Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При розгляданні першого питання студентам треба зрозуміти, що суспільство існує в природному середовищі, яке для всіх людей є неодмінною складовою, без якої неможливе існування. З розвитком суспільства розширюється його взаємодія з природою, збільшується потреба людей у використанні природних ресурсів, тому очевидною є необхідність правової регламентації таких відносин. Згідно зі ст.50 Конституції України, кожен має право на безпечне життя і здоров’я, довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предмету побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. Студентам треба знати, що згідно з чинним законодавством України, охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного існування живої і неживої природи, навколишнього середовища, захисту життя і здоров я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Студенти повинні знати, що ці відносини складаються між громадянами, організаціями, органами державної влади та місцевого самоврядування з приводу належності, використання, відтворення об’єктів охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних та інших потреб. Залежно від природних об’єктів їх можна поділити на сім груп -див. рис. 1.3.

Екологічні

правовідносини

виникають з

приводу

використання і

охорони:

землі

води

лісів

природно-заповідного фонду

тваринного світу

надри

атмосферного повітря

Рис.1.3. - Класифікація екологічних правовідносин

Виходячи із наведеної класифікації, кожна із перерахованих груп відносин має відповідне коло джерел нормативного регулювання та галузь законодавства, як-от: земельне, лісове, законодавство про тваринний світ, надра, природно-заповідний фонд тощо.

Екологічні права й обов’язки громадян. Кожний громадянин України має право на:

• безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;

• участь в обговоренні й унесенні пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва та реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь у прийнятті рішень за цими питаннями;

• участь урозробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

• здійснення загального та спеціального використання природних ресурсів;

• об’єднання у громадські природоохоронні формування;

• вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;

• участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях із питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розташування, проектування, будівництва та реконструкції об’єктів, а також у проведенні громадської екологічної експертизи;

• отримання екологічної освіти;

• подання до суду позовів на державні органи, підприємства, установи, організації та громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю і майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

• оскарження у судовому порядку рішень, дій чибездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян.

Обов’язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у:

• збереженні та охороні природи, раціональному використанні її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

• здійсненні діяльністі з дотриманням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів і лімітів використання природних ресурсів;

• не порушувати екологічних права та законних інтересів інших суб’єктів;

• вносення плати за спеціальне використання природних ресурсів і штрафів за екологічні правопорушення;

• компенсуваннязбитків, заподіяних забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище і т. ін.

Таким чином, студенти повинні уяснити, що екологічне право - галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають з приводу використання, відновлення, охорони об’єктів природного середовища, та забезпечують раціональне використання природних ресурсів та їх охорону.

При підготовці до наступного питання студенти повинні звернути увагу на те, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб: естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Використання природних ресурсів може відбуватися на підставі права власності, права користування, або інших майнових прав. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні й інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами й організаціями здійснюється із дотриманням обов’язкових екологічних вимог, як-от:

• раціонального та економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

• здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливові на стан навколишнього природного середовища;

• здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

• застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров’я населення;

• збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

• здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб і т. ін.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Підставами для виникнення права природокористування є адміністративні акти органів державної влади та місцевого самоврядування, інші юридичні факти (дії, події).

При розгляданні наступного питання студентам треба знати, що охорона атмосферного повітря - це система заходів, пов’язаних зі збереженням, поліпшенням ті відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Студенти повинні знати, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. В нашій державі передбачена система заходів, спрямованих на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров я людей та навколишнє природне середовище. Основним документом, що регулює зазначене питання, Закон України «Про охорону атмосферного повітря», який визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

При підготовці до наступного питання студентам необхідно знати, що тваринний світ є одним із компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян здійснюються заходи щодо охорони, науково обґрунтованого, невиснажливого використання і відтворення тваринного світу.

Студенти повинні запам’ятати, що відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об’єкти якого перебувають в умовах природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України та іншими нормативними актами, зокрема Законом України «Про тваринний світ».

