Основні функції держави в економіці

Відомо, що роль держави в економіці визначається його функціями. Тому розглянемо найважливіші з них.

1). Законодавча. Передусім на державі лежить відповідальність за створення законів і правил, регулюючих економічну діяльність, а також контроль за їх виконанням.

Створення законодавчої бази - це встановлення правил поведінки економічних агентів, юридичних принципів економічного спілкування, яких зобов'язані дотримуватися в своїх діях всі економічні агенти- виробники, споживачі сама держава. У числі цих правил можна відмітити законодавчі і нормативні акти, що захищають права приватної власності і визначальні форми підприємницької діяльності, умови функціонування підприємств. Їх взаємовідносини між собою і державою. Правові норми розповсюджуються на проблеми якості продукції і безпеку труда, питання взаємовідносин профспілок і адміністрації.

2). Контролююча. Для запобігання наслідкам, пов'язаним з недосконалістю конкуренції, держава використовує заходи державного регулювання на основі антимонопольного законодавства, встановлюючи контроль над цінами і надходження податків, вдається до розділення монополій, перешкоджаючи їх злиттю. Держава може в судовому порядку вилучати незаконно отриманий прибуток. Захист конкуренції як основи функціонування ринкової економіки не зводиться до регулювання правил поведінки монополій або боротьби з ними.

Найважливішою умовою створення конкурентного середовища є наявність достовірної інформації про ситуацію на ринку і стані економіки загалом.

3). Стабілізуюча функція - третій не менш важливий напрям діяльності держави в умовах ринкової економіки. Її можна визначити як діяльність уряду, направлену на підвищення економічного зростання, повної зайнятості і стабільного рівня цін. Рівновага економічній системі, яке встановлюється на основі ринкової самонастройки економіки, може супроводитися високим рівнем безробіття або надмірною інфляцією. Оскільки найбільш хворобливо інфляція і безробіття позначаються в періоди економічних криз, то політику, направлену на макроекономічну стабілізацію, можна визначити як діяльність уряду по згладжуванню економічних циклів.

4). Розподільна функція.

Нарівні з макроекономічною сферою об'єктом безпосереднього впливу є і мікроекономіка. Загальновизнаним достоїнством конкурентної ринкової системи є ефективний розподіл ресурсів. Але в певних ситуаціях, таких як зовнішні ефекти, суспільні блага, недосконалість конкуренції, виникає проблема нераціонального розподілу ресурсів. Тут необхідне державне втручання для соціально справедливого і раціонального розв'язання цієї проблеми.

5). Не менш важливої є і функція перерозподілу доходів.

Ринкова система являє собою неупереджений механізм, який забезпечує великі доходи лише тим, хто більш здатний, фізично міцний, має краще обладнання. Ця частина суспільства в такій системі відчуває себе комфортно і її життєвий рівень досить високий. Але є і інші члени суспільства, що володіють меншими здібностями, що дістали скромну освіту і кваліфікацію, що не успадкувала ніяких матеріальних коштів. Їх доходи дуже незначні. Крім того, в суспільстві завжди є люди старезні, з розумовими і фізичними недоліками, самотні жінки, на змісті яких є діти, безробітні (особи, які по об'єктивних причинах не можуть брати участь у виробництві і за рахунок нього забезпечувати своє існування).

6). У умовах нерівномірного розподілу доходів, породжуючих соціальне розшарування і бідняцтво, держава бере на себе функцію захисту незаможних і соціально незахищених громадян. Її метою є забезпечення соціальної стабільності, захищеності різних верств населення. Система соціального захисту держави насамперед передбачає стимулювання високої трудової і ділової активності працездатної частини населення, забезпечення її робочими місцями, створюючи умови для відпочинку і оздоровлення.

До соціальної функції держави відносяться також питання правового регулювання відносин між роботодавцями і найманими робітниками з точки зору сбалансированности їх економічних інтересів, а також питання соціального страхування.

Механізми реалізації функцій

Кредитно- грошова політика

Одним з нових економічних методів державного регулювання економіки є кредитно- грошова політика, основоположною метою якої є регулювання економіки з метою досягнення загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю і відсутністю інфляції, тобто макроекономічна стабілізація.

Існує три основних засоби кредитно- грошового контролю:

1.Операції на відкритому ринку.

2.Зміна норми обов'язкових резервів

3.Зміна облікової ставки.

У Україні кредитно- грошова політика здійснюється Центральним банком. Операції на відкритому ринку є засобом контролю грошової пропозиції. У результаті, коли центральні банки купують цінні папери на відкритому ринком, резерви комерційних банків збільшуються, і навпаки, коли продають- резерви комерційних банків меншають. Що ж примушує комерційні банки і населення йти на продаж або купівлю цінних державних паперів у центрального банку? Відомо, що ціни і процентні ставки облігацій знаходяться в зворотній залежності. Коли уряд вирішує купувати державні облігації, попит на них зростає. Отже, ціни підіймаються, а процентні ставки падають. Це спонукає комерційні банки і інших власників продавати їх Центральному банку. І навпаки, коли уряд вирішує продавати гособлигации, додаткова їх пропозиція на ринку знижує ціни і підіймає процентні ставки, роблячи тим самим їх привабливою купівлею для банків і населення.