Розділ іі. Особливості органічного сільського господарства в Україні та світі

2.1.Зарубіжний досвід у сфері органічного сільського господарства Останнім часом і виробники і споживачі значно більше уваги приділяють «екологічно чистій» продукції. Один із способів виробництва екологічно чистої продукції, що набуває все більшої популярності в світі, - органічне сільське господарство. Перший органічний рух виник в Великобританії в 40-х роках минулого сторіччя, тоді ж вперше було використано термін органічний в науковій праці Єви Бальфур «Жива земля», де порівнювалися органічні і традиційні методи господарства. На сьогодні в світі під органічним виробництвом зайнято 28 млн. га[4].

Провідні країни світу стимулюють розвиток органічного сільського господарства різними методами, відповідаючи на потреби суспільства у «здоровій» їжі. Так у Польщі, держава підтримує органічне сільське господарство з двох джерел: 1) з національного бюджету здійснюється підтримка наукових досліджень в органічному сільському господарстві; витрат на інспектування та сертифікацію, а також на дорадчі послуги; 2) підтримка фермерів та розвитку органічного сектору здійснюється через агроекологічні заходи, просування та поширення інформації, участь фермерів у схемах якості харчових продуктів. У Польщі наявна фінансова підтримка органічного с/г, так для переходу на таке ведення с/г держава виділяє 215 євро/га орних земель і далі вже безпосередньо на ведення органічного c/г на таких землях виділяє близько 202 євро, аналогічні, але певною мірою різняться виплати ,що здійснюються стосовно земель іншого сільгосп призначення.

Дуже цікавим і корисним є досвід Молдови, де наявна успішна робота програми заохочення споживання органічних продуктів у державному секторі (школах, дитячих садках, лікарнях, армії та державних закладах). Якщо державна або громадська організація купує органічні харчові продукти, вона отримує субсидію у розмірі 20% середньої ціни традиційного продукту цієї номенклатури.

В Молдові створено профільний Департамент органічного сільського господарства в Міністерстві сільського господарства та харчової промисловості Молдови . В кожному адміністративному регіоні Молдови є державний службовець, відповідальний за питання органічного сільського господарства. Існує реальна активна діяльність у галузі наукових досліджень та інновацій (розробка та удосконалення науково-практичних основ органічного сільського господарства, методів біологічного захисту рослин та технологій органічного сільського господарства. Здійснюється фінансування державної програми “Органічне сільське господарство в Молдові”.

Субсидії в розрахунку на один гектар виплачуються в Молдові лише протягом перших двох років переходу на органічне сільське господарство. В 2007 р. загальна сума цих виплат склала приблизно 120000 євро, в 2008 р. – 239000 євро та в 2009 р. – 298000 євро. Так, на відміну від Польщі в Молдові у перший рік переходу виплачується 40 євро/га, а у другий рік уже 24 євро/га[5].

2.2 Контроль та сертифікація органічного с/г виробництва

Для функціонування світових ринків органічної продукції та розвитку органічного сільського господарства надзвичайно велику роль відіграє гарантійна система, що включає в себе певні стандарти, а також установи з інспекції та сертифікації. Ця система забезпечує відповідність органічним стандартам усього процесу аграрного виробництва та переробки сільськогосподарської сировини до рівня кінцевої продукції, включно з її упаковкою та маркуванням. Таким чином, сертифікація органічної продукції спрямована на методи й засоби як сільськогосподарського виробництва, так і переробки сировини, виготовлення харчових продуктів та їх доставки до споживачу.

В основу тієї чи іншої сертифікації органічної продукції покладаються бізнесові стандарти та/або правові норми. Стандарти є добровільними угодами – результатом досягнення певного консенсусу споживачів та виробників товарів і послуг, тоді як правові норми встановлюють обов’язкові вимоги, що використовуються для державного регулювання. Змішаним варіантом є державне регулювання, що базується на бізнесових стандартах. В сучасному світі переважає тенденція до заміни правових норм щодо органічної продукції стандартами, оскільки останні простіші у застосуванні та легше піддаються міжнародній гармонізації, а також через політику дерегулювання, що здійснюється в багатьох країнах, зокрема в Україні.

Провідну роль у формуванні стандартів та міжнародній акредитації установ, що займаються сертифікацією органічної продукції на відповідність цим стандартам, відіграє Міжнародна федерація органічного сільськогосподарського руху (IFOAM) – міжнародна неурядова організація, що єднає понад 700 активних організацій-учасників у близько 110 країнах світу. Ще в 1980 році Федерація сформулювала перші “Базові стандарти IFOAM щодо органічного виробництва і переробки”, а згодом почала здійснювати оцінку сертифікаційних установ на врахування ними зазначених базових стандартів, використовуючи для цього розроблений нею “Акредитаційний критерій IFOAM”.

В Україні ж організацію підготовки та атестацію аудиторів з сертифікації здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері оцінки відповідності.

