- •1. Світогляд як спосіб духовно-практичного осягнення світу. Історичні форми
- •2. Філософія як теоретичне ядро світогляду. Філософія і наука.
- •3. Особливості філософського знання, його предмет і структура.(Основне питання філософії. Течії та напрямки в філософії.).
- •4. Передумови виникнення філософського та наукового знання.
- •5. Перші натурфілософські уявлення про буття та зародження природничого знання.
- •6. Виникнення математичного знання та його обґрунтування в античній філософії.
- •7. Антропологічний поворот в філософії та розробка соціально-політичних вчень.
- •8. Філософія Аристотеля та його внесок у розвиток наукового знання.
- •Идея души. Душа — это энтелехия тела. Душа неотделима от тела, но сама имматериальна, нетелесна.
- •9. Особливості пізнавальної діяльності в Середньовіччі.
- •10. Від теоцентризму середніх віків до антропоцентризму Відродження: нове розуміння людини і природи в Західноєвропейській філософії епохи Відродження.
- •11. Вплив ідей Відродження на формування класичної наукової картини світу.
- •12. Соціальні теорії та гуманістичні ідеї мислителів епохи Відродження.
- •Способы захвата престола:
- •13. Наукова революція 16-18 століття і філософія Нового часу.
- •14. Протиставлення матерії і духу як двох субстанцій - центральна проблем Нового часу. Дуалізм, монізм, плюралізм.
- •15. Обґрунтування раціональної наукової методології в філософії Нового часу
- •16. Розвиток соціально-гуманітарного знання доби Просвітництва. Механістичний
- •17. Наукова революція хіх століття: історизм як універсальний принцип наукового
- •18. Німецька класична філософія: становлення діалектичної методології (Кант,
- •19. Історичні форми діалектики. Діалектика і метафізика як способи мислення і
- •20. Матеріалістична діалектика як теорія розвитку і філософський метод наукового
- •Діалектика Карла Маркса
- •Основні положення
- •2.1. Три закони діалектики
- •Перехід кількісних змін у якісні
- •Єдність і боротьба протилежностей
- •Заперечення заперечення
- •Діалектична тріада
- •Критика
- •21. Матеріалістичне розуміння історії як методологія соціально-гуманітарного пізнання.
- •22. Наукова революція кінця хіх початку хх століття та її філософське осмислення.
- •23. Становлення некласичної філософії та науки (кінець хіх - хх ст.). Смислові
- •24. Ірраціоналістична установка філософії життя. Ідея надлюдини в філософії Ніцше.
- •25. Еволюційна епістемологія: концепція динаміки науки (к.Попер, т.Кун, і.
- •26. Екзистенціалізм: людина в загальній структурі буття. Сенс існування.
- •27. Філософія бунту: а.Камю «Бунтівна людина»
- •28. Філософські ідеї в класичному психоаналізі з.Фрейда.
- •29. Постмодернізм як комплекс філософських ідей «новітнього часу».
- •30. Основні етапи розвитку розуміння матерії в історії філософської думки і
- •31. Матерія як філософська категорія на відміну від природничо-наукових поглядів
- •32. Єдність матерії і руху. Рух як спосіб існування матерії.
- •33. Рух взагалі як спосіб існування матерії та поняття форми руху матерії.
- •34. Принцип взаємозв’язку форм матеріального руху та класифікації наук.
- •35. Особливість соціальної форми руху матерії. Критика редукціонізму.
- •36. Простір і час як універсальні форми буття матерії. Невіддільність простору і
- •37. Рух і саморух. Зв’язок понять «рух – саморух – розвиток».
- •38. Принципи, закони і категорії діалектики
- •39. Пізнання і знання. Взаємодія суб’єкта і об’єкта пізнання в пізнавальній діяльності
- •40. Особливості чуттєвої та інтелектуальної форм пізнання, їх взаємозв’язок
- •41. Емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання: особливості, форми, методи
- •42. Методологія наукового пізнання, її значення для розвитку науки. Класифікація наукових методів
- •43. Емпіричні методи пізнання, їх розвиток і застосування в наукових дослідженнях.
- •44. Теоретичні методи наукового дослідження, особливості їх застосування в
- •45. Поняття науки, особливості розвитку сучасної науки.
- •46. Основні форми існування науки та її соціальні функції.
- •47. Специфіка наукового знання. Критерії науковості знання.
- •48. Основні логічні форми наукового відображення дійсності: науковий факт,
- •49. Наукові революції – якісне перетворення основних та принципових параметрів
- •50. Диференціація та інтеграція наук як закономірність їх історичного і теоретичного розвитку.
- •51. Наукова істина та її критерії. Основні концепції істини.
- •53. Категорія «практика» в діалектико-матеріалістичній гносеології. Активність суб’єкту та проблема об’єктивності знання.