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення сільськогосподарських тварин, а також діяльність, пов’язана з охороною і використанням залишків викопних тварин, регулюються відповідним законодавством України.

Студентам треба знати, що об’єктами тваринного світу, на які поширюється дія зазначеного вище Закону, є дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні і безхребетні в усьому їх видовому і популяційному розмаїтті та на всіх стадіях розвитку, які перебувають в умовах природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі:

• частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

• продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск, тощо).

Крім того, студентам треба знати, що об’єкти тваринного світу, а також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, є середовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні.

При вивченні цього питання студенти повинні також знати, що об’єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є об’єктом права державної або комунальної власності.

Громадський контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища та громадськими інспекторами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.

Студентам необхідно також знати, що законодавством України врегульований також порядок захисту рослинного світу, до якого відносять рослини сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічні і лісові насадження, дерева, чагарники, рослинність закритого ґрунту, продукція рослинного походження і та ін.

Студенти повинні запам’ятати, що відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, іншими нормативними актами, зокрема Законом України «Про рослинний світ».

Завданням законодавства України про рослинний світ є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростань. Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками чинне законодавство поділяє на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

При підготовці до наступного питання студентам треба запам’ятати, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, управління земельними фондом та охорони земель.

Діючий Земельний Кодекс України був прийнятий Верховною радою України 25.10.2001 р. та набрав чинності з 1 січня 2002 р. Він складається з 10 розділів, які включають в себе статей. До кодексу входять як матеріально-правові, так і процесуальні норми. ЗК України такі наступні інститути земельного права:

• встановлює загальні, тобто відправні положення –поняття земельних відносин, завдання і принципи земельного законодавства (р.1);

• визначає повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин (р. 1, 7);

• окреслює склад і цільове призначення земель (р. 2);

• регулює питання виникнення та припинення права власності і інших прав на землю, а також процес обігу земельних ділянок (р. 3, 4);

• встановлює гарантії прав на землю і основні положення охорони земель (р. 5, 6);

• запроваджує регулювання відповідальності за порушення земельного законодавства та розгляд земельних спорів (р. 8).

Право власності на землю –це право володіти, користуватися і розпоряджатися нею на підставі й у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності. Використання землі як на праві власності, так і на підставі інших правових титулів здійснюється відповідно до її цільового призначення.

Студентам необхідно запам’ятати, що суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Студенти повинні знати, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

• землі сільськогосподарського призначення;

• землі житлової та громадської забудови;

• землі оздоровчого призначення;

• землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

• землі рекреаційного призначення;

• землі історико-культурного призначення;

• землі лісового фонду;

• землі водного фонду;

• землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Студентам необхідно запам’ятати, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування, і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов’язки чи обмеження.

В іншому випадку вони несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їхнім неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

До органів, що вирішують земельні спори, закон відносить суди, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкіснихі таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного та рослинного світу в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного та рослинного світу і заходи щодо їх збереження та відтворення (ст. 3 ЗУ «Про Червону книгу України»).

Об’єкти занесені до Червоної книги можуть перебувати у державній, комунальній і приватній власності. Ведення Червоної книги України здійснює Мінприроди України.

Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

• зниклі види, про які відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціальностворених умовах, що підтверджують неодноразові пошуки, проведені у типових місцевостях або в інших відомих і можливих місцях поширення;

• зниклі в природі –види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;

• з никаючі –види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

• вразливі –види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

• рідкісні –види, популяції яких невеликі й на сьогодні час не належать до категорії зникаючих або вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;

• неоцінені –види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;

• недостатньо відомі –види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної та достовірної інформації.

Спеціальне використання (добування, збирання) об’єктів Червоної книги України здійснюється у виняткових випадках лише у наукових і селекційних цілях, у тому числі для розселення та розведення у штучно створених умовах, а також для відтворення популяцій за дозволом, порядок видачі якого встановлюється Мінприроди України.