Короткий термінологічний словник

Автентичність - матеріальний стан об'єкта архітектурної спадщини, що характеризується значним відсотком збереженості його історичної матеріальної субстанції і дозволяє розглядати об'єкт як документ історії та твір архітектурного мистецтва.

Адаптація - пристосування історичного об'єкта для сучасних культурних і соціальних потреб з включенням у сучасне міське середовище при обов' язковому збереженні його історичних, архітектурних та мистецьких особливостей.

Анастилоз - переміщення пам'яток архітектури, розчленованих на окремі блоки.

Архітектурний ансамбль - композиційно згармонізована система будівель, споруд та відкритих просторів, що сформувалася за єдиним задумом або склалася історично як цілісне архітектурно-просторове утворення.

Архітектурний комплекс - еволюційно сформована і функціонально організована система будівель і споруд, що складає єдине територіальне утворення.

Архітектурно-містобудівна спадщина - сукупність успадкованих від попередніх епох об' єктів архітектурно-містобудівної діяльності, які повністю або частково збереглися в автентичному стані і в поєднанні з історично приналежними до них територіями репрезентують культурний, мистецький та технічний розвиток людської цивілізації.

Буферна  зона  об'єкта  культурної спадщини   UNESKO -

спеціально установлена відповідно до вимог Комітету всесвітньої спадщини UNESKO зона навколо пам'ятки всесвітнього значення, що виконує функцію охоронної зони об'єкта.

Валоризація - поліпшення якості забудови, її додаткове оздоблення.

Зонінг - спосіб організації землевикористання на основі встановлених правил, умов, норм та стандартів щодо використання конкретних ділянок.

Іконографія - сукупність різних зображень об'єкта, необхідних для мистецтвознавчих або архітектурознавчих досліджень при здійсненні реставраційних та відновлювальних робіт.

Історико-архітектурна заповідна територія - розпланувально визначена частина історичного поселення, що зберегла історично успадкований характер середовища та архітектурно-містобудівну спадщину, яка оберігається державою без вилучення з господарського використання.

Історико-архітектурний заповідник - розпланувально та просторово виділений в структурі населеного місця ансамбль (комплекс) об' єктів архітектурно-містобудівної спадщини, що має визначну архітектурну, містобудівну та історичну цінність, який з метою збереження вилучається з усіх видів господарського використання.

Історико-архітектурний опорний план - узагальнюючий документ науково-розшукових досліджень містобудівного утворення чи історичного поселення, в якому графічно на топооснові зафіксовані й систематизовані за видами об' єкти культурної спадщини.

Історико-містобудівне обґрунтування - текстові та графічні матеріали, якими визначається принципова можливість та окреслюються архітектурно-містобудівні параметри забудови конкретної ділянки в межах історичного поселення; розробляється на стадії відведення земельної ділянки під забудову.

Історична забудова - забудова в межах історичного ареалу населеного місця, яка репрезентує традиційний характер середовища й має значний відсоток об'єктів архітектурної спадщини. Виділяється:

а) цінна історична забудова - сукупність цінних об'єктів архітектурно-містобудівної спадщини, що не мають статусу пам' яток архітектури, але підлягають збереженню як цінні елементи історичного оточення пам' яток архітектури та матеріальні вияви традиційного (історично успадкованого) характеру середовища;

б) рядова історична забудова - сукупність рядових об'єктів архітектурно-містобудівної спадщини, які не мають самостійної архітектурної цінності, але візуально фіксують просторовий каркас історичних населених місць.

Історичне місто - місто зі збереженим природно-топографічним та історичним урбаністичним каркасом, а також архітектурно-містобудівною і культурною спадщиною

Історичне середовище - історично успадкований розпланувально-просторовий устрій та архітектурний вигляд об'єкта архітектурно-містобудівної спадщини, зумовлений природно-територіальними та історико-культурними чинниками.

Історичний ареал - забудована протягом певного хронологічного періоду територія з властивими виключно їй структурою просторового устрою та сукупністю об'єктів архітектурно-містобудівної спадщини.

Каркас - провідна, структуроутворююча частина містобудівної системи, що охоплює зони зосередження функціональної активності найбільш масових процесів життєдіяльності населення, яку формують головні транспортні магістралі, комунікаційні вузли та пов' язані з ними споруди загальноміського значення.

Консервація - науково обґрунтовані заходи, спрямовані на забезпечення довгочасної цілості об' єкта архітектурної спадщини в тому вигляді, в якому він зберігся.

Ландшафт (у містобудуванні) - середовище життя й діяльності людей, ресурсна система та об'єкт сприйняття. Ландшафт являє собою низку пейзажів, які разом створюють уявлення про місцевість. У залежності від антропогенної складової розрізняють ландшафти природні, культурні, міські (урбанізовані).

