VII. Деякі методичні зауваження й рекомендації щодо підготовки до написання тестової контрольної роботи

Тестова контрольна робота з дисципліни „Етика та естетика” складається з тестових завдань різних рівнів і охоплює матеріал всього курсу. Питання І рівня передбачають перевірку елементарних знань з етики та естетики (необхідно вибрати з наведених варіантів відповідей один або два правильні). Завдання ІІ рівня вимагають систематичних знань із дисципліни, уміння логічно мислити (завдання типу: сформулюйте основну тезу вчення; продовжіть речення; визначте, про яку з категорії естетики йдеться у поетичних рядках і т-ін). Завдання ІІІ рівня оцінюються найвище, адже вимагають уміння мислити критично, творчо, аналізувати ситуацію, доводити або спростовувати тезу.

Готуючись до написання модульної контрольної роботи, студентові слід звернути увагу на поняття „Етика”, „мораль”, шляхетність, систему моральних норм і цінностей, шляхи впливу етики на моральну свідомість і поведінку індивідів у їх реальній життєдіяльності. Важливою є проблема і морального ідеалу, яку слід розглядати в контексті взаємозв’язку моралі і гуманізму. Розглядаючи особливості сучасного стану моралі, не можна ігнорувати її взаємозв’язки моралі і політики, моралі і права, моралі і релігії, екології.

Етичні вчення мають давню історію.

У Стародавньому Китаї Конфуцій стверджував ідею протилежності шляхетної і низької людини. Сенс доброчинності він вбачав у тому, щоб думати про належне, бути людяним, учитися слугувати людям, поважати старших (особливо батьків). Принцип жень Конфуцій розглядав як людяність, шанобливість, правдивість, великодушність. Лі – це для нього концепція етикету: поміркованість і терпимість.

Найголовніший моральний принцип Конфуція : „Не роби іншим того, чого собі не бажаєш”.

Для прибічників даосизму важливим у моральній поведінці людини був принцип релятивізму (доброзичливістю часто можна спричинити шкоду; справжній смак не сприймається; переваги справжньої людини не помітні; судити про життя людини слід по тому, як вона завершує свої дні).

Стрижнем буддійського вчення є альтруїстичний потяг до просвітлення. Етична концепція Будди базується на чотирьох шляхетних істинах. Для буддистів щастя – це звільнення від страждань, найбільше моральне досягнення – стан нірвани.

Важливу роль дослідженню моралі приділяли й мислителі Стародавньої Греції.

Софісти – вчителі мудрості і- суттєво вплинули на визначення основних понять етики.

Протагор говорив про людину як мірило всіх речей, стверджував відносність моральних принципів. Антифонт про етику писав як про мистецтво бути поза журбою.

Сократ розглядав проблему людини, доцільність втрати людиною своїх пізнавальних зусиль: мета зусиль людини – пізнати себе; доброчинність – це знання; вади і зло наслідки незнання. Душа людини є безсмертною, тому вона невідворотно буде відповідати за вчинки людини.

Кілька шкіл вважали себе послідовниками Сократа: кініки не визнавали моральних норм як таких; гедоністи (кіренаїки) найвищим благом вважали досягнення задоволення.

Платон природу моралі вважав божественною, у своїй суспільній утопії стверджував: соціальна нерівність повинна відповідати природній нерівності людей.

Вершиною античної етики вважається етика Аристотеля (вчення про вище благо0. Етика для Аристотеля – це вчення про морально завершену особистість.

Епіку вважав задоволення для людини першим і природженим благом, початком і кінцем щасливого життя (задоволення – це свобода від тілесних страждань і душевних тривог). Жити приємно – це жити розумно, морально, справедливо.

Особливо важливу роль у формування загальнолюдської моралі (зокрема європейських народів) відіграло християнство. Моральним підґрунтям релігії є Декалог Мойсея – десять заповідей Бога людям.

Ісус Христос наголошував на необхідності виконання Закону Божого (Нагорна Проповідь, Євангеліє від Мат фея, Гл-5).

Визначений богослов Аврелій Августин вважав наш світ найкращим із можливих, пропагував ідею градацій добра. Августин учив любові до Бога, аскетизму.

Фундаментальною є етична система Фоми Аквінського. Центральна ідея – споглядання Бога і приготування до вічного посмертного життя; пізнання розглядалось як головний засіб задоволення права людини на щастя. Творення добра – надійний шлях повернення до Бога.

Моральний зміст проповідницького навчальної традиції доби Київської Русі ІХ – ХІІІ ст..(мотив цінностей людського життя, повага до людини як суб’єкта життєвості, прагнення до морально довершеного життя людини у злагоді з собою і миром) мав значний вплив на розвиток моральних нормс і принципів у нашій країні.

Володимир Мономах злагоду розглядає як ідеал доброчинності. Етична проблематика досить очевидна у проповідях К. Туровського, К. Смолятича , Д.Заточеника.

Важливе місце у культурі Київської Русі посідає „Слово о полку Ігоревім” (домінує мотив любові до рідної землі, заклики до єдності Руських земель).

