Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. ВИРАЖАЛЬНА ПАЛІТРА ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ОБЛАСНОГО ДЕРЖАВНОГО РАДІО

ТОДР – це українська радіостанція інформаційно-політичного напрямку. Формат радіостанції – News/Talk. В ефірі лунає різноманітна та актуальна інформація – новини, аналітичні й тематичні програми, українською мовою. Позивні на мелодію пісні «Чом, чом, чом, земле моя?». Слухати обласне радіо можна на частоті 69, 83 МГц.

2.1. Становлення та розвиток обласного радіо на Тернопільщині

Тернопільська обласна державна телерадіокомпанія була заснована у березні 1940 р. Тоді ж почала працювати редакція обласного радіо. Вона висвітлювала серед населення передовий досвід із різних сфер: сільського господарства, промисловості, освіти (питання неграмотності), політики, культури, розповідала про життя простих людей, робітників і колгоспників. Керівником редакції був П. Морозов. Для роботи радіостанції обласне управління зв’язку обладнало студію та встановило в центрі Тернополя на Театральній площі гучномовець. Також було радіофіковано низку міст і великих населених пунктів Тернопільщини.

У перші дні німецько-радянської війни і до захоплення Тернополя німецькими військами (2 липня 1941 р.) радіостанція працювала при штабі Південно-Західного фронту. В її передачах брали участь Семен Скляренко, Іван Ле, Яків Качура, Анатолій Шиян, Леонід Первомайський, Юхим Мартич й інші відомі українські літератори, польська письменниця Влада Василевська, котрі у цей час перебували в обласному центрі.

У період наступу радянських військ навесні 1944 р. мовлення велося з Підволочиська, а потім – з Великих Бірок.

Обласне радіомовлення було відновлене у лютому 1945 р. Комітет тимчасово розміщувався у Чорткові, оскільки Тернопіль був повністю зруйнований під час запеклих боїв у березні-квітні 1944 р. У вересні 1945 р. апарат обласної дирекції радіотрансляційної мережі було повернуто в Тернопіль, а згодом і радіокомітет, який очолював М. Лисенко. Мовлення велося з радіовузла на вулиці Коперника, 18. Одразу постала проблема кадрів: з сімнадцять чоловік за штатом, працювало лише троє. В основному ефірний час тривалістю одна година на добу заповнювався передаванням матеріалів обласної газети «Вільне життя». Крім того, у Бережанах, Бучачі, Заліщиках, Копичинцях, Кременці, Теребовлі і Чорткові працювали з обсягом півгодини в тиждень редакції місцевого радіомовлення, якими за сумісництвом керували редактори міських і районних газет. Передачі обласного і районних радіо велись телефонними проводами і ними спочатку було охоплено сім районів.

У серпні 1946 р. під радіостудію у центрі Тернополя було виділено дві суміжні кімнати. Одна з них призначена для технічної служби. На початку 1949 р. голова комітету радіофікації та радіомовлення Ю. Шишковський разом із колективом взявся за реконструкцію нового приміщення на вулиці Островського, 3. Тут на першому поверсі було технічне обладнання для ведення передач, а на другому – робочі кабінети. У цей період редакторами працювали Григорій Шепелюк, Наталія Казирід, Ніна Рогачова та ін.

У вересні 1949 р. комітет радіофікації і радіомовлення реорганізовано в комітет радіоінформації при Тернопільській обласній раді депутатів трудящих. Його головою призначено І. С. Козулю. В 1951 р. встановлено апаратуру для звукозапису, налагоджено передачі обласного радіомовлення на середніх хвилях через Чернівецьку та Львівську радіостанції.

Наступні роки на Тернопільщині проводилася робота з покращення радіотехнічної бази. В 1958 р. запрацював ретранслятор у Кутківцях висотою 40 метрів. За його допомогою можна було приймати телевізійні програми, а з 1968 р. – передачі кольорового телебачення. Редакція радіомовлення, що підпорядковувалася управлінню культури, потім – обласній раді, в 1964 р. перетворена в комітет телебачення і радіомовлення Тернопільського облвиконкому.

