2. Відносини власності у змішаній економічній системі
Формами власності у змішаній економічній системі є:
приватно-капіталістична власність;
державна власність;
кооперативна власність;
корпоративна власність.
Основу економічної системи капіталізму становить приватно-капіталістична власність. Капіталістична експлуатація базується не на прямому насильстві, як це було за рабства і феодалізму, а на економічному примусі до праці.
Матеріальна основа виникнення відносин експлуатації криється в самому виробництві, у здатності робітника створювати додатковий продукт: робітник спроможний своєю працею утримувати не лише себе, і й іншого.
Капіталіст може одержувати доходи лише тому, що він є власником капіталу.
Рух капіталу здійснюється за такою формулою:
У скороченому вигляді формула має вираз Г-Т-Г´ . Це — загальна формула капіталу запропонована К. Марксом, що розкриває суть капіталістичної експлуатації та обґрунтовує теорію додаткової вартості.
Додаткова вартість — це вартість, створена працівниками понад вартість робочої сили і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва.
Частина капіталу, яка виступає у формі засобів виробництва, називається постійним капіталом (с). Інша частина, що витрачається на купівлю робочої сили, — це змінний капітал (v). Загальну вартість авансованого капіталу можна виразити формулою:
Вартість товару
(W)
можна
виразити так:
На капіталістичному підприємстві робочий день ділиться на дві частини: необхідний робочий час, протягом якого відтворюється вартість робочої сили, і додатковий, коли створюється додаткова вартість.
Відношення додаткової вартості до змінного капіталу є нормою додаткової вартості (m´), яку ще називають нормою експлуатації.
Вона визначається за формулою:
Індивідуальна приватно-капіталістична власність була пануючою на ранніх етапах розвитку капіталізму.
Державна власність — це форма власності на засоби виробництва, за якої володарем їх витупає держава. У світі немає країни з розвиненою економікою, де б держава не була власником. Частка державного сектора в національній економіці Франції (33%), Австрії (37%), Італії (понад 40%).
Державна власність, крім виробничих підприємств та інфраструктури, включає рухоме й нерухоме майно, необхідне для функціонування адміністрації, армії, поліції, фонди соціальної інфраструктури — освіти, соціального забезпечення, охорони здоров’я тощо; засоби державно-кредитної системи.
Причини, що викликають необхідність державного підприємництва:
намагання ліквідувати слабкі ланки в структурі національної економіки (Так після Другої світової війни найслабшими ланками англійської економіки були транспорт і енергетика. Націоналізувавши ці галузі, держава взяла на себе всі обов’язки щодо їх технічного переозброєння і розвитку).
бажання прискорити науково-технічний прогрес. Держава бере на себе величезні затрати, пов’язані з ризиком втрати вкладених капіталів. Так, наприклад, була створена атомна промисловість у США, Великобританії, Франції.
Кооперативна власність — це колективна власність кооперативів на основі добровільного усуспільнення членами кооперативів всіх або частини належних їм засобів виробництва і грошових внесків (паїв). Сьогодні існує кооперація виробнича, житлова, кредитна, споживча, промислова, збутова, сільськогосподарська, постачальна. Найміцніші економічні позиції у капіталістичних країнах належать сільськогосподарським кооперативам, тобто самодіяльним організаціям фермерів, які об’єднуються для спільного виробництва і переробки сільськогосподарської продукції. Кооперативи конкурують з монополіями.
Корпоративна (групова) власність представлена акціонерними підприємствами, товариствами. Фактично всі крупні корпорації будуються на акціонерних засадах. Розміри окремих капіталів виявлялися недостатніми для створення таких крупних підприємств, як залізниці, канали, морські порти, гігантські заводи, електростанції тощо. Тому капіталісти стали об’єднувати свої капітали шляхом створення акціонерних товариств.
Акціонерне товариство — це одна з організаційних форм підприємства, створеного шляхом об’єднання індивідуальних капіталів, а також залучення коштів різних верств населення, що купили акції цього товариства.
Акція— це цінний папір, який свідчить про вкладення певного паю, частки в капітал акціонерного товариства. Доход, що виплачується за акцію, називається дивідендом, а ціна, за якою акція продається, — курсом акцій.
Акціонерні підприємства — форма власності, яка передбачає демократизацію капіталу. Частка робітників в акціонерному капіталі зростає. Частина акціонерних підприємств перетворюється в справді народні підприємства.
Таким чином, дана коротка характеристика формам власності у змішаній економічній системі.
Контрольні запитання і завдання:
Які є форми власності у змішаній економічній системі?
Яка з форм власності є найбільш перспективною?