3. Цивілізація Китаю.

Східна частина Азії відокремлена від західної частини горами і пустелями, тому тут склалася своя самобутня цивілізація. Китайці залишилися незнайомі з багатьма досягненнями Заходу - вони не знали алфавіту, не уміли будувати кам'яних будівель, не знали винограду і вина. З іншого боку, в Китаї були освоєні технології, довгий час не відомі Заходу. Китайці навчилися ткати шовк (65-70), в II столітті вони винайшли папір (71.72), а в VI столітті – фарфор(73-78).

Як розповідає старовинна китайська легенда, мистецтвом виготовлення шовку Китай зобов'язаний дружині Жовтого імператора, міфічного засновника китайської держави, тому що саме вона навчила свій народ розводити гусінь і ткати тканину.

Насправді самий древній кокон шовкопряда був знайдений в неолітичному поселенні північної провінції Шаньсі (біля 2200-1700 рр. до н.е.), а перші фрагменти шовкової тканини в одній з гробниць південного Китаю, часів царств, що Борються (475-221 рр. до н.е.). Багато століть нікому за межами Китаю не вдавалося опанувати технологію виробництва шовку, оскільки за розголошування таємниці відбувалась смертна кара. Величезні зусилля були витрачені на те, щоб вивідати цей секрет. Добре відомий переказ, як виробництво шовку виникло в Хотані (автономний район Китаю). Місцевий правитель ніяк не міг дістати початкові дані і спосіб виготовлення жаданого матеріалу. Тоді за порадою свого міністра Юйчі Му він вирішив схитрувати і засватався до китайської принцеси. Коли пропозиція була прийнята, посланець хотанського правителя шепнув принцесі, що на батьківщині її чоловіка багато чудового нефриту, але немає вишуканого шовку і, якщо вона хоче носити такий же красивий одяг, як і до весілля, їй слід привезти з собою яйця шовковичних хробаків і насіння шовковичного дерева. Усе що вимагалося, дівчина привезла в Хотан, заховавши яйця в хитромудрій зачісці, а насіння серед мішечків з травами і зіллям.

Заповзятлива принцеса мислила значно масштабно за свого жениха і прихопила з собою під виглядом домашньої прислуги фахівців з розведення шовкопряда, розведення шовковичних дерев і ткацтва (79-82).

Китай довгий час залишався ізольованим від решти світу.

Китайці вважали, що їх країна - це і є «Піднебесна», яка оточена чотирма морями - Східним, Південним, Піщаним і Скелястим. Скелясте море - це була гірська країна Тибет, а Піщане море - безкрайня пустеля Гобі. У 138 році до н.е. імператор У-ді (83) послав на розвідку в пустелю гвардійського офіцера Чжан Цяня; Чжан Цянь був узятий в полон гунами, потім втік, довго поневірявся по пустелі, потім перейшов гори Тянь-Шань і несподівано виявив інший світ - країну, де, як і в Китаї, були річки, оброблені поля і великі міста.

Так китайці відкрили для себе зовнішній світ; вони запозичили з цього світу скло, прянощі, мистецтво будівництва кам'яних будівель. Єднальною ниткою між двома світами став Великий шовковий шлях - по ньому здійснювався обмін досягненнями двох цивілізацій.

Творцем нової Імперії був Син Неба У-ді; він особисто інспектував провінції і вислуховував скарги підданих. Чиновники віднині відбиралися через відкриті для усіх екзамени, і кожен міг стати начальником повіту і навіть міністром. Наприклад, командувач Північною Армією Вей Цин був сином рабині - війна зрівняла простолюдинів і благородних. Гуни, хазяї Степу, були страшною силою, і, щоб відкинути їх і направити їх нашестя на захід, потрібна була сила Імперії, заснованої на рівності. Сотні тисяч солдатів билися на фронті чи в тисячі лі, намагаючись вигнати гунів за Велику Стіну. Це була битва людей з кентаврами - адже гуни були невід'ємні від своїх коней; вони розсипалися по степу, зникали і несподівано з'являлися, з усіх боків обсипаючи ворогів свистячими стрілами. Страшні луки гунів били на 400 метрів, і стріли пронизували лати навиліт. Китайські армії йшли в степ і не поверталися:

Над полем боя солнца диск взошёл,

Опять на смертный бой идут солдаты,

Здесь воздух неподвижен и тяжёл,

И травы здесь от крови лиловаты…

- писав тисячу років потому великий поет Лі Бо (84).