У 1972 р. будинок радіо переноситься на вулицю Медову, 17. В цей же час мовлення розширюється до двох годин ефіру. В структурі комітету було створено редакції громадсько-політичних, інформаційно-аналітичних, молодіжних і літературно мистецьких передач. У новому приміщенні за голови комітету В. Лопати встановлено пульти та магнітофони вітчизняного виробництва, оформлено дві апаратні, дві студії звукозапису. Журналістів забезпечили репортажним обладнанням. Почала формуватися аудіотека, яка поповнювалася новими матеріалами журналістів.

У 1979 р. запрацював ретранстлятор у Лозовій висотою 250 метрів. Технічну базу радіо повністю модернізовано в 1986 р. Угорські спеціалісти встановили апаратуру власного виробництва «ВЕАС». У двох студіях та трьох апаратних розміщено п`ять мікшерних пультів вісім магнітофонів типу «STM-610», десять – «EMS-310» та «МЕЗ-102». Це сприяло доброякісній підготовці передач та розширенню тематичного обсягу мовлення.

У 1986–1987 рр. збільшилася мережа проводового мовлення на 27,5 тис. радіоточок. 135 тис. сімей області отримали можливість слухати три програми українського радіо, 10 тис.з них – у сільській місцевості.

Із здобуттям Україною незалежності у розвитку Тернопільської державної телерадіокомпанії розпочався новий етап. 10 грудня 1991 р. за рішенням сесії обласної ради їй було передано будинок на бульварі Шевченка, 17. З переходом у нове місце почалося створення нових апаратно-студійних комплексів та наповнення їх сучасним обладнанням. Працівники цеху радіо під керівництвом начальника Й. Федоришина демонтували стаціонарну апаратуру в старому приміщенні та створили у новому дві студії та п’ять апаратних, готуючи передачі, і при тому, не припиняючи виходу в ефір.

9 квітня 1992 р. позивним Тернопільського обласного радіо стала мелодія пісні «Чом, чом, чом, земле моя?», створена композитором Денисом Січинським – уродженцем Тернопільщини.

Відповідно до директивних рішень на базі комітету з телебачення і радіомовлення обласної ради 27 лютого 1992 р. створено Тернопільське обласне телерадіомовне об’єднання Держтелерадіо України, яке через три роки було перейменоване в Держтелерадіокомпанію. Її генеральним директором був Л. Крупа – звісний поет. У цей час з’явились можливості для відкриття власного телебачення. Почав формуватися творчий та технічний колективи телебачення, які пізніше розрослися в творче об`єднання телепрограм «Медобори». Згодом технічна база розширилася, що дало можливість створювати власні телепередачі, перша з яких вийшла в ефірі на телеканалі УТ-3. Це сталося 2 квітня 1992 р. із позивними на мелодію «Пісні про Тернопіль» композитора Олександра Бурміцького.

З серпня 1996 р. в ефірі з’являється молодіжне радіо «Лад».

Інтенсивно почали впроваджуватися нові технології на радіо за час роботи генеральним директором телерадіокомппанії заслуженого журналіста України Р. М. Зайця. Його призначено на цю посаду в лютому 2001 р. Здійснено перехід від магнітного до комп`ютерного запису трансляції програм. Інтенсивна технічна перебудова істотно вплинула на творчий процес – збільшилась кількість інформаційно-аналітичних передач на радіо (95 % програм власного виробництва).

У Тернопільській державній телерадіокомпанії є унікальний музей радіо і телебачення. Крім технічного спорядження, яке за останні майже вісімдесят років існування радіо суттєво змінилося: від стаціонарних «Весни» і «Маяка» до цифрових магнітофонів та комп`ютерів, крім фотографій кількох поколінь журналістів, подарунків гостей та нагородні стенди, на яких записані щорічні перемоги колективу на міжнародних, всеукраїнських, міжрегіональних і регіональних конкурсах. Серед радіо- і телеперемог є найпрестижніші: перші премії на всеукраїнському фестивалі журналістської майстерності «Калинові острови» (лауреати Ярослав Бенза, Лариса Михальська, Людмила Островська, Анджела Шова).