1) Російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідають конструкції з прийменниками:

а) по (якщо вказується на простір, поверхню, межі): В практике горного дела принято ориентировать линии падения и простирания пласта по сторонам света / У практиці гірничої справи прийнято орієнтувати лінії падіння і простягання пласта по сторонах світу;

б) орудним відмінком без прийменника (якщо вказується напрямок): по компенсационному каналу поступает сигнал /компенсаційним каналом надходить сигнал;

в) за, на, з (у значенні згідно з чимось): по принципу построения / за принципом побудови; по запросу клиента / на запит клієнта; по инте- ресующим их вопросам / з питань, що їх цікавлять; по другому адресу / на іншу адресу;

г) за, з, із, через (у значенні причини, наслідку, деякі інші випадки): по недоразумению / через непорозуміння; не однородны по составу І не однорідні за складом.

2)прийменник при – це уживаний і універсальний прийменник російської мови, натомість в українській має набагато вужчу сферу використання, тому, перекладаючи відповідні прийменникові конструкції, треба бути дуже уважним, бо калькування російськомовних висловів не тільки позбавляє текст виразності, якої можна досягти вживанням суто українських мовних засобів, а й може змінити зміст цього тексту. Український прийменник при має лише такі значення: розташування (просторової близькості), хоча в багатьох випадках краще вживати й інші прийменники (біля, поряд, коло тощо); підпорядкованості або належності, існування, функціонування чогось, обставин, що їх характеризує наявність чогось поряд (при кафедрі).

Прийменник при не вживають у значенні під час (рос. во время) наприклад, рос. при испытании, при изменении, при измерении тощо. У таких випадках російський прийменник при слід перекладати за допомогою за, під час, коли, для, в(у) процесі

Наведений перелік не вичерпує всіх сталих словосполучень, які потребують уваги перекладача.

Слід підкреслити, що в піднесенні культури мови надзвичайно велику роль відіграють словники різних типів і призначення, насампе­ред це словники, у яких подано розгорнуту семантичну, стилістичну й граматичну характеристики вміщеної лексики та фразеології, наведено численні приклади (ілюстрації) слововживання й словосполучуваності тощо. Перекладні або двомовні словники (передусім іншомовно-українські), крім іншого, цінні тим, що вони суттєво допомагають під час добору синонімів, фразеології чи усталених словосполучень рідної мови. Неабияку допомогу можуть надати фразеологічні та синонімічні словники, термінологічні та енциклопедичні, орфографічні та орфоепічні тощо. Різноманітні словники і довідники дають уявлення про новітні й спеціальні ви­дання, до яких слід звертатися, коли виникають труднощі з перекладом або написанням певного слова (терміна).

21). Етикет ділового листування. Ділове листування вимагає дотримання норм і правил письмової мови.

Норми і правила такого етикету передбачають, що вва­жається припустимим у діловому листуванні, а що — непри­пустимим. Це зумовило низку змін при використанні в діло­вому листуванні словесних формул для дотримання ділово­го етикету.

Найчастіше в діловому листі виражають не індивідуальні, а групові інтереси фірм, підприємств, установ та організа­цій. Тому текст такого листа викладають не так від власного "Я", як від власного "ми".

Коли необхідно виокремити юридичну або посадову осо­бу як джерело дій, що пропонуються для виконання або фіксуються, застосовують кліше на кшталт: "Юридична служба фірми роз´яснює...", що "Оплата гарантується", "Лист від­правлено", "Вашу телеграму отримано" або "Терміни почат­ку робіт уже визначено". Якщо необхідно наголосити неба­жаність або незаконність дій, що відбуваються неодноразо­во, використовують недосконалий вид дієслова, наприклад: "Ваші співробітники постійно порушують правила техніки без­пеки". Коли треба зазначити, що дія уже відбулася, викорис­товують доконаний вид дієслова: "Колектив фірми вже при­ступив до своєї звичайної роботи".

Вставні слова та звороти вможливлюють урізноманіт­нення відтінків у тоні ділового листування. Зіставимо такі пропозиції: "Просимо надіслати технічну документацію, що зберігається у вашому відділі". Таку саму пропозицію, але із вступним словом: "Просимо надіслати технічну докумен­тацію, що, найімовірніше, зберігається у Вашому відділі" — одразу зведено нанівець категоричність, а фраза стає так­товнішою і коректнішою.

Порівняймо ще дві фрази: "Ваше прохання не може бути задоволено" та "На жаль, Ми не можемо задовольнити Ва­ше прохання". Як бачимо, друга фраза, з огляду на норми етикету, буде доречнішою, оскільки відбиває більшу повагу, коректність і делікатність до адресата.

Наскільки вставні слова зменшують сухість ділового лис­тування і надають відтінок шанобливості, можна побачити на прикладі такої пропозиції: "Фірма просить, якщо це можливо, надіслати свого представника на засідання експертної комісії з проблем якості нашої продукції", або "Як Вам уже відомо, ми дуже зацікавлені в придбанні продукції Вашої фірми". От­же, вставні слова дають можливість внести в листування еле­менти доброзичливості в спілкуванні з партнером, що забез­печує поважне ставлення до його професійного самолюбства.

В етикеті ділового листування неабиякого поширення на­були форми "Шановний" (шановні) колего(и)!"; "Дорогі коле­ги!" — форма більш емоційна, що є доречною у листах-вітаннях.

Бажано бути максимально коректним, формуючи відмо­ву, щоб не втратити вигідного партнера. Перш ніж відмовити, спершу слід докладно пояснити, чим зумовлена відмова. Лише в такому разі відмова не справить різко негативного враження.

У ділових листах грубість, нетактовність і будь-який ін­ший вияв неповаги до адресата неприпустимі:

 трапляються, на превеликий жаль, елементарні пору­шення ділового етикету, коли очікуваний результат не­наче нав´язують адресату, наприклад "Надсилаємо Вам останній варіант проекту трудової угоди... Просимо роз­глянути і затвердити". Порушення етикету в тому, що зазначена угода може бути й не затверджена;

 діловій людині не завжди байдуже, хто підписав адресо­ваний їй лист: відповідь на лист, підписаний директо­ром, також має підписати директор (або принаймні — його заступник) і навпаки: відповідь на лист, підписаний заступником директора, може підписати директор.