Містобудівний ансамбль - сукупність об'єктів архітектурно-містобудівної спадщини, функціонально і просторово організованих у системі історичного населеного місця за певною містобудівною композицією.

Містобудівний комплекс - сукупність об' єктів архітектурно-містобудівної спадщини, функціонально і просторово організованих у системі історичного населеного місця еволюційним шляхом.

Місцеві правила забудови - нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій у межах зон, визначених планом зонування.

Модернізація - реконструкція, що супроводжується активним внесенням нових елементів (будинки-вставки, добудова поверхів, перепланування, зміна інтер'єра та фасадів)

Моніторинг - комплекс методик постійного вивчення, аналізу, оцінки міста з метою його вдосконалення, розвитку і управління цими процесами (моніторинг об' єктів містобудівної діяльності, історико-архітектурний моніторинг, екологічний моніторинг тощо).

Музеєфікація - комплекс науково обґрунтованих архітектурно-технологічних заходів, спрямованих на пристосування пам' ятки для екскурсійного відвідування.

Пам'ятка містобудування - об'єкт містобудівної спадщини, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток.

Панорама - загальний вигляд місцевості, забудови населеного пункту, частини міста, який відкривається з підвищеного або відкритого місця.

Передмістя - житловий район, що прилягає до центрального ядра

міста.

Планшет - горизонтальна основа частини містобудівного простору, яка включає в себе не тільки поверхню землі з рослинністю, а й типи замощення, невеликі водоймища, пандуси, сходові марші, підпірні стіни тощо.

Проект зон охорони - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають території в межах історичного населеного місця, для яких встановлюються обмеження архітектурно-містобудівної діяльності для забезпечення збереження історико-культурної спадщини.

Проект меж і режимів використання історичних ареалів населеного місця - текстові та графічні матеріали, що визначають межі ареалів, а також систему обмежень архітектурно-містобудівної, господарської та іншої діяльності, з метою збереження історико-культурної спадщини.

Реабілітація - повернення історичним об'єктам первісних або втрачених функцій.

Регенерація   (ревалоризація)   архітектурного   середовища -

комплекс реставраційно-технічних та інженерно-містобудівних заходів з метою збереження історичного успадкованого характеру середовища шляхом науково обґрунтованого відновлення історичних, архітектурних,розпланувальних,композиційних і художньо-мистецьких якостей об' єктів, а також їх функціональної інтеграції в сучасну структуру міста.

Реконструкція - архітектурна або містобудівна трансформація будівлі чи територіального утворення в процесіпристосування зі зміною розпланувальних та об' ємно-просторових параметрів.

Реновація - відновлення зовнішнього вигляду або внутрішнього простору морально й фізично застарілих будівель, архітектурних пам' яток.

Реставрація - комплекс архітектурно-технічних заходів, спрямованих на збереження пам' ятки з частковим науковообґрунтованим відновленням втрачених або пошкоджених архітектурних, конструктивних і декоративних елементів.

Реституція - відбудова цілої історичної пам' ятки на підставі невеликої збереженої частини.

Розпланувальна система міста - характер просторових зв'язків між спорудами і комплексами, мережа вулиць (регулярна та нерегулярна, вільна, віяльна, радіально-кільцева, прямокутно-сітчаста).

Розпланувальна структура міста - характер планувального рішення районів міста (дисперсна, компактна, лінійна, лінійно-розсереджена).

Розпланувальний тип міста - загальна конфігурація міської території, яка історично зумовлювалась обраною місцевістю (зіркоподібний, круглий, напівкруглий, сегментний, стрічковий).

Санація - комплекс заходів щодо приведення існуючої забудови у відповідність з сучасними містобудівними вимогами (звільнення від малоцінних будівель, розчищення, озеленення і благоустрій території).

Середмістя - центральний район міста.

Силует міста - його просторовий обрис, що сприймається з відстані своїми контурами або масами, в деяких випадках - його висотна композиція, що визначається співвідношенням між окремими вертикальними акцентами та основним масивом забудови.

Тканина - частина містобудівної системи, область переважної локалізації видів діяльності, що не потребують високої просторовоїконцентрації, основний матеріально-просторовий субстрат системи, структурно підлеглий каркасу. До тканин належить більша частина житлових територій, рядова забудова промислових та комунальних зон, об' єктиповсякденного обслуговування та інші стереотипні елементи містобудівної системи.

Топонімічна структура - сукупність найменувань складових елементів історичного міста, які являються основою йогоісторико-культурної ідентичності та інформаційною базою для містобудівного аналізу.

Центр міста - та його частина, де зосереджені головні громадські установи адміністративного, ділового, культурно-просвітницького, торгового та іншого призначення, будівлі яких формують головні архітектурні ансамблі міста.

Ядро центру міста - найважливіша частина загальноміського центру, місце найвищої концентрації унікальних установ громадського обслуговування, найбільш представницьких ансамблів та культурних громадських будівель і споруд міста.