- •55. Людина як предмет філософської рефлексії
- •56. Природні, соціальні, духовні виміри людського буття.
- •57. Походження та сутність свідомості як філософська проблема.
- •58. Діяльнісна сутність людини як філософський принцип.
- •59. Природні передумови існування людини. Обмеженість розуміння людини як
- •60. Специфіка соціального пізнання.
- •61. Суспільство як предмет філософського пізнання.
- •62. Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння історії. Суспільне бутя та суспільна свідомість.
- •63. Суспільне виробництво, як соціально-філософська категорія.
- •64. Спосіб матеріального виробництва як діалектична єдність продуктивних сил та
- •65. Техніка і технологія у розвитку суспільства. Сутність і природа науково-технічної революції.
- •67. Суспільна та індивідуальна свідомість.
- •68. Форми духовно-практичного освоєння світу: політична, правова, моральна,
- •69. Суспільство як цілісна система відносин.
- •70. Соціальна структура суспільства.
- •71. Політична сфера життя суспільства.
- •72. Походження і сутність держави.
- •73. Проблема спрямованості історії, становлення ідей суспільного прогресу.
- •74. Рушійні сили і суб’єкти історичного прогрессу.
- •1. Рушійні сили суспільного розвитку
- •75. Співвідношення стихійного і свідомого, необхідного і випадкового в суспільному розвитку.
- •76. Критерії історичного прогресу в соціальному пізнанні.
- •77. Культура як світ людського буття.
- •78. Людина как об‘єкт і суб’єкт культури. Смотреть ответ 77
- •79. Культура і цивілізація. Історія як зміна цивілізацій. Багатоманітність культур і
- •80. Захід. Схід. Україна у діалозі культур.
- •81. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.
2. Філософія як теоретичне ядро світогляду. Філософія і наука.
Термін “філософія” в дослівному перекладі – “любов до мудрості”.
Філософія – теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві. Предмет філософії – загальні засади сущого (буття – небуття, простір – час, добро – зло, причинність, сенс людського існування, істина, свобода тощо). Функції філософії: пізнавальна; світоглядна; загальнометодологічна; гуманістична; освітня; прогностична; критична; аксіологічна; соціальна.
Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично.
Философия составляет теоретическую основу мировоззрения, или его теоретическое ядро, вокруг которого образуется своего рода духовное облако обобщенных обыденных взглядов житейской мудрости, что составляет жизненно важный уровень мировоззрения. Но мировоззрение имеет и высший уровень — обобщение достижений науки, искусства, основные принципы религиозных взглядов и опыта, а также тончайшую сферу нравственной жизни общества. В целом мировоззрение можно было бы определить следующим образом: это обобщенная система взглядов человека (и общества) на мир в целом, на свое собственное место в нем, понимание и оценка человеком смысла своей жизни и деятельности, судеб человечества; совокупность обобщенных научных, философских, социально-политических, правовых, нравственных, религиозных, эстетических ценностных ориентации, верований, убеждений и идеалов людей.
В зависимости от того, как решается вопрос о соотношении духа и материи, мировоззрение называют идеалистическим или материалистическим, религиозным или атеистическим.
Материализм есть философское воззрение, признающее субстанцией, сущностной основой бытия материю. Согласно материализму, мир есть движущаяся материя. Духовное же начало, сознание есть свойство высокоорганизованной материи — мозга.
Идеализм есть философское мировоззрение, согласно которому истинное бытие принадлежит не материи, а духовному началу — разуму, воле.
Итоговое определение соотношения философии и мировоззрения можно сформулировать так: философия - это система основополагающих идей в составе мировоззрения человека и общества.
Ф. – наука о наиболее общих законах природы, общества и человеческого мышления. Философия – представляется в форме концепций на теоретическом уровне. Предмет Ф. – мир как целостное явление (универсализм), место человека в мире. Ф. мировоззрение - целостная картина мира, котор. основывается на научной картине мира.Ф. – высшая форма мировоззрения.
Мировоззренческие принципы Ф: Монизм – в кач. мировоззренч. основы берется что-то одно – материальное или духовное; Дуализм - в кач. мировоззренч. основы берется 2 субстанции – материальное и духовное, которые существуют паралельно.(декарт); Плюаризм – смешанные подходы различных мировоззренческих принципов.
Доктринский поход – создается Ф. законченных систем.Инструменталистский – принцип Ф. как принцип деятельности.
Філософія та наука
Філософські здобутки (достижения) входять до змісту конкретних наук (будова речовини, природа соціальної взаємодії, походження людини, мови, свідомості тощо).
Філософія виступає основою картини світу (уявлення про причинні зв’язки, систематизування та оформлення наукових знань у єдину систему тощо).
Філософія формує методологічну основу наукового пізнання (методи отримання достовірного знання, проблема інтерпретації явищ, способи розвитку наукових теорій тощо).
