1. Державна власність:

• загальнодержавна власність — майно органів влади й управління; оборонні об’єкти; енергетична система; кошти державного бюджету; державні банки; системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації; культурні та історичні цінності народів та інше майно.

• комунальна власність — це власність адміністративно-територіальних утворень (краю, області, району): кошти місцевого бюджету, житловий фонд, транспорт, промислові, будівельні та інші підприємства, заклади народної освіти, культури, охорони здоров’я та інше майно.

2. Колективна власність:

• орендна власність;

• власність трудового колективу (викуп орендного майна або придбання майна іншими законними особами);

• кооперативна власність — це майно, що створюється за рахунок грошових та інших майнових внесків членів кооперативу, виробленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності; це спільне надбання всіх членів кооперативу, об’єднавши свою працю і засоби для здійснення спільної виробничої або іншої діяльності;

• акціонерна власність (акціонерне товариство є власником майна, створеного за рахунок продажу акцій, а також одержаного в результаті його господарської діяльності;

• власність господарських асоціацій (об’єднань);

• власність громадсько-політичних та релігійних організацій: будівлі, житловий фонд, обладнання, предмети культу , грошові засоби і т.д.

3. Приватна власність

В Україні відновлення інституту приватної власності започатковано ухваленням Закону «Про власність» у лютому 1991 р. Він дозволив приватним особам та недержавним фірмам використовувати найману робочу силу з метою отримання прибутку. Причому приватна власність мусить мати переважно трудовий характер. Недержавна власність стимулює раціональне використання виробничого потенціалу національної економіки.

4. Індивідуальна власність громадян:

- особиста власність — формується за рахунок трудових доходів;

- власність трудового господарства (сімейна) — члени сім’ї спільно ведуть трудове господарство: майстерні; малі підприємства в сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, господарські будівлі, транспортні засоби та інше майно;

- власність селянського та особистого підсобного господарства.

Головним об’єктом особистої власності є предмети індивідуального або сімейного споживання, а приватної — засоби виробництва. Приватна власність створює можливість експлуатації чужої праці, а особиста — лише для особистого споживання.

5. Власність спільних підприємств, іноземних громадян, організацій і держав — змішана форма власності:

- спільні підприємства;

- власність іноземних держав і міжнародних організацій для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин.

Отже, плюралізм форм власності і господарювання — це основна вимога сьогодення.

Контрольні запитання і завдання:

1. Чим пояснюється різноманітність форм власності?

2. Які форми власності є в Україні?

4. Приватизація державного майна в Україні.

У квітні1992 р. був прийнятий Закон «Про приватизацію майна державних підприємств».Усі підприємства, що підлягали приватизації, були розділені на групи А, Б, У, Г, Д, Е, Ж. Групу А складали об’єкти малої приватизації. Групу Б, Г, Д, Е складали об’єкти великої приватизації. Групу Ж була введена пізніше, її складали об’єкти сфери соціально-культурних послуг. У законі про приватизацію був визначений перелік об’єктів, що не підлягали приватизації.

Способи приватизації передбачені законом:

• викуп об’єктів товариством покупців;

• викуп об’єктів за альтернативним планом приватизації (товариство покупців розробляє власний план);

• оренда з подальшим викупом;

• продаж на аукціоні;

• продаж за комерційним конкурсом (власником об’єкта стає покупець, який запропонував найвищу ціну);

• продаж за некомерційним конкурсом (власником об’єкта стає покупець, котрий запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта або за рівних умов — найвищу ціну);

• продаж акцій підприємств, що приватизувались;

• продаж за конкурсом з відстрочкою платежу..

Кожний громадянин одержував приватизаційний сертифікат, який міг вкласти в будь-який з об’єктів, що приватизувався, використавши будь-який спосіб приватизації.

Мала приватизація

До об’єктів малої приватизації відносилися в основному підприємства комунальної власності, підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, ремонтні та невеликі будівельні організації.

Підприємства в основному були приватизовані їх же робітниками. Закон визначив чотири способи приватизації цих об’єктів:

• викуп робітниками;

• продаж на аукціоні;

• продаж за комерційним конкурсом;

• продаж за некомерційним конкурсом.

Велика приватизація

До об’єктів великої приватизації були віднесені об’єкти груп Б, В, Г, Д, Е. Об’єкти групи Б складали підприємства, вартість основних фондів яких коливалася від 20 до 1500 млн. крб. (у цінах 1992 р.).

Групу Г складали підприємства-монополісти незалежно від оцінки вартості фондів, підприємства військово-промислового комплексу, що підлягали конверсії, а також підприємства, приватизація яких здійснювалася за допомогою іноземних інвестицій за міжнародними договорами.

Групу Д складали законсервовані об’єкти, об’єкти незавершеного будівництва і майно ліквідованих підприємств і підприємств-банкрутів.

До групи Е були віднесені частки пакетів акцій, що належать державі в майні підприємств, які мають змішану форму власності.

Усі об’єкти великої приватизації (крім об’єктів групи Д) на відміну від об’єктів малої приватизації приватизувались шляхом створення акціонерних товариств із подальшим продажем акцій за приватизаційні сертифікати, компенсаційні сертифікати і кошти відповідно до затвердженого плану розміщення акцій.

Масова безкоштовна сертифікатна приватизація почалася в Україні в 1992 р і була завершена в 1998 р., після чого почався процес винятково грошової приватизації.

Процес приватизації в Україні розтягся в часі, річні плани приватизації, жодного разу не були виконані.

Причини, що зумовлюють особливості роздержавлення і приватизації в Україні:

1. тотальне одержавлення (частка державного сектора перевищувала 90%);

2. надзвичайно спотворена структура народного господарства (засоби виробництва в 1990 р. становили 69,5% продукції, що виробляється);

3. величезна кількість підприємств, основні фонди яких мають високий процент зношення;

4. велика частка підприємств у народному господарстві оборонної промисловості;

5. переважна більшість населення не має засобів для участі у приватизації.

За даними Фонду державного майна за весь період приватизації до кінці 2000 р. було приватизовано 71877 об’єктів. Найбільше активно проходила приватизація в торгівлі і громадському харчуванні (31805 об’єктів), побутовому обслуговуванні (12481 об’єктів), промисловості (7203 підприємств), будівництві (3392 підприємств), сільському господарстві (3202 підприємства)¹ За підсумками роботи промислових підприємств в _1997 році було встановлено, що підприємства недержавної форми власності мають вищу продуктивність праці й капіталу в розрахунку на одного працюючого та більшу рентабельність виробництва². З 2000 року підприємства недержавної форми власності стали нарощувати обсяги виробництва значно більш високими темпами, ніж підприємства державного сектору.

Отже, приватизовані підприємства збільшують обсяги виробництва.

Контрольні запитання і завдання:

1. Які способи приватизації передбачені Законом?

2. Що відноситься до об’єктів малої приватизації?

____________________

1 Див. Ніколенко Ю. В. Політекономія. — К.: ЦУЛ, 2003, с. 91

2 Див. Ніколенко Ю. В. Політекономія. — К.: ЦУЛ, 2003, с. 92