- •День 1 – 2 Ознайомлення з підприємством та організацією виробничої діяльності підприємства.
- •День 3 – 4 Порядок планування роботи в аудиторській фірмі та порядок складування договорів на проведення аудиту
- •День 5 Формування методики проведення загального аудиту
- •День 6-7 Формування методики проведення тематичного аудиту
- •День 8 Методики зменшення аудиторського ризику
- •День 9 – 10 Робочі документи аудитора
- •Додаткова підсумкова документація що передається замовнику
- •День 11 – 12 Послідовність проведення аудиторської перевірки
- •День 13 – 15 Вивчення системи бухгалтерського обліку та організації роботи підприємства на якому здійснюється аудиторська перевірка
- •День 16 – 17 Складання програми проведення аудиторської перевірки
- •Виконання комплексу процедур залежить від вибраного аудиторського підходу.
- •День 18 – 19
- •День 20 – 21 Складання аудиторського висновку
- •День 22 – 23 Складання аудиторського звіту
- •День 24 Організація інформаційно – консультативного обслуговування
- •День – 25 Автоматизація обробки інформації в діяльності аудиторських фірм
- •День 26 – 28 Облік і звітність аудиторської фірми
- •День 29 – 30 Формування звіту
День 9 – 10 Робочі документи аудитора
Робочі документи аудитора — це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування.
Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації — робочої та підсумкової.
Завдання аудитора — вести документацію зі справ, що стосуються прийнятих рішень за результатами здійсненої аудиторської перевірки, яка буде покладена в основу аудиторського висновку. До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень.
Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.
Зміст і форма робочих документів
Робочі документи виконують такі функції:
• обґрунтовують твердження в аудиторському висновку та свідчать про відповідність зроблених процедур аудиту затвердженим нормативам;
• полегшують процес управління та контролю за якістю проведення аудиту;
• сприяють виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки;
• допомагають у роботі аудитора.
Робочі документи покликані відображати інформацію з питань, що підлягають перевірці:
• методики проведеного аудиту;
• проведених під час перевірки тестів;
• зроблених аудитором висновків та прийнятих рішень і рекомендацій.
З огляду на це, робочі документи слід поділити на:
• постійні: клієнта постійно перевірятиме аудитор, робочі документи мають містити інформацію, що стосується, насамперед, перевірки окремих питань, що виникають із року в рік (копії статутних та реєстраційних документів);
• поточні, тобто такі, які містять інформацію, що стосується, насамперед, аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).
Робочі документи включають:
• інформацію про юридичну та інформаційну структуру підприємства;
• необхідні витяги або копії юридичних документів, угод і протоколів;
• інформацію про галузь діяльності підприємства та нормативну документацію, яка регулює діяльність підприємства;
• документацію про вивчення та оцінку систем обліку та внутрішнього контролю підприємства;
• документацію про порядок планування аудиту;
• аналіз важливих показників та тенденцій;
• документацію, яка відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий результат за кожною з них;
• список фахівців, які виконували аудиторські процедури, та час їхньої роботи;
• висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;
• листування з клієнтом з окремих питань або нотатки про проведені бесіди та обговорення;
• копії листів, надісланих (чи отриманих) до третіх осіб, які мають відношення до перевірки;
• копії фінансових звітів клієнта;
• опис змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;
• висновки, зроблені аудитором щодо різних аспектів перевірки. Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації
процедур аудиту в робочих документах із тим, щоб:
• забезпечити можливість контролю будь-яким аудитором процