1.2. Формування навичок та вмінь усного перекладу
Світова тенденція до глобалізації у сфері перекладацького бізнесу вже призвела до виникнення за кордоном великих міжнародних перекладацьких агентств, які діють на транснаціональному рівні. Менеджмент таких агентств, як правило, робить ставку на професійну рекламу, оперує значними інвестиційними ресурсами для забезпечення високого технічного й технологічного рівня, залучає фахівцівз електронної обробки даних, веб-дизайнерів, комп'ютернихграфіків, літературних редакторів, коректорів тощо.
Характерними рисами розвитку перекладацького бізнесу в міжнародному масштабі є спеціалізація, інтернаціоналізація і комп'ютеризація.
Тому останнім часом багато уваги приділяється інтенсифікації навчального процесу із застосуванням інноваційних технологій навчання. За допомогою інноваційних технологій навчання на всіх рівнях долаються труднощі традиційної системи навчання.
В. М. Комісаров виділяє наступні вміння і навички, необхідні професійному усному перекладачеві:
Вміння переходити з однієї мови на іншу;
Навички повноцінного аудіювання, тому що усний переклад передбачає швидке й адекватне розуміння різного за темпом усного мовлення та з різними особливостями вимови;
Уміння запам'ятовувати значні відрізки змісту [23, c. 109].
Одним з найважливіших професійних умінь усного перекладача є здатність вимовляти слова максимально чітко і ясно при високому темпі мовлення, як іноземною мовою, так і на рідною, адже мікрофон, яким перекладачеві доводиться часто користуватися у своїй роботі, завжди змінює природне звучання голосу і робить всі недоліки вимови більш помітними. Крім того, в мові перекладача не повинно бути відчутних пауз, слів-паразитів, невиправданих повторів і незакінчених фраз.
Важко передбачити всі теми, з якими усний перекладач може зіткнутися в своїй роботі, однак можна виділити жанри, з якими йому неминуче доведеться мати справу: це промови, дискусії та інтерв'ю на суспільно-політичні теми, і, звичайно, наукові доповіді та дискусії.
Таким чином, в курсі усного перекладу однією з найважливіших завдань є розвиток у перекладачів здатності створювати «промови» в рамках відповідних жанрово-стильових особливостей тексту.
Усний перекладач вибудовує свою промову на мові перекладу, керуючись як лінгвістичними, так і культурними міркуваннями, приймаючи рішення миттєво, по можливості передбачаючи хід думки оратора.
Вживання клішованих фраз, синтаксична і лексична сполучуваність повинні відповідати «законам жанру».
Разом з тим, перекладачі повинні постійно поповнювати свої фонові знання, бути в курсі політичних подій і культурних новин, читати якісні газети, слухати радіопрограми рідною та іноземною мовами.
Для усного перекладача велике значення має оперативна пам'ять здатність зберігати в пам'яті значні відрізки почутого тексту до моменту їх передачі іншою мовою.
Перекладачеві часто доводиться запам'ятовувати блоки прецизійної інформації числа, дати, імена, назви, які не відновлюються з контексту і вимагають точної передачі. Тому особлива увага приділяється освоєнню навичок логічно організованого запам'ятовування й асоціативного запам'ятовування і тренуванню навичок лінійного запам'ятовування (без опори на логіку) та безасоціатівного запам'ятовування [18].
Ще один навик, необхідний для успішного усного перекладу, особливо двостороннього перекладу (тобто перекладу діалогу між двома людьми, що говорять на різних мовах) це перемикання з однієї мови на іншу. Причому від перекладача вимагається вміння швидко переключатися з однієї мови на іншу як в плані сприйняття, так і в плані продукування мовлення. Мовна компресія і синтаксичне розгортання різноспрямовані, але однаково необхідні для усного перекладача навички. По суті, це навички згортання і розгортання інформації, що будуються на вмінні виділяти головне, бачити і вибудовувати логічні зв'язки. Володіння мовної компресією забезпечує усному перекладачу контроль над часом, як при послідовному, так і при синхронному перекладі [8, c. 501]. При синхронному перекладі перекладач повинен встигнути за оратором і відставання в 10 секунд вже неможливо компенсувати: перекладач втрачає структуру висловлювання. При послідовному перекладі перекладач повинен швидко і повно передати промову: неприпустимо, коли переклад звучить значно довше, ніж відповідний фрагмент виступу. Цей навик особливо важливий при перекладі з англійської мови на українську, тому що структурні відмінності між цими мовами (середня кількість складів у слові, синтетизм англійської мови та аналітизм української, культурні відмінності тенденція україномовних промовців до багатослівності) спричиняють «подовження» українського перекладу в порівнянні з англійським оригіналом, іноді на одну третю.
Для представників англомовної культури характерна така особливість комунікативної поведінки, як уміння «обходити гострі кути», недоговорювати, не називати речі своїми іменами, не ставити прямих запитань, не відповідати односкладово на поставлене запитання, оскільки це може викликати незручну паузу. Неприпустимо також висловлювати свою точку зору прямолінійно, особливо якщо вона критична або негативна.
Для представників україномовної культури, навпаки, характерна, радше, протилежна манера поведінки: ми висловлюємо свої почуття і думки досить прямо і відверто. Англо-саксонська ввічливість часто здається нам неприродною, навмисною і навіть нещирою. Американська політкоректність також часто здається надуманою. Однак перекладач змушений існувати і працювати одночасно в двох культурних стихіях і примиряти їх, оскільки недотримання вищевказаних правил мовної поведінки може привести до розбіжностей і навіть вилитися в конфлікт [15].
Перекладач має чітко розуміти особливості «текстів», з якими він стикається, тому доцільно навести основні характеристики текстів, з якими працюють усні переклдачі.
Характерні риси текстів інформаційних повідомлень:
інформаційні повідомлення витримані в рамках літературної норми: просторіччя, жаргон, високий стиль в них неприпустимі;
інформація оформлена як об'єктивна, яскраві емоційно-оціночні засоби зустрічаються рідко, хоча прихована оцінність, що відображає позицію джерела (особливо, якщо це політичне повідомлення), в них присутня: краще вживати нейтральну лексику при перекладі;
для порядку слів характерне виразне виділення нового в повідомленні: тому при перекладі необхідно адекватно передавати теморематичне членування пропозиції
в інформаційних повідомленнях переважають загальновідомі терміни, знайомі більшості носіїв мови, винятку не становлять такі спеціальні повідомлення, як новини спорту та прогнози погоди;
за своїм комунікативному завданням інформаційні тексти призначені, перш за все, для передачі когнітивної інформації [4, c. 37].
Характерні особливості інтерв'ю:
когнітивна інформація переломлюється через бачення окремої особистості, тому в мові можуть з'являтися слова з емоційно-оцінним забарвленням;
людина, котра відповідає на запитання в інтерв’ю, може мати свій власний стиль, який необхідно передати при перекладі;
не всі репліки кореспондента є питаннями;
відповіді на ці репліки не завжди тримаються в рамках єдиної теми;
стиль відповідей і запитань може бути подібним або різним; перекладач повинен бути готовий до перекладу не літературних висловів та виразів-табу;
кореспондент може поставити відразу кілька запитань, тому потрібно бути готовим запам'ятовувати і бути здатним перекласти різнорідну інформацію в великому обсязі [11, c. 26].
Особливості перекладу наукових текстів полягають в тому, що при перекладі необхідно враховувати наступні характеристики, які є обов'язковими:складність синтаксичних конструкцій, лексична, синтаксична і композиційна стерео типізація, підпорядкованість естетичних властивостей прагматичним настановам і інтенції автора, регламентований характер використання емоційних можливостей, використання синтаксичних і лексичних штампів [22, c. 76].
Перекладач-професіонал повинен не тільки володіти необхідними вміннями для здійснення процесу перекладу, а й вміти застосовувати ці вміння в реальних умовах перекладацької діяльності. Тому в ході навчання перекладу проводиться робота з розвитку навичок перекладу, тобто надання діям перекладача автоматичного або напівавтоматичного характеру. Це досягається як постійними вправами у використанні перекладацьких умінь, так і регулярними завданнями щодо практичного виконання перекладів певного обсягу в зазначений відрізок часу.