Висновки

В ході виконання даної роботи були розглянуті основні види динамічних і статичних методів біометричної ідентифікації та верифікації. За літературою з цього питання, ознайомилися з сферами використання того чи іншого біометричного метода, його перевагами та недоліками, а також за якими ознаками та яким з більш поширеніших способів виконується його автентифікація.

Також був виконаний багатокритеріальний аналіз біометричних систем за їх показниками. Для оцінювання найбільш ефективного методу автентифікації використовувався метод попарних порівнянь, а саме, метод Сааті. Результати цього дослідження показали, що кращим за всіх традиційних методів біометричної автентифікації та ідентифікації особистості є метод динамічного підпису. Це може бути обумовлено тим, що цей метод має:

• цілком прийнятні рівні імовірності помилок першого та другого роду – 0,05% (для більшого зниження ймовірності можна використати ключове слово), оскільки характеристики, які були використані для розпізнавання динамічного підпису, майже неможливо скопіювати – користувач від п’яти до десяти разів виконує процедуру підписання документа, що дозволяє отримати усереднені показники і довірчий інтервал;

• верифікацію підпису, яка проходить досить швидко – усього п’ять секунд, а для зберігання шаблонів потрібно не так багато місця;

• відносну звичність для людини, так як він є найпоширенішим і загальновизнаним способом підтвердження своєї особистості в порівнянні, наприклад, з дактилоскопією та не викликає «технологічного дискомфорту» у користувача.

Інші біометричні системи: розпізнання за райдужною оболонкою ока та відбитком пальця теж не «відстають» від методу динаміки підпису. Але їм притаманні більш відмінні значення параметрів. Так, наприклад, для відбитку пальця, на відміну від вище згаданих методів, помилки першого роду складають 2%, а час розпізнання одного користувача є досить великим, хоча за вартістю та стабільністю роботи при старінні та хворобах він є кращім ніж підпис. Система за райдужною оболонкою є також набагато кращою за показником «стабільність роботи при старінні та хворобах» ніж технологія розпізнавання за підписом, так як вона практично не змінюється протягом життя, навіть проведені операції на очах жодним чином не впливатимуть на її характеристики. Але цей метод є неприйнятним для деяких людей, оскільки потребує великі зусилля з боку користувачів при захоплені відеозображення ока реєструючої апаратурою. Тому, виходячи з очевидних переваг, більш доцільно використовувати динамічний метод біометричної автентифікації за підписом.

І нарешті, гіршим біометричним методом за значенням коефіцієнта переваги та вагового коефіцієнту виявився метод розпізнавання особистості за голосом. Хоча ця біометрична система є технологією, де значення критеріїв: «визнання користувачами», «простота використання» та «вартість» мають найкращі значення за всіх інших систем, однак вона має найнижче значення показника «стійкість до підробок та атак», оскільки існує можливість перехоплення фрази або використання запису записаного голосу, що, в свою чергу, призведе до того, що ця система буде піддана обману, саме цьому розпізнавання за голосом «програє» всім іншим традиційним методам біометричної автентифікації та ідентифікації особистості.