12.Методи детоксикації(промивання шлунку, форсований діурез)

Форсований діурез

1.1-1,5л глюкози/натрію хлориду ізотонічних роз-в. Одночасно вводиться катетер в сечовий міхур, погодинний діурез, гематокрит та концентрація токсичних речовин у крові.

2.в/в струминне на протязі 10-15хв 15-20% р-ну манітолу в дозі 1-1,5г/кг/добу. Високий діуретичний ефект(500-800мл/год) досягається на протязі 3-4 год. одночасне застосування діуретиків з салуретиками(фуросемід 1-2мг/кг) та амінофілліном(еуфілліном 240мг) дає можливість додаткового збільшення сечовиділення в 1,5 рази.

3.замічна інфузія електролітів(лактасола) зі швидкістю рівній швидкості діурезу.

Для запобігання осмотичного нефрозу та ГНН ФД використовується не більше 3-х діб пдіряд. ФД протипоказаний при ГССН(стійка гіпотензія, НК ІІ-ІІІ ст.) та порушення функції нирок(олігурії, азотемії).Обовязково контролюють водний балланс, рівень гематокриту.

ПРОМИВАННЯ ШЛУНКА. Треба мати простерилізований шлунковий зонд довжиною 1-1,5 м діаметром 1-1,5 см., стерильну лійку ємністю 0,5 – 1 л., посудину ємністю 7-10 л з промивною рідиною (кип’ячена вода, 2% розчину натрію гідрокарбонату, слабкий розчин перманганату калію кімнатної температури), кувшин, таз або відро, клейончатий фартух, гумові рукавички, вазелінову олію. Протипоказання-органічні звуження стравоходу, гострі стравохідні та шлункові кровотечі, важкі хімічні опіки слизистої оболонки глотки, стравоходу та шлунка кислотами та лугами, інфаркт міокарду, порушення мозкового кровообігу, стенокардія, цироз печінки, тяжка гіпертонічна хвороба. Хворого саджають на стілець, щільно притискують до спинки, голову трохи нахиляють вперед. Праворуч від хворого ставлять посудину з промивною рідиною, між ногами таз (відро). Якщо в хворого зубні протези, їх знімають. На хворого надягають клейончастий фартух, визначають глибину введення зонду таким чином: до величини відстані від різців до пупка хворого додають число, яке відповідає ширині його долоні. Потім у праву руку беруть зонд за кінець, який уводять і розміщують його між пальцями як ручку при письмі. Хворий відкриває рот (при необхідності використовують роторозширювач), кладуть зонд на корінь язика і просять хворого зробити декілька ковтальних рухів при глибокому диханні через ніс. У той же час енергійними рухами вводять зонд до мітки. При появі кашлю або утрудненому диханні зонд необхідно швидко вийняти і повторити процедуру через декілька хвилин. Далі лійку з’єднують з вільним кінцем зонду. Опускають її злегка нахиливши, нижче рівня шлунка при цьому вона наповнюється промивною рідиною. Повільно піднімають лійку вище рівня рота хворого, і тримаючи її у похилому положенні, щоб у шлунок не потрапило повітря. Рідина поступово переходить у шлунок. Під час процедури слідкують, щоб частина рідини залишилася в лійці. Слід пам’ятати, що одномоментно в шлунок не можна вводити більше 1 л рідини. Не рекомендується також швидке надходження рідини в шлунок, тому лійку потрібно піднімати повільно. При зниженні рівня рідини до звуженого місця на лійці, останню опускають над тазом, у який виливається вміст шлунка. При необхідності першу порцію промивних вод направляють до лабораторії. Процедуру повторюють до появи чистої промивної рідини. Звичайно, для промивання шлунка використовують 8-10 л води. Під час промивання необхідно слідкувати за станом хворого і промивними водами. Ослабленим і непритомним хворим промивання шлунка проводять у положенні лежачи на боку з низько опущеною і злегка повернутою на бік головою. Зонд у шлунок непритомному хворому має вводити лікар-реаніматолог, який володіє технікою інтубації трахеї. По закінченню промивання шлунка лійку знімають, швидким рухом зонд виймають, занурюють його в 1% розчин хлораміну, потім ретельно миють під струменем гарячої води, яку пропускають через трубку і декілька разів віджимають зверху вниз. Стерилізують зонд і лійку методом кип’ятіння протягом 15-20 хв, після чого в розібраному вигляді їх кладуть у прокип’ячену холодну воду. Якщо хворий не може проковтнути зонд, його шлунок промивають таким чином: дають випити 1-2 л теплого розчину натрію гідрокарбонату і, якщо блювання не настало, викликають його шляхом подразнення кореня язика або глотки пальцем або шпателем.