4. Політика держави щодо залучення іноземних інвестицій.

Вирішальна роль у зміні ситуації, що склалася з інвестиційним кліматом України, належить державній політиці щодо іноземних інвестицій.

Під інвестиційною політикою розуміється сукупність державних підходів і рішень, які визначають напрями використання капітальних вкладень у сферах і галузях економіки; мобілізацію засобів підприємств та створення сприятливого клімату для іноземних інвесторів за допомогою введення податкових та інших пільг; інституціональну визначеність в управлінні процесом залучення, планування та реалізації інвестицій і дебюрократизацію діяльності відповідних організаційних структур.

Особливе значення в цьому аспекті має правове регулювання інвестиційної діяльності, яке, як правило, пропонує законодавство про власність, включаючи положення про іноземні інвестиції; податкове законодавство, в тому числі щодо іноземних інвесторів; законодавство про працю, соціальну захищеність окремих груп населення; антимонопольне законодавство: законодавство про охорону природи в зв’язку з виробничою діяльністю та ін.

Уявлення про законодавчу базу України в галузі регулювання іноземних інвестицій дає наступний перелік:

– Закон України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.92 – не діє; декрет Про режим іноземного інвестування не діє.

– Закон України «Про режим іноземного інвестування» від від 19.03.96 діє;

– Указ Президента України «Про деякі питання іноземного інвестування» від 07.07.98 № 748/98 (діє з 14.09.98)

У К А З

Президента україни Про деякі питання іноземного інвестування

З метою врегулювання деяких питань іноземного інвестування та відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України постановляю:

1. Установити, що:

іноземні інвестиції при первинному інвестуванні можуть здійснюватися у вигляді валюти України, яку придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України або одержано іноземним інвестором як прибуток (дохід) внаслідок здійснення іноземних інвестицій в Україні;

порядок здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов'язань та їх обсяги визначаються Міністерством фінансів України та Національним банком України;

постійні представництва нерезидентів та фінансові посередники - резиденти України, які обслуговують операції нерезидентів, що провадять підприємницьку діяльність в Україні без створення постійних представництв, подають статистичну звітність про здійснення іноземних інвестицій відповідно до встановлених форм і строків.

2. Цей Указ набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

В Україні практично створено основи законодавчої бази, яка регулює діяльність іноземних інвесторів. На сьогодні базовим законодавчим актом, який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 року № 93/96-ВР. Цей Закон відмінив дію Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.92 N 2198-XII, Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20.05.93 N 55-93 та Закону України "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" від 17.12.93 № 3744-XII, але в ньому були збережені у повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України у відповідності з цими законодавчими актами. Зокрема, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів в разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. При цьому іноземному інвестору гарантується адекватна і ефективна компенсація. Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій , бездіяльності або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов`язків щодо іноземного інвестора.

19 березня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про режим іноземного інвестування», Найважливішим моментом є те, що для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвес­тиційної діяльності, тобто надані рівні з вітчизняними інвестора­ми умови діяльності. Крім цього, в Законі містяться положення про те, що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки згідно із законодавством України.

Разом із тим, для окремих суб'єктів інвестиційної діяльності, які здійснюють інвес­тиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізу­ються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встанов­люватися пільговий режим інвестиційної діяльності.

Крім того, відповідно до Закону «Про режим іноземного інвес­тування» спеціальний режим інвестиційної діяльності може бути встановлений на територіях спеціальних (вільних) економічних зон. Створення таких зон є одним із елементів інвестиційної по­літики, що передбачає на основі збільшення надходжень інвести­цій, у тому числі іноземних, до окремих регіонів України при­скорення соціально-економічного розвитку цих територій, поліп­шення використання природно-господарського потенціалу, залу­чення та впровадження нових технологій, насичення внутрішньо­го ринку високоякісною продукцією тощо.

Позитивним можна вважати визначення моменту набуття під­приємством статусу підприємства з іноземними інвестиціями. Та­ким моментом вважається день зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства. Державна реєстрація іноземних інвестицій за Законом здійснюється лише після фактичного їх внесення, тоді як Декрет дозволяв реєстрацію і до моменту фактичного внесення, тобто реєструвалися наміри здійснення іноземної інвестиції.

Законом України «Про режим іноземного інвестування» збе­режено у повному обсязі державні гарантії захисту іноземних ін­вестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України відповідно до попередньої нормативної бази. Зокрема, іноземні інвестиції не підлягають націоналізації. Іноземні інвес­тори мають право на відшкодування збитків, включаючи упуще­ну вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяль­ності або неналежного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора. У разі припинення інвестиційної діяль­ності іноземному інвестору гарантується повернення його інвес­тицій у натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний пе­реказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення інозем­них інвестицій. Якщо в подальшому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іно­земних інвестицій, то протягом 10 років з дня набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосо­вуються гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені Зако­ном України «Про режим іноземного інвестування».

Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у ви­гляді будь-яких цінностей, зокрема конвертованої валюти, будь-якого рухомого або нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав, акцій, облігацій, інших цінних паперів, прав інтелектуальної власнос­ті, включаючи авторські права, права на винаходи, «ноу-хау» тощо.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвес­тування в які не заборонено законами України. При цьому іноземні інвестори самі визначають найбільш прийнятну для них форму здійснення інвестицій: шляхом створення юридичної особи, що пов­ністю належить іноземному інвестору, чи за їх частковою участю, або на підставі договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяль­ність, укладених з українськими підприємствами.

В Україні вже запроваджено такі найважливіші зміни у сфері регулювання інвестиційної діяльності:

– врегульовано відносини щодо розподілу продукції, одержаної від видобування корисних копалин на території України;

– визначено умови концесії державного та комунального майна.

Значний вплив на інвестиційний клімат в Україні має Закон «Про розподіл продукції» від 14.09.99, який регулює відносини, що виникають у процесі укладення, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції. Відповідно до угоди про розподіл продукції Україна доручає інвестору проводити пошук, розвідку та видобування корисних копалин на визначеній ділянці надр, а інвестор зобов’язується виконати доручену йому роботу за свій рахунок і на свій ризик за умови, що згодом компенсує свої витрати та отримає винагороду у вигляді частини продукції.