5. Міжнародні фінансові кредитні інститути та їх функції на інвестиційному ринку.

Світовий банк є багатосторонньою організацією розвитку, яка покликана сприяти економічному та соціальному прогресу в країнах, що розвиваються, всебічному поліпшенню умов життя народів цих країн. Окрім позик Банк надає й дорадчі послуги клі­єнтам завдяки своєму глобальному досвіду і високому рівню екс­пертних знань і можливостей.

Із зростанням обсягу роботи та урізноманітненням і розши­ренням кола завдань виникла необхідність у створенні філій, які б задовольняли нові потреби. Усі разом ці організації становлять Групу Світового банку (рис. 6.1). До неї входять: Міжнародний банк реконструкцій та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Ба­гатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр урегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС). їхня штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні. Сього­дні МБРР часто іменують Світовим банком, хоча формально Сві­товий банк складається з МБРР і МАР.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку є найбіль­шою філією Групи Світового банку. Нині це універсальна міжна­родна організація. Якщо на кінець 1945 р. угоду про його утво­рення підписали лише 40 країн, то на початок 2000 р. до складу МБРР входила 181 держава. Статутний капітал Банку створюєть­ся шляхом підписки країн-членів на акції вартістю 100 тис. амер. дол. кожна. Розподіл акцій відбувається за стандартною форму­лою на підставі розміру квоти країн-членів у МВФ, а підрахунок голосів — відповідно до частки участі країни в акціонерному капіталі.

Структура Банку включає Раду керуючих, Виконавчу раду, Президента й адміністративний апарат. Рада керуючих, яка скла­дається з одного керуючого та одного його заступника, призна­чених кожною державою-членом, ухвалює найважливіші рішен­ня. Виконавча рада, в свою чергу, займається реалізацією ухва­лених рішень і організовує повсякденну діяльність Банку. Вона складається з 24 директорів, п'ять з яких призначаються державами-членами з найбільшими квотами. Решта виконавчих дирек­торів обираються керуючими. Головує на засіданнях виконавчих директорів і керує адміністративним апаратом Банку Президент, який традиційно є громадянином США.

Надання позик країнам-учасницям здійснюється за рахунок кре­дитних коштів, що залучаються банком на світових ринках капіта­лів. Значна частина коштів МБРР надходить також від нерозподіле­ного прибутку і погашення раніше наданих позик, що видаються банком на строк від 15 до 20 років і мають п'ятирічний пільговий період. Усі позики надаються лише під урядові гарантії.

Статутом МБРР визначено обов'язкове цільове використання наданих позик — вони мають використовуватися виключно на виробничі цілі і сприяти економічному зростанню країн-пози-чальниць, тобто об'єктом кредитування мають бути реальні інвес­тиції.

МБРР надає позики країнам, що спроможні сплатити ринкову процентну ставку, прив'язану до ставки ЛІБОР (ставки пропози-ції на Лондонському міжбанківському ринку депозитів), а інша філія — Міжнародна асоціація розвитку (МАР) — надає пози­ки найбіднішим країнам на концесійних умовах. Досить часто це країни, в яких доходи населення становлять менше 2 амер. дол. на день. МАР юридично відокремлена від МБРР і носить харак­тер автономного фонду, а не філії, однак ці організації мають спільний управлінський персонал і єдину адміністративну струк­туру. У спільному річному звіті постійно вживається термін «Світо­вий банк», що означає комплекс із двох закладів.

Представництво Світового банку в Україні почало працювати у 1992 р. Співробітництво України з Банком підтримує програму економічних реформ у країні і виступає важливим елементом зо­внішнього фінансування. За статистичними даними, МБРР є ос­новним кредитором України.

Кошти Світового банку — досить привабливе джерело зовніш­нього фінансування України внаслідок того, що фінансові умови надання позик вигідніші, ніж більшість інших доступних нині джерел запозичення. За класифікацією Світового банку Україна належить до п'ятої категорії країн (менше 756 амер. дол. ВНП на душу населення). Для порівняння: Росія і Білорусь віднесені до третьої категорії (1446—2995 амер. дол. на душу населення). Проценти за позиками Банку сплачуються за плаваючою став­кою, прив'язаною до ставки Л1БОР (близько 6,5 % річних, врахо­вуючи загальну маржу). Для України термін погашення кредитів становить 20 років з пільговим періодом 5 років.

