Розрахунок планової собівартості 1 ц продукції

Вид продукції	Собівартість реаліз. продукції			Структура собівартості, %
	2013р	2014р	2015р	2013р	2014р	2015р
Продукція рослинництва всього	4058,6	7479,2	7039,0	4,4	9,0	54,4
В тому числі зернові та зернобобові	344,7	112,2	445,6	31,2	0,9	3,4
пшениця озима	45.3	-	403,5	0,1	-	3,1
пшениця яра	143,8	-	-	0,2	-	-
ячмінь ярий	102,1	33,3	-	0,1	0,2	-
Овес	50,7	-	42,1	0,1	-	0,3
Соя	-	1396,0	606,0	0,1	11,5	4,4
Продовження таблиці 13
Просо	-	78,9	-	-	0,6	-
Інші зернові та зернобобові	2,8	-	-	-	-	-
Інша продукція рослинництва наведена вище	3713,9	5771,0	5287,4	0,03	47,9	40,9
Продуктивність тваринництва всього	4844,6	4345,3	3463,7	4,02	36,0	26,8
В тому числі вирощуванні в живій масі ВРХ	1691,3	1503,0	1306,5	5,2	12,4	10,1
приріст свиней	1102,3	683,3	657,4	1,8	5,7	5,0
Молоко	1840,6	1129,5	1049,5	!,2	9,4	80,7
Інша продукція не наведена вище	210,4	1029,5	451,3	0,23	8,5	3,5
Послуги в р-ві та тв-ві	313,2	213,3	2416,1	0,34	1,8	18,8
Продукція с/г і послуг	92164	12037,8	12919,8

Виходячи з даних таблиці можна побачити, що у господарстві рентабельно займаються рослинництвом, зокрема вирощуванням зернових і зернобобових культур. Тваринництво у господарстві не є прибутковим, і в цілому господарство нерентабельне у виробництві і працює в збиток.

7. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва.

Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці. У передових господарствах України одержують зерна озимої пшениці по 55-60 ц/га, кукурудзи - 70-80, а на зрошуваних землях-100-120, цукрових буряків - 550-600, зеленої маси кукурудзи - 400-450, сіна багаторічних трав - 50-60 ц/га.

Водночас впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури ґрунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства - впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.

Матеріальною основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке включає вдосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці - знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продуктивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70-75 % зумовлюється досягненнями технічного прогресу, частка організаційних факторів становить 25-30 %, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, який забезпечує переведення господарств на повне самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання. Тваринницькі відгодівельні комплекси, птахофабрики і тепличні комбінати можуть здійснювати самофінансування при значно нижчому рівні рентабельності порівняно з колективними сільськогосподарськими підприємствами і селянськими (фермерськими) господарствами.