоді, і висвітлили основні шляхи профілактики та подолання цього соціального явища.

Отже, проблема девіантної поведінки серед підлітків та молоді, як форми соціальної дезадаптації, є надзвичайно актуальною сьогодні, адже суспільство знаходиться на складному етапі свого розвитку, стоячи на роздоріжжі прийняття нових соціальних норм, чи суцільному забутті у тих проблемах, що постають перед нами вже сьогодні. Тому, на нашу думку цю тему потрібно ще розвивати та досліджувати, адже від вирішення проблеми девіантної поведінки серед підлітків та молоді залежить спокійне, безпечне та правове майбутнє всього людства.