Естетика – наука про становлення і розвиток чуттєвої культури людини. Становлення проблематики етичної науки, вироблення її понятійного апарату відбулося ще за часів античності (Піфагор, Сократ, Платон, Аристотель) та в культурах народів Стародавнього Сходу (конфуціанство, джайнізм, даосизм, буддизм та ін.). Давня естетична традиція існувала у Візантії та Київській Русі.

Термін „естетика” ввів у науковий обіг у 18ст. А.-Г. Баумгартен, який назвав естетику „теорією чуттєвого знання”. Розвиток категорії і структури естетики продовжувався у працях Г.-Е. Лесінга, І.-В. Гегеля, І.-Ф. Міллера, І. Канта, Г.В.Ф. Гегеля, М.Г. Чернишевського та інш. Одними з центральних в естетиці є категорії „прекрасне” і „низьке”, „потворне”, „комічне” і „трагічне”.

Зв’язок естетики й етики простежується ще з тих часів, коли намагались вирішити проблему „калогакатії” як єдності „краси” і „добра” (Стародавня Гроеція). Філософські концепції Г.С. Сковороди (ідея „сродної праці”, „філософія серця”) та П.Д. Юркевича (філософія серця) спираються на взаємозв’язок філософії, етики та естетики.

Досить яскраво простежується мистецтвознавча орієнтація естетики видатних українських письменників 19-початку 20 ст. – Т..Г. Шевченка, І.Нечу-Левицького, П.Мирного, І..Я. франка, Лесі Українки, М.М. Коцюбинського.

У структурі естетичної свідомості особливе місце належить естетичному відчуттю як духовному утворенню, що має визначний соціальний зміст. Естетичне відчуття можна розглядати як свободу від практичних потреб; воно відіграє значну роль у духовному розвитку людини.

Естетичний смак тісно пов’язаний з особистістю, має відповідне підґрунтя (спеціальне і культурне) і впливає, у свою чергу, на розвиток особистості.

Естетичний ідеал – це діалектична єдність суб’єктивної ат об’єктивної сторін дійсності є метою естетичної діяльності, духовним орієнтиром діяльності людини і суспільства.

Істотною для розуміння категорій „гармонія” і „міра” є концепція Аристотеля щодо „середини” як єдності гармонії і міри.

Зразок завдання тестової контрольної роботи

1. Центральне місце в етиці Конфуція займає:

а) поняття „Дао”;

б) поняття „жень”;

в) поняття „нірвана”.

2. У джайнізмі карма розуміється як:

а) жадоба до життя;

б) поглиблене спостереження, відсутність дії;

в) сума здійснених людиною вчинків та їх наслідків.

2. Основу етики Платона складають:

а) принципи єдності з природою, з космосом;

б) вчення про блаженство, добровільність вчинків;

в) вчення про ідею і про душу.

2. Гуманізм означає:

а) визначення цінності людини як особистості;

б) людські доброчинності без бажаної благодаті майже ніщо;

в) людське благо-поєднання з Богом.

2. „Доля людини є наслідком її природної вільної активності”, - стверджував:

а) Піко делла Мірандола;

б) Фома Аквінський;

в) Нікколо Макіавеллі;

2. Оригінальні етико-естетичні твори Київської Русі проповідували ідеї:

а) розум пов’язує душу й тіло; серце пов’язує почуття і волю;

б) єдності земель, ідеального образу князя;

в) моральність – засіб суспільного маніпулювання особистістю.

2. Зазначте функції моралі.

2. Сутність етики Просвітництва:

а) моральній поведінці людину можна навчити;

б) особистість сама визначає зміст моральних цінностей;

в) витоки моралі у Божому розумінні.

2. В. Татаркевич вважає, що щастя:

а) знаходить вияв у повному і тривалому задоволенні від життя в цілому;

б) це стан інтенсивної радості, блаженства;

в)володіння матеріальним благом.

10. Випишіть особливості прекрасного як категорії естетики :

а ) об’єктивна основа в дійсності (симетрія, міра, гармонія, ритм);

б ) пов’язуюють оцінку тих явищ, які викликають людське обурення;

в ) має історичний характер, залежить від соціальних умов життя..

11. Про яку з категорій естетики йдеться в поетичних рядках О.С. Пушкіна:

Есть упоение в бою,

И бездны мрачной на краю,

И в разъярённом океане,

Средь грозных волн и бурной тьмы,

И в Аравийском урагане, И в дуновении Чумы.

Всё, всё, что гибелью грозит, Для сердца смертного таит

Неизъяснимы наслажденья…

11. Поясніть, як пов’язана етика з Вашою майбутньою спеціальністю?

11. В чому особливість етико-естетичних вчень Відродження?

11. Чому Т. Г. Шевченка вважають виразником селянського естетичного

ідеалу?

11. Характерні риси етико-естетичних теорій в Росії і Україні 19-20 ст.

11. Особливості графіки як виду мистецтва.