1. Огляд можливостей мови java

Мова Java – це об'єктно–орієнтована, незалежна від платформи мова програмування, яка використовується для розробки розподілених застосувань, що працюють в мережі Internet.

Проект Java був представлений корпорацією Sun Microsystems в

1995  році.  Система  програмування  Java  дозволяє  використовувати World Wide Web для реалізації невеликих інтерактивних прикладних програм – аплетів. Вони розміщуються на серверах Internet, транспортуються  по  мережі,  автоматично  встановлюються  і запускаються на стороні клієнта як частина документа WWW. Аплет використовує обмежений доступ до ресурсів комп'ютера клієнта, тому він без ризику пошкодження даних на диску може надати довільний мультимедійний інтерфейс, виконувати складні обчислення та інше.

Другим видом програм Java є додатки, що являють собою переносимі коди, які можуть виконуватися на будь–якому комп'ютері, незалежно від його архітектури. Код, що генерується при цьому, представляє собою набір інструкцій для виконання на інтерпретаторі віртуального коду – віртуальній Java-машині (JVM – Java Virtual Machine).

Широкого поширення набули також сервлети та JSP (Java Server Pages), що надають клієнтам можливість доступу до баз даних і додатків на сервері.

Мова Java побудована на синтаксисі мови C++, проте об'єктна модель використана з мови Smalltalk. З цього виходить, що вся схожість з С++ тільки зовнішня. Основні відмінності від від інших мов програмування пов'язані з необхідністю зменшення розмірів програм і збільшення вимог до безпеки переносимих додатків, що працюють в мережі. Java не має вказівного типу даних, що можливо в мовах типу С++, Pascal, а тому збільшує стан захисту пам’яті, звільнившись від роботи з довільними адресами в ній через   вказівники. В мові Java змінилися способи обчислень з плаваючою арифметикою, тому, щоб забезпечити переносимість коду між версіями мови, введено ключове слово strictfp, яке вказує компілятору як виконувати арифметичні дії для чисел з плаваючою комою по моделі обчислень попередньої версії.

Системна бібліотека класів мови містить класи та пакети, що реалізують різні базові можливості мови. Методи класів, включених в ці бібліотеки, викликаються з JVM під час інтерпретації Java-програми. В Java всі об'єкти програми розташовані в динамічній пам'яті і доступні за

об'єктними посиланнями, які в свою чергу зберігаються в стеку.  Це рішення виключило безпосередній доступ до пам'яті, але ускладнило роботу з елементами масивів.

Необхідно відзначити, що об'єктні посилання мови Java містять інформацію про клас об'єктів, на які вони посилаються, а тому вони не вказівники,  а  дескриптори  об'єктів.  Наявність  дескрипторів  дозволяє JVM виконувати перевірку сумісності типів на фазі інтерпретації коду, генеруючи виключення у разі помилки.

В  мові  Java  переглянута  і  концепція     динамічного  розподілу пам'яті. В ній відсутні способи звільнення  динамічно виділеної пам'яті. Замість цього реалізована система автоматичного звільнення пам'яті, виділеної за допомогою оператора new.

В Java-програмах специфікація класу та його реалізація завжди містяться в одному й тому ж файлі.

Мова  Java  не  підтримує  перевантаження  операторів  і  typedef,

беззнакові цілі (якщо не рахувати таким тип char), а також використання аргументів по замовчуванню. В Java відсутнє множинне наслідування, існують конструктори, але відсутні деструкції (застосовується автоматична збірка сміття), не використовується оператор goto і слово const, хоч вони є зарезервованими словами мови.

Найбільш істотні нові можливості, що з'явилися в Java, це інтерфейси   та багагопоточність (можливість одночасного виконання частин програми).