Галузі з додатною і від’ємною динамікою витрат.
Якщо ціна хоча б одного ресурсу, що використовується галуззю, зростає як прямий наслідок розширення операцій у галузі, вона відноситься до групи галузей з додатною динамікою витрат (increasing-cost industry). Наприклад, розвиток галузі може вимагати залучення додаткової кваліфікованої робочої сили. Попит на неї зростає разом із зростанням ціни праці. Заробітна платня повинна збільшитися, щоб привабити додаткові трудові ресурси.
При умові досконалої конкуренції крива тривалої пропозиції має від’ємний нахил. Припустимо, що галузь розвивається. Зарплата кадрів, що потребуються, зростає. Спочатку галузь знаходиться у рівновазі у точці Е1. Ціна складає Р1. Оскільки попит зростає, тимчасова нетривала рівновага досягається у точці Е’, у який ціна підвищується до Р’. У тривалій перспективі, як відповідь на появу у галузі, економічного прибутку, нові фірми активно входять до галузі і зростає ціна виробничих ресурсів. Це обумовлює збільшення середніх витрат.
Ситуація ілюстрована шляхом вертикального зсуву кривої середніх витрат до LRAC’. Галузь досягає нової рівноваги – Е2. Це формує криву тривалої пропозиції – SL.
Фактично у зворотному порядку формується крива тривалої пропозиції для галузей з від’ємною динамікою витрат (decreasing-cost industry). До таких галузей, наприклад, віднесли виробників одягу у Нью-Йорку. Коли галузь розширювалася, вартість машино-години дорогих спеціалізованих швацьких машин, завдяки появі великої кількості орендних бюро, зменшувалась.
Тривалий вплив ліцензування.
Введення ліцензування еквівалентно до збільшення постійних витрат фірм. Це, як відомо, не впливає на обсяг виробництва і ціну у нетривалій перспективі. Ситуація відрізняється, якщо розглядати тривалі аспекти.
Враховуючи, що у тривалій перспективі усі ресурси змінні, розглянемо ситуацію, коли розмір ліцензійної сплати збільшується рік від року. Введення додаткової плати призводить до зростання LRAC і ціни до Р2. У рівновазі Р1 = LRACmin. Після введення ліцензування Р1 < LRAC'min. Оскільки у нетривалій перспективі Р перевищує мінімальні можливі середні змінні витрати, фірми лишаються у бізнесі.
У тривалому періоді виробники залишають бізнес разом із введенням ліцензування. Вони рухаються у напрямку своєї кращої альтернативи. Далі нетривала пропозиція спадає до S'. Ціна зростає до рівня Р1 = LRAC'min. Це має місце, якщо припустити, що галузь з постійною динамікою витрат. Якщо ні – LRAC' ще зменшується разом з виходом більшої кількості фірм, що у свою чергу обумовлено падінням цін на фактори виробництва.
Підсумок: Будь-які зміни у політиці або економічному стані, що торкаються нетривалих постійних витрат фірм, у рівновазі у конкурентній галузі, зменшують пропозицію, збільшують ціни у тривалій
перспективі. Це незважаючи на те, що у нетривалому аспекті результат змін у фіксованих витратах дорівнює 0.
