1.2 Визначення типу ремонтного виробництва

Тип виробництва – це техніко-економічна характеристика виробництва, яка обумовлена спеціалізацією виробничих процесів, стабільністю номенклатури, ритмічністю і величиною обсягу виробництва [7,10]. Загалом виділяють три основні типи виробництва: одиничний, серійний (з модифікаціями дрібносерійний та крупносерійний) та масовий. Для визначення типу виробництва необхідно розрахувати коефіцієнт спеціалізації К_сп :

де, Д_к – кількість календарних днів у році (366 днів),

Д_в – кількість вихідних та святкових днів в даному році (123 дні),

m – число змін роботи, приймаємо 2 зміни,

Т_зм – тривалість зміни, годин, приймаємо 8 годин,

60 – коефіцієнт переведення годин в хвилини,

t – тривалість виконання технологічної операції на даному робочому місці (або норма часу), хв,

N – кількість виробів (деталей, вузлів, тощо), які обробляються на даному робочому місці за рік, шт.

Керуючись формулою, розраховуємо коефіцієнт спеціалізації:

Він відповідає середньо-серійному типу виробництва.

Для даного типу виробництва обирається організація дільниці з розташуванням верстатів за типом. У цьому випадку треба обирати універсальні верстати та пристосування з спеціальними наладками. Дані для оцінки типу виробництва приведені в таблиці 3.1.

Одним із початкових етапів проектування технологічних процесів є визначення типу ремонтного виробництва в залежності від програми ремонту деталі Мд.

Вихідні данні:

-кількість деталей, що підлягають обробці: Np=1500 одиниць;

-масса деталі Мд=3 кг.

Для визначення типу ремонтного виробництва використаємо дані наведені в табл., 3.1.

Табл. 2.1-Таблиця для вибору типу ремонтного виробництва

Маса деталі в кг.	Кількість деталей, які підлягають обробці у виробництві, шт
	Оди-ничне	Мало се –рійне	Середньо-серійне	Велико серійне	Масове
До 2,5	До10	10…1000	1000-50000	500000-100000	100000 і більше
2,5-5,0	До10	10…500	500-35000	35000-75000	75000 і більше
5,0-10,0	До10	10…300	300-25000	25000-50000	50000 і більше
10-50	До10	10…200	200-10000	10000-25000	25000 і більше
50 і >	До5	5…100	100-300	300-1000	5000 і >

Якщо відносно таблиці 3.1. виробництво середньо-серійне, то потрібно знаходити такт випуску за формулою:

де, Ф_{д л} - дійсний фонд часу роботи лише за рік;

366 - кількість днів за рік;

Д_вх - суботі та вихідні дні (105);

Д_св – кількість святкових днів за рік (10);

К_р = 0,93 - коефіцієнт, що враховує утрати часу на ремонт;

К_{р п} ⁼ 0,95 - коефіцієнт, що враховує регламент перерви;

П_в - piчнa програма випуску, шт. /кількість деталей, що підлягають обробці;

2 - кількість змін;

8 – кількість годин на робочій зміні.

Якщо виробництво середньо-серійне, то потрібно знаходити партію запуску деталей за формулою:

де, П_зеп - величина партії запуску деталей, шт.;

П_в - річний об'єм випуску деталей, шт.;

Р_д_ кількість робочих днів за рік;

Р_д=366-Д_вих-Д_св=366-105-10 = 251дня;

g - необхідний запас деталей на складі в днях коливається від 5 до 8 днів.

Для дрібних i середніх деталей g = 6...8. Для великих g = 5...7. Вихідні дані - кількість деталей, що підлягають обробці

П_в= 1000 шт.

Маса деталі М_дет = 3 кг.

Відносно таблиці 2.1. тип виробництва середньо-серійний.

Так, як виробництво середньо-серійне, знаходимо величину партії запуску за формулою:

Для визначення типу виробництва користуються коефіцієнтом закріплення операцій, тобто кількістю різних операцій, що виконуються на одному робочому місці протягом місяця. Згідно з ГОСТ 3.1121-84 коефіцієнт закріплення операцій для групи робочих місць визначається за формулою:

де, О - кількість різних операцій, які виконуються на робочих місцях дільниці чи в цеху;

Р - кількість робочих місць на дільниці чи в цеху.

ГОСТ 3.1108-84 рекомендує наступні значення коефіцієнта закріплення операцій в залежності від типу виробництва: для одиничного виробництва - К_зо > 40; для малосерійного виробництва - 20 < К_зо < 40; для середньо-серійного виробництва - 10 < К_зо <20; для великосерійного виробництва - 1 < К₃ о < 10; для масового виробництва - К_зо ⁼ 1. Приймаємо К_ЗО=15. За допомогою верстата із ЧПК або за допомогою ручного верстата.

Відповідно до даних наведених у таблиці 3.1 та вихідних даних вибираємо середньосерійне виробництво.

При середньо серійному виробництв спеціалізація обмежується вужчою номенклатурою, а виробничі лінії і цехи мають наочну і технологічну спеціалізацію.

Підготовка виробництва, як правило, також виділяється з основного виробничого процесу. Для робочих місць середньо серійного виробництва характерне ще більше обмеження кількості виконуваних операцій, оскільки партії виробів стабільно повторюються. Устаткування має більш високий рівень спеціалізації.