Сьогодні ці базові стандарти та акредитаційний критерій, що були удосконалені в результаті тривалих та інтенсивних консультацій, широко визнані в світі, зокрема зареєстровані як “міжнародні стандарти ISO”. Базові стандарти IFOAM фактично виконують функцію “стандартів для стандартів”, дозволяючи різні варіації, і тому покладені в основу як багатьох стандартів у приватному секторі, так і державного регулювання в різних країнах, зокрема Директиви ЄС №834/2007.

Міжнародна федерація має програму добровільної міжнародної акредитації сертифікаційних установ – як членів IFOAM, так і установ, що не входять до числа її членів. Акредитація, що побудована на базових стандартах й акредитаційному критерії IFOAM, провадиться незалежною компанією IOAS, заснованою федерацією. Між акредитованими IOAS установами діє багатостороння угода, а також двосторонні угоди, які забезпечують взаємне визнання їхніх сертифікацій.

В Європейському Союзі державне регулювання в сфері органічної продукції здійснюється за допомогою Директиви ЄС №834/2007, яка, зокрема, визначає загальні рамки і принципи органічного сільського господарства, вимоги до процесу виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та виготовлення харчових продуктів, ознаки і маркування органічної продукції; систему інспекції/контролю органічної продукції, в тому числі при її імпорті в країни ЄС.

Система інспекції органічної продукції в ЄС є змішаною – державно-приватною. Державні органи в країнах ЄС уповноважені здійснювати акредитацію приватних сертифікаційних установ та нагляд за їх діяльністю. В свою чергу, ці установи контролюють фермерські господарства, харчову промисловість й імпортерів з інших країн, а також сертифікують їхню продукцію відповідно до тих чи інших бізнесових стандартів, які мають відповідати вимогам законодавства ЄС (фактично базовим стандартам IFOAM). Експорт органічної продукції до ЄС з інших країн передбачає обов’язкову наявність сертифікату, виданого сертифікаційною установою акредитованою в ЄС.

В Україні ж акредитацію приватних сертифікаційних установ здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері оцінки відповідності. Існують вимоги до аудиторів з сертифікації. Так, відповідно до ЗУ «Про Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» аудитором з сертифікації може бути фізична особа, яка має вищу освіту та досвід роботи в аграрній сфері не менше двох років, спеціальні знання у сфері виробництва органічної продукції. Державний нагляд (контроль) за виробництвом та обігом органічної продукції (сировини) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, на сьогодні таким органом є Держпродспоживслужба. В Україні наявні Головні управління Держпродспоживслужби областях, м. Києві та територіальні органи даної служби в містах та районах. Слід зазначити, що окрім державного контролю в Україні має місце і контроль з боку приватних аудиторів. Так один із лідерів сертифікації в Україні «Органік Стандарт», не тільки проводить сертифікацію виробництва органічної продукції, а й проводить інспекції.

Існуючі відмінності в державному регулюванні органічного сільського господарства різних країн, а також в приватних стандартах, стримують зростання світових ринків органічної продукції та створюють перешкоди в торгівлі нею. Програма акредитації сертифікаційних установ, яку здійснює IFOAM, дозволяє досягти міжнародної гармонізації базових вимог до органічної продукції. Водночас, лише покупці та споживачі органічної продукції можуть визначати, яким конкретним бізнесовим стандартам вони віддають перевагу, і тільки вони можуть приймати рішення, якій саме сертифікації вони довіряють[6].

Також органічна сільськогосподарська продукція (сировини) підлягає обов’язковому маркуванню шляхом використання відповідного державного логотипа. Дозволяється також використання недержавних (приватних) логотипів, запроваджених безпосередньо суб’єктами господарювання, які здійснюють виробництво, реалізацію органічної продукції (сировини), чи їх об’єднаннями. 

Державний логотип складається з напису «органічний продукт» та відповідного графічного зображення. Не допускається використання напису «органічний продукт» у власних назвах продуктів та торговельних марках при рекламуванні, а також у випадку маркування продукції, яка перебуває на стадії перехідного періоду до органічного виробництва. Використання державного логотипа встановленого зразка та маркування органічної продукції (сировини) здійснюються за наявності відповідного сертифіката. 

Маркування продукції, яка перебуває на стадії перехідного періоду до органічного виробництва, здійснюється із використанням державного логотипа «продукт на стадії переходу до органічного виробництва». Забороняється при маркуванні продукції, яка не відповідає законодавчо визначеним вимогам, використовувати позначення з написами «органічний», «біодинамічний», «біологічний», «екологічний», словами з префіксом «біо» тощо[1].

Отже, інспектування та сертифікація – надзвичайно важлива складова органічного виробництва. Наприклад, фермер вирощує помідори, дотримуючись принципів та правил виробництва органічної продукції, і далі ця продукція потрапляє до споживача. І на цьому шляху всі етапи: виробництва, пакування, складування, транспортування, розміщення на торгових площах інспектуються та сертифікуються. Це називається англійським терміном „tracebility”, тобто, можливість простежити шлях «від лану до столу”. Іншими словами, якщо споживач в магазині захоче дізнатися, хто виростив конкретні сертифіковані органічні помідори чи з якої саме пшениці зроблене органічне тістечко, то він матиме можливість простежити не лише всі стадії органічного виробництва, але точно визначити область, район, господарство, і навіть поле, на якому ця сировина вирощена.