2.4.Військові відзнаки та корогви
Відзнаки козацького війська звалися клейноти. За клейноти цілого війська уважали гетьманську булаву й бунчук, печать, корогви, бубни і труби, деколи також і козацьку «гармату», тобто артилєрію. Ці ознаки своєї влади запорозьке військо незвичайно цінило і ховало їх з великою пошаною. Назву «військових клейнотів» стрічаємо від 1630-х років аж до кінця козаччини. В 1637 р. гетьман Павлюк писав до козаків: «Зволите писати до нас, товаришів своїх, відказуючи за військові клейноти, цебто за гармату... Взяли ми її як свій власний клейнот і скарб військовий, і поставили на звичайному місці, там, звідкіль і пішла вона за предків наших, славної памяті старинних, добрих молодців війська запорозького». Як козаки 1638 р. програли битву під Боровицею, «в бою стратили, гармату, корогви, комишини, печать, — клейноти всі королями надані». В 1727 р., коли мав відбутися вибір гетьмана, старшина несла врочисто «клейноти гетьманські» — булаву, бунчук, корогву, значок і печать», — несли з великою пошаною «на подушках, тафтою червоною укритих».
Можна впевнено стверджувати, що український прапор найбільше модифікувався за часів Запорозького козацтва. На той час єдиного прапора для всієї України не існувало. Корогви були різнобарвні із зображенням зірок, хрестів, сонць, місяців, гетьманських або місцевих гербів. У Київських прапорах, які збереглися в описах з часів визвольної війни Богдана Хмельницького, вживалися такі кольори: червоний і малиновий — 8 разів, білий — 7, блакитний — 6, жовтий — 5, чорний — 4, зелений — 1 раз. Всього збереглося 14 описів прапорів. Ось один з описів очевидця штурму м. Гомеля в 1651 p.: «Наступ почався 4 червня в неділю. О восьмій годині рано, при зміні варти, побачили спершу корогву червону з білим хрестом і білою обвідкою, потім показалася друга червона корогва, а коло неї три білі і дві чорні, і дві жовтооблочисті (тобто жовто-блакитні), і під ними 8 тисяч козаків кінних і піших вибраного війська»
Взагалі, до середини XVII століття головним прапором козачої держави було червоне полотно із зображенням Архангела Михайла. Великий прапор (корогва) Січі описувалися так: на одній стороні на червоному тлі Архангел Михайло, на іншій - білий хрест, золоті сонце, півмісяць і зірки. Подібне розцвічення прапора запорожців деякі дослідники схильні зв'язувати з даниною пам'яті козацькому вождеві Дмитру Байді-Вишневецкому, нащадкові турово-пінскої вітки Рюриковичів (мав родовий герб схожої композиції).
Прапор з архангелом Михайлом з'явилося при Б.Хмельницькому. Розповідаючи про облогу Львова в 1655 році, сучасник писав: "Хмельницького їхав як гетьман... За ним несуть новий червоный прапор, бунчук з кінського білого хвоста, над ним на білій китайці вишитий його герб: Абданк із хрестом". Другий прапор прикрашений зображенням Святого Михайла, що вбиває змія.
В бою для кожного козака сотенна корогва чи значок були такими ж важливими як і для воїнів часів Київської Русі їхні стяги. Втрата прапора для козаків, як і для їхніх предків, була рівнозначна поразці.
Серед різноманітних малюнків, які розміщувалися на козацьких прапорах, значне місце займали зображення святих. Часто на козацьких знаменах зображувалася Богородиця, яка була берегинею Війська Запорізького. Зустрічались на прапорах і зображення Господа Вседержителя, архістратига Михаїла. Крім того, на прапорах зображувалися хрести, зірки, півмісяці, шаблі, луки, стріли та інші елементи, що були характерні для тогочасного образотворчого і декоративного мистецтва.
Функціонували козацькі клейноди до кінця ХVІІІ століття. А коли в 1775 році за наказом Катерини ІІ була знищена Запорозька Січ, втратили силу і регалії січової старшини. Після ліквідації російським урядом на початку 80-х років ХVІІІ століття козацьких полків були скасовані і клейноди полкової та сотенної старшини. Історична доля козацьких клейнодів була складною. Частиною з них після поразок козацького війська в 1651 році під Берестечком, під Черніговом та Києвом опинилась у ворожих руках і тепер вони, очевидно, знаходяться в запасниках польських музеїв. Але переважна більшість козацьких клейнод була захоплена Росією.
Список використаних джерел
Мицик Ю.А. Як козаки воювали. – К, 1985. – 304 с.
2. Грабовський С. та ін. Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр. – К.:Генеза – 608 с.
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків.— Львів, 1990.— Т. І.
Зайві
Список використаних джерел
Антонович В. Про козацькі часи на Україні. - 1991.
Апанович О. Агрокультура українського козацтва.// Українська культура. – 1998. - №9-10.
Апанович О. Культура козацтва. // Українська культура. – 1991. - № 1.
Аркас М.М. Історія України-Русі. - К.: “Вища школа”, 1993.
Батіг С. Історія Україн -, Тернопіль, 2000.
Володимир Голубоцький. Запорозьке козацтво. – К., 1994.
Готюк О, Історія України. - Тернопіль, 2000.
Грачотті С. Українська культура 17 ст. // Всесвіт. – 1995. - № 3-4.
Гуржій О. Українська козацька держава. – К., 2001.
Запорізьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. – Запоріжжя, 1997.
Ісаєвич Я. Д. Українська культура 18 століття.//Питання історії, 1980. №8.
Історія українського війська. Ред. Парцея М.П. – Львів: “Світ”, 1992.
Коляструк О. А. Козацький чинник у формуванні української національної культури 17 ст. // Історія національно-державного будівництва в Україні. – Вінниця, 1995.
Крип’якевич І. П. Історія України. – Львів, 1990.
Лановик Б.Д. Історія України. - 1985.
Маланюк Є. В. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.
Матейко Р. М. Історія України. - 1985.
Матисякевич З.М. Історія України. - 1985.
Орест Субтельний. Україна: історія. - К.: “Либідь”, 1993.
Паньків Є, Історія України. - Тернопіль, 2000.
Паньків М. Історія України. - Тернопіль, 2000.
Семчишин О. П. Тисяча років української культури. – К., 1992.
Стебельний О. Історія України. - 1983.
Українська культура другої половини 17-18 ст.//Теорія та історія світової і Вітчизняної культури. – Львів, 1992.
Флоря Б. М. Запорозьке козацтво.//Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип.: 1. – К; 1992.
Щербак В. Козацтво і православ‘я. // Київська старовина. – 1993. - № 5.
Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків: в 3-х томах. Т. 1-3. – К., 1994.