- •Романюк а.С. Історія західних політичних вчень вступ
- •Глава 1. Концептуальна логістика розвитку політичних доктрин у XX ст.
- •1.1. Класифікація політичних доктрин
- •1.2. Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст.
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 2. Політичні доктрини лібералізму
- •2.1. Загальні характеристики доктрин лібералізму та етапи їхнього розвитку
- •2.2. Соціальний лібералізм
- •2.3. Неолібералізм
- •2.4. Розвиток лібералізму в 90-х роках XX ст.
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 3. Політична доктрина консерватизму
- •3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку
- •3.2. Консерватизм першої половини XX ст.
- •3.3. Консерватизм другої половини XX ст.
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 4. Політичні доктрини націоналізму
- •4.1. Спільні ідеї (положення) націоналізмів
- •4.2. Плюралізм націоналізмів у першій половині XX ст.
- •4.3. Політична доктрина сіонізму
- •4.4. Афроамериканський націоналізм
- •4.5. Антиколоніальний націоналізм
- •4.6. Націоналізми етнічних груп
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 5. Конфесійні суспільно-політичні доктрини
- •5.1. Суспільно-політична доктрина Римо-католицької церкви
- •5.2. Теологія визволення
- •5.3. Суспільно-політична доктрина ісламізму
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 6. Політична доктрина фашизму та націонал-соціалізму
- •6.1. Загальні та особливі характеристики фашизму і націонал-соціалізму
- •6.2. Політична доктрина італійського фашизму
- •6.3. Політична доктрина націонал-соціалізму в Німеччині
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 7. Політичні доктрини комунізму
- •7.1. Ленінський етап розвитку комунізму
- •7.2. Етап сталінізму
- •7.3. Процес десталінізації та повернення до ортодоксії
- •7.4. Стагнація ортодоксального комунізму, розвиток радикалізму та початок декомунізації
- •7.5. Сучасний стан розвитку міжнародного комунізму
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 8. Політична доктрина соціал-демократії та неомарксизм
- •8.1. Розвиток політичної доктрини соціал-демократії у першій половині XX ст.
- •8.2. Розвиток демократичного соціалізму після Другої світової війни
- •8.3. Розвиток доктрини соціал-демократії наприкінці 80-х – на початку 90-х років XX ст.
- •8.4. Розвиток неомарксизму в XX ст.
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 9. Політичні доктрини популізму
- •9.2. Аграрний популізм
- •9.3. Економічний популізм у країнах Латинської Америки
- •9.4. Політичний популізм у європейських країнах
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 10. Політичні доктрини фемінізму
- •10.1. Фемінізм "першої хвилі"
- •10.2. Фемінізм "другої хвилі"
- •Запитання для самоконтролю
- •Глава 11. Політичні доктрини екологізму
- •11.1. Розвиток доктрин екологізму науковцями, експертами
- •11.2. Міжнародні екологічні конференції
- •11.3. Партії зелених і екологічні громадські організації та ініціативи
- •Запитання для самоконтролю
- •Висновки
Запитання для самоконтролю
1. У чому полягає сутність феномена "націоналізм"?
2. Що спільного і в чому виявляються особливості націоналізмів, які опираються на етнокультурну та політичну моделі нації?
3. Як можна пояснити, що в США, які традиційно належать до моделі політичної нації, набув розвитку етнокультурний націоналізм. афроамериканців?
4. У чому виявляється значення національної ідентифікації для націоналізму?
5. Що спільного і в чому виявляються відмінності між націоналізмом та націонал-соціалізмом?
6. Чому сіонізм як різновид націоналізму продовжив своє існування після створення національної Держави Ізраїль?
7. Як співвідносяться між собою націоналізм і демократія?
8. У чому полягає особливість становлення та розвитку націоналізмів у країнах Африки?
9. Як співвідносяться між собою націоналізм і права та свободи особи?
10. Чим зумовлена актуалізація націоналізму в Бельгії, Іспанії, Канаді та Сполученому Королівстві?
Глава 5. Конфесійні суспільно-політичні доктрини
5.1. Суспільно-політична доктрина Римо-католицької церкви
5.2. Теологія визволення
5.3. Суспільно-політична доктрина ісламізму
Протягом значного періоду, особливо в добу феодалізму, церква та світська влада були тісно пов'язаними, змагалися між собою за першість. У XIX ст. розпочався процес остаточного відходу церкви, передусім в європейських країнах, від тісної взаємодії з інститутами влади. Внаслідок цього у XX ст. ми були свідками формування суспільних і суспільно-політичних доктрин різними конфесіями. Це було зумовлено дією багатьох чинників.
По-перше, поширення засад демократії та правової держави призвело, з одного боку, до однакового правового регламентування діяльності всіх суспільних інститутів, у тім числі й церкви, а з іншого – створило чіткі, визначені правом інститути та механізми боротьби за владу як інструмент легітимного визначення основних цілей і напрямів розвитку суспільства. Зокрема, такими базовими інститутами були визнані політичні партії, громадські організації та об'єднання.
По-друге, концептуальне та інституційне оформлення політичних доктрин, передусім марксизму, лібералізму, націоналізму тощо, які зверталися до актуальних для громадян суспільних проблем, потребувало адекватної відповіді з боку церкви, яка так само діяла в просторі ідей/вірувань, цінностей і могла втратити своїх вірних, які шукали відповіді на важливі для них суспільні питання.
По-третє, якісні зміни в економічній, соціальній, політичній та духовній сферах стали потужними викликами для системи традиційних положень основних конфесій. Сукупність цих викликів була надзвичайно масштабною і охоплювала проблеми війни та миру, досягнень науки і техніки, поширення атеїзму, трансформацій інституту родини та характеру взаємовідносин між статями і в межах однієї статі, еволюцію моральних цінностей тощо. Заховатися, уникнути висловлення конкретної позиції в цьому контексті було неможливим.
Ці та інші чинники зумовили те, що протягом XX ст. відбувалося не лише формування конфесійних суспільно-політичних доктрин, а й їхня перманентна трансформація. Ми фокусуємо увагу на доктринах двох світових конфесій – Римо-католицької та Ісламської. Це зумовлене, по-перше, тим, що вони найбільші за кількістю вірних; по-друге, рівнем їхнього концептуального розвитку; по-третє, значним впливом на практику.