Імператор У-ді шукав союзників серед ворожих гунам степових племен; він знав, що далеко на заході живуть непідвладні гунам юеджі - і відправив до них свого посла, гвардійського офіцера Чжан Цяня. Чжан Цянь повинен був пройти багато тисяч лі по степах і пустелях, пробратися повз гунів і досягти місць, де заходить сонце. Це було майже нездійсненне завдання, Чжан Цянь був незабаром захоплений в полон гунами, обернений в раба і десять років доїв кіз для своїх хазяїв. Потім йому вдалося втекти, і він пішов по пустелі на захід - він намагався попри все виконати доручення государя. Він здолав покриті снігом перевали і несподівано побачив перед собою ІНШИЙ СВІТ: широкі річки і багатолюдні міста з храмами і палацами. Він був приголомшений: адже китайці вважали, що міста і храми є тільки в Піднебесній, а там, на заході - тільки піски і гори. У цьому іншому світі росли небачені дерева, там були прянощі і виноград - і, що особливо зацікавило гвардійського офіцера, - там вирощували прекрасних коней, таких необхідних для боротьби з гунами. Чжан Цянь уклав договір з вождем юеджі і пішов по пустелі назад - і знову був захоплений в полон, знову біг і, врешті-решт, повернувся в столицю Чанъань. Він доповів імператорові про існування іншого світу - і імператор У-диі наказав своїм генералам пробити коридор між двома світами. У 102 році знаменитий полководець Лі Гуан-лі з 60-тисячною армією прорвався через пустелю, що належала гунам і відкрив дорогу на захід - згодом цю дорогу стали називати Великим Шовковим шляхом.

З того часу на Великому шляху "один караван не випускав із виду іншого". На захід йшли верблюди навантажені шовком, залізом, лаковими виробами; на схід везли скло, прянощі, косметику і гнали породистих коней. "Небесні коні", що примножилися на кінських заводах Піднебесної, дозволили відкинути гунів далеко від Великої Стіни, і північні області Китаю перетворилися на квітучий край, нову батьківщину для сотень тисяч переселенців. Був знову завойований південний Китай, і ханські прапори розвивалися всюди - від похмурих круч Кореї до квітучих долин В'єтнаму.

За легендою, у VI столітті по Великому шовковому шляху прийшли в Константинополь два ченці, за дорученням візантійського імператора Юстиніана (85) вони вивезли з Китаю личинки тутового шовкопряда і насіння шовковиці, заховавши їх у своїх палицях, які були зроблені з порожнистих стебел бамбука.

Виробництво шовку було налагоджене у Візантії, а потім в Персії. У 751 році араби в одній з битв в Середній Азії захопили декількох китайців, що знали секрет виробництва паперу; після цього папір стали виробляти так само і на Близькому Сході. Китайці винайшли також магнітний компас, який потрапив в Європу тисячу років потому, в XIII столітті. Найчудовішим досягненням китайської цивілізації було створення доменних печей і отримання чавуну. Печі завантажувалися кам'яним вугіллям і рудою з високим вмістом фосфору; дуття здійснювалося потужним міхом з приводом від водяного колеса. Зовні китайські печі були прямокутними канавами, викладеними вогнетривкою цеглиною; у них поміщали тиглі з рудою, між тиглями насипали кам'яне вугілля; така технологія дозволяла отримувати чавун, а також ковке залізо з малим вмістом вуглецю, тобто сталь. У XI столітті в провінції Хенань було зведено дивовижну споруду - 13-поверхову залізну пагоду (споруда культового характеру); вона була складена з литих чавунних плит без застосування дерева і каменю. Секрети отримання чавуну і фарфору залишалися таємницею для європейців аж до початку Нового часу.

Китайцям також першим був відомий чай, техніка друкування за допомогою набірного шрифту, порох, сейсмоскоп (вимірював слабкі землетруси), художнє ткацтво і фарбувальна справа та багато іншого.