2.1. Географічне положення Дніпропетровської області
Дніпропетровська область знаходиться у південно-східній частині України[мал.1], в басейні середньої і нижньої течії Дніпра. На сході вона межує з Донецькою, на півдні – Запорізькою та Херсонською, на заході – Миколаївською та Кіровоградською, на півночі – Полтавською та Харківською областями України.
Мал.1 Географічне положення Дніпропетровської області
Територія області – 31,9 тис. км2, що складає 5,3% території країни. Адміністративний центр області – місто Дніпропетровськ з населенням – 1 млн. 39 тис. жителів, розташоване на обох берегах Дніпра та його притоки Самари. Протяжність території області з півночі на південь – 210 км, із заходу на схід – 340 км.
Область поділяється на 22 адміністративні райони. Вона включає 20 міст, з яких 13 – обласного підпорядкування, 46 селищ міського типу, 1438 сільських населених пунктів [11].
Для області характерний високий рівень урбанізації, частка міського населення області складає 83,4%. Значна частина його (76%) проживає в найбільших містах з кількістю населення понад 100 тис. жителів: Дніпропетровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську, Нікополі, Павлограді.
Чисельність населення області складає 3 млн. 422,9 тис. чоловік (друге місце в Україні після Донеччини). Щільність населення області достатньо висока – 107,3 осіб/км2.
2.2. Кліматичні умови
Клімат Дніпропетровської області помірно-континентальний. Середньорічний розподіл температур в області має практично широтний напрямок. Зимові ізотерми змінюються з півночі на південь від -6,2 до -4,0°С, літні від +20,5°C до +22,0°С. Абсолютний максимум температури області зафіксовано на рівні +41°С, мінімум складає -38°С. Частота переходу температур на поверхні ґрунту через 0°С досягає 10 – 15 разів на рік.
Тривалість безморозного періоду (періоду вегетації) в середньому 185 днів на рік. Середньорічна кількість опадів досягає максимуму на північному сході області (550 мм.), зменшується у південно-західному напрямку до 450-500 мм. Найвологіший місяць – липень, найсухіший – березень. Влітку кількість опадів становить 80% річної суми, взимку опади у вигляді снігу більше випадають на сході регіону, ніж на заході. Відносна вологість повітря у липні зменшується у південно-східному напрямку від 66% до 62%, у січні становить 84-81%. У літній період дмуть переважно західні та північно-західні вітри, взимку – східні та північно-східні.
Серед інших погодних явищ трапляються тумани (від 50 днів на рік на височинах до 70 днів у знижених ділянках), хуртовини (10 – 20 днів), грози (до 25 - 30 днів) та град (4-5 днів). Для області характерні посушливі періоди навесні та у першій половині літа, підсилені сухими вітрами – суховіями.
2.3. Ґрунтові умови
Ґрунтовий покрив Дніпропетровської області має зональний характер. Північ регіону охоплена смугою чорноземів звичайних глибоких середньо- та малогумусних пилувато-середньосуглинкових або пилувато-важкосуглинко-
вих. Далі на південь їх змінюють чорноземи звичайні пилувато-середньосу-
глинкові малогумусні на лесах з ділянками чорноземів звичайних середньо-
гумусних. Крайній південний захід займають чорноземи звичайні неглибокі малогумусні та чорноземи південні малогумусні та слабкогумусовані на лесах [12].
Інтразональні типи ґрунтів зосереджені у долинах річок, зокрема найбільших – Дніпра та Самари. Вони представлені лучно-чорноземними поверхнево-солонцюватими ґрунтами в комплексі із солонцями, чорноземами солонцюватими на важких глинах, лучно-чорноземними ґрунтами в долині Дніпра, лучними солонцюватими ґрунтами вздовж заплав Дніпра, Орелі і Самари, дерновими переважно оглеєними піщаними та супіщаними ґрунтами на річкових алювіальних пісках.
Реакція ґрунтового розчину чорноземних та лучночорноземних ґрунтів – нейтральна або слабколужна, солонцюватих ґрунтів – середньолужна, солонців - лужна.
Бонітет ґрунтів Дніпропетровщини знижується з півночі на південь. Найвищою родючістю характеризуються чорноземи звичайні середньогумусні, найнижчою – солонці. Родючість дерново-підзолистих ґрунтів невисока, вони потребують внесення органічних добрив.