В Україні за допомогою МБРР фінансується 18 проектів на за­гальну суму понад 2,8 млрд амер. дол. і 5 млн нім. марок, з яких 6 — системних, 12 — інвестиційних.

Головним завданням Міжнародної фінансової корпорації (МФК), створеної у 1956 р., є сприяння країнам, які розвивають­ся, у розвитку приватного сектору шляхом інвестування або на­дання позик. Членами МФК можуть бути тільки країни—учасни­ці МБРР. На відміну від МБРР, який надає позики тільки урядам або під їхню гарантію, корпорація може брати участь у капіталі підприємств і надавати позики без державної гарантії. Процентна ставка різниться залежно від країни та проекту, а період сплати позики становить від 3 до 15 років з відстрочкою платежів до 12 років.

Фонди МФК складаються із доходів від акцій, які купують країни—члени МФК, власних позик, зокрема від МБРР, і нероз­поділеного прибутку. Майже 20 % свого фінансового капіталу МФК позичає у МБРР, а решту — на міжнародних фінансових

ринках. Вона має право надавати позики та фінансувати проекти окремих підприємств країн—членів МФК шляхом випуску акцій.

Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) створене у 1988 р. з особливою метою — сприяти інвес­туванню акціонерного капіталу і залученню інших прямих інвес­тицій у країни, що розвиваються, шляхом усування перепон не-комерційного характеру. БАГІ займається страховим забезпе­ченням гарантії інвестицій від політичних ризиків, у тому числі від націоналізації, експропріації, військових дій, громадської не­покори, неможливості конвертувати валюту, репатріювати капі­тал і т. д.

Міжнародний центр врегулювання інвестиційних супере­чок (МЦВІС) є самостійною міжнародною організацією, засно­ваною в рамках Конвенції з урегулювання інвестиційних супере­чок між державами та громадянами інших держав. Станом на 1 жовтня 1999 р. Конвенцію підписали 147 держав і 131 держава ратифікувала її. Україна підписала Конвенцію 3 квітня 1998 р., однак ще не ратифікувала її.

Сприянням функціонування міжнародної валютної системи займається спеціалізована міжнародна організація, яка включає більшість держав—членів ООН, — Міжнародний валютний фонд (МВФ). Для вирішення цієї мети МВФ здійснює три основ­ні функції:

1. визначення і контроль за дотриманням угод у галузі міжна­ родних валютних відносин;

2. надання державам-членам можливостей для дослідження проблем і ведення переговорів;

3. надання кредитів країнам, що відчувають труднощі у галузі платіжного балансу.

Механізм кредиту базується на встановленні квоти для кож­ної країни—члена МВФ. Квота визначається у ході складних пе­реговорів на основі різних показників (обсяг зовнішньої торгівлі і т. д.). Ці ресурси на певних умовах надаються країнам, що відчу­вають труднощі з платіжним балансом, коли вартість валюти країни та її товарів випадають із загального ряду. У цьому випад­ку країна—член Фонду звертається за допомогою до МВФ.

У своїй діяльності МВФ використовує кілька механізмів фі­нансової допомоги. Звичайне кредитування — це програми зіапсі-Ьу і програми розширеного кредитування — ЕРР. Пільгове кредиту­вання здійснюється через механізм розширеного фінансування структурної перебудови Е8АР, а системні перетворення — через 8ТР. Програма Е8АР надається тільки найбіднішим країнам на 15 років з п'ятирічною відстрочкою платежу під 0,5 % річних. Ком­пенсаційне і надзвичайне кредитування — ССРР (на 4—5 років за ставкою ЛІБОР +0,25 %); додаткове резервне кредитування — 8К.Р (на 1,5 роки під 7,5 % річних).

Вищим органом МВФ є Рада керуючих (по одному представ­нику від кожної країни). Вона збирається на щорічні сесії, де кіль­кість голосів кожної країни пропорційна її квоті. Рішенням Ради керуючих МВФ від 22 січня 1999 р. були збільшені квоти країн у Фонді. Нова квота набуває чинності після сплати державою в обумовлений МВФ термін суми збільшення попередньої квоти 25 % у СДР (5ОК 8ресіа1 скашіп§ гі§Ьіз) або у валюті інших дер­жав, за вибором Фонду та згодою зазначеної держави, решта — у національній валюті. Можна зазначити, що МБРР і МВФ є єди­ними організаціями у світі, де не застосовується принцип: одна країна — один голос. Між сесіями керівництво здійснюється адмі­ністративною радою з 22 членів.

МБРР і МВФ мають різне призначення, що дає їм змогу роби­ти свій внесок у стабільність світової економіки та забезпечення збалансованого економічного розвитку в усіх країнах-учасницях. Банк розширив допомогу через переорієнтацію з окремих проек­тів на ширші аспекти економічної реформи. Водночас МВФ ви­йшов за межі простого коригування платіжних балансів і бере участь у структурних реформах економік своїх членів.

Фінансові ресурси МВФ надаються Україні на таких умовах: строк сплати — 3—5 років, ставка процента за кредит — від 5,75 % до 6,29 %. Розпорядником коштів в Україні є НБУ. Конт­роль за їх ефективним використанням здійснюється з боку МВФ за попередньо узгодженими з українською стороною показниками ефективності, серед яких — рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники і дефіцит консолідованого бюджету. Помітно розширити обсяг запозичень у Фонду уможливлює збіль­шення квоти України у 1998 р. з 997,3 млн СДР до 1372,0 млн СДР.

Особливе місце серед кредитів міжнародних фінансових орга­нізацій України на підставі міжнародних договорів під гарантію Уряду посідають запозичення в Європейського банку реконструк­ції та розвитку (ЄБРР). Його було створено у 1990 р. для фінан­сової підтримки проектів сприяння країнам Центральної та Схід­ної Європи в їхньому переході до ринку. ЄБРР об'єднує 58 країн з різних регіонів світу, Європейський союз і Європейський інвес­тиційний банк. Центральний офіс розташований у Лондоні. ЄБРР діє водночас і як діловий, і як інвестиційний банк. Не менше 60 % його зобов'язань мають бути пов'язані з фінансуванням приватного сектору (згідно з мандатом ЄБРР). Маючи найвищий кредитний рейтинг (ААА), банк може залучати кошти на міжна­родних ринках капіталу на найвигідніших умовах.

ЄБРР є комерційним банком, тому умови надання кредитів цим банком суттєво відрізняються від умов кредитування МВФ і МБРР. А порівняно з приватними комерційними банками ос­новною перевагою цього Банку є те, що завдяки характеру скла­ду своїх акціонерів він може і готовий брати на себе ризик, але при цьому береться за виконання лише комерційно життєздат­них проектів.

Основними формами фінансування ЄБРР є кредити, вкладен­ня в акції та гарантії. Банк надає позики за ринковими ставками (як правило, ЛІБОР) максимум на 10 років для підприємств і 15 років для проектів розвитку інфраструктури з додаванням пев­ної маржі у ВКВ, головним чином, у доларах США або німець­ких марках. У разі придбання паю в акціонерному капіталі ЄБРР розраховує на отримання відповідного доходу на вкладені кошти, але він завжди має чіткий план їх вилучення. Що стосується га­рантій, то вони можуть бути різних типів. Це гарантії від усіх ри­зиків і часткові гарантії конкретних ризиків, але в усіх випадках кредитний ризик має бути прийнятним, а максимальний ризик — відомим і піддаватися вимірюванню.

Основними напрямами діяльності ЄБРР є:

1. Надання прямих кредитів та участь у спільному фінансу­ ванні з місцевими банками та інвестиційними фірмами.

2. Інвестування акціонерного капіталу підприємств приватно­ го і державного секторів.

3. Гарантоване розміщення цінних паперів, випущених приват­ ними і державними підприємствами.

4. Полегшення доступу підприємствам до внутрішніх і зовніш­ ніх ринків капіталу шляхом надання гарантій та фінансових кон­ сультацій.

5. Надання позик або участь у них і надання технічного спри­ яння для реконструкції та розвитку інфраструктури.

ЄБРР розпочав співпрацю з Україною у 1992 р. із заснування інвестиційного фонду «Україна». На сьогодні цей Банк є одним із найбільших інвесторів в Україні. Увага ЄБРР в Україні зосере­джена на таких галузях, як енергетика, аграрно-промисловий комплекс, розвиток дрібного і середнього підприємництва, фі­нансовий сектор, проекти у державному секторі. На частку кре­дитних ресурсів припадає 84 % виділених ресурсів, 16 % станов­лять прямі інвестиції. Висновок.

Загальний висновок по темі.