1 Застосування біометрії в телекомунікаціях
Біометричні характеристики людини в ХХІ столітті стають невід’ємною частиною глобального ринку інтелектуальних і телекомунікаційних мереж. Якщо в повсякденному житті до біометричних систем нам ще доведеться звикати, то в деяких областях біометрія вже активно використовується протягом декількох років. І одна з таких областей – комп’ютерна безпека. Найпоширеніше рішення на базі біометричних технологій – це ідентифікація (або верифікація) за біометричними характеристиками в корпоративній мережі або при запуску робочої станції (ПК, ноутбук і т. д.).
Якщо мова йде про захист робочої станції, то шаблони біометричних даних (наприклад, відбитків пальців) зареєстрованих користувачів знаходяться в захищеному сховище безпосередньо на цій робочій станції. Після успішного проходження процедури біометричної ідентифікації користувачеві надається доступ в операційну систему. Нагадаємо, що апарат біометричної автентифікації – сканер відбитка пальця – вбудований в сучасний флагманський смартфон Apple, iPhone 5S. Ця функція (Touch ID) стала одним з основних нововведень у новому апараті, представленому у вересні 2013 року. Передбачалося, що аналогічну технологію в Galaxy S5 помістить компанія Samsung, але мова йшла про сканер не відбитка пальця, а райдужної оболонки ока. Згодом джерела опублікували спростувальну інформацію.
У разі корпоративної мережі всі шаблони біометричних даних всіх користувачів мережі зберігаються централізовано на спеціально виділеному сервері автентифікації. При вході в мережу користувач, проходячи процедуру біометричної ідентифікації, працює безпосередньо зі спеціалізованим сервером, на якому і відбувається перевірка наданих ідентифікаторів. Виділення в структурі корпоративної мережі окремого сервера біометричної автентифікації дозволяє будувати масштабовані мережеві рішення і зберігати на такому сервері конфіденційну інформацію, доступ до якої буде надано тільки по біометричній ознаці, що ідентифікує власника інформації.
При побудові корпоративних рішень досить часто, крім входу в мережу, процедури біометричної перевірки інтегруються в інші використовувані в компанії програми, наприклад, в системи управління підприємством, різні офісні додатки, корпоративне програмне забезпечення тощо. При такому підході необхідні для ідентифікації дані всіх користувачів централізовано зберігаються на сервері автентифікації, а сам користувач звільняється від необхідності запам’ятовувати паролі для всіх використовуваних програм або постійно носити з собою різні картки.
Крім того, досить широкого поширення набули засоби криптографічного захисту, в яких доступ до ключів шифрування надається тільки після біометричної ідентифікації їх власника. Треба відзначити, що в сфері комп’ютерної безпеки шаблон використовуваної біометричної характеристики, як правило, піддається односторонньому перетворенню, тобто з нього не можна шляхом зворотної процедури відновити відбиток пальця або малюнок райдужної оболонки ока.
2 Методи біометричної ідентифікациї особистості
Біометричні технології – методи отримання біометричних характеристик людини. При цьому використовуються як фізичні, так і поведінкові характеристики.
В даний час біометричні технології забезпечують найбільшу гарантію ідентифікації особистості. Обумовлено це тим, що на відміну від таких методів автентифікації, як: паролі, перепустки, різноманітні електронні ключі – біометричні ознаки людині дуже важко підробити або вкрасти та не можливо (або можливо з нанесенням каліцтв) втратити або передати в користування іншій особі.
Усі біометричні технології ідентифікації або автентифікації працюють, ґрунтуючись на наступні 4 операції:
знімок – фізичний або поведінковий зразок знімається системою під час занесення в список, а також під час процесів ідентифікації та перевірки;
вилучення – унікальні дані витягуються з зразка та створюється шаблон;
порівняння – збережений шаблон порівнюється з новим зразком;
співпадіння/неспівпадіння – система вирішує, чи збігаються характеристики, що були отримані з нового зразка, і виносить рішення.
Рисунок 2.1 – Узагальнений алгоритм біометричної ідентифікації
Як видно з представленого алгоритму (рис.2.1) біометрична система розпізнавання встановлює відповідність конкретних поведінкових або фізіологічних характеристик користувача деякому заздалегідь заданому шаблону.
Біометрична система на етапі реєстрації записує зразок біометричної ознаки користувача за допомогою датчика – наприклад, знімає обличчя на камеру. Потім з біометричного зразка витягуються індивідуальні ознаки. Система зберігає витягнуті ознаки як шаблон в базі даних поряд з іншими ідентифікаторами, такими як ім’я або ідентифікаційний номер. Для автентифікації користувач пред’являє датчику ще один біометричний зразок. Ознаки, витягнуті з нього, являють собою запит, який система порівнює з шаблоном заявленої особистості за допомогою алгоритму порівняння. Він повертає рейтинг відповідності, що відображає ступінь схожості між шаблоном та запитом. Система приймає заяву, тільки якщо рейтинг відповідності перевищує заздалегідь заданий поріг.
Існуючі в даний момент методи біометричної ідентифікації та верифікації діляться на дві групи: динамічні та статичні.
Рисунок 2.2 – Динамічні методи біометричної ідентифікації та верифікації
Рисунок 2.3 – Статичні методи біометричної ідентифікації та верифікації
Статичні методи біометричної автентифікації ґрунтуються на фізіологічній (статичній) характеристиці людини, тобто унікальній характеристиці, що була дана їй від народження і є невід’ємною від неї, а динамічні – на поведінковій (динамічній) характеристиці людини, тобто, побудовані на особливостях, характерних для підсвідомих рухів в процесі відтворення якої-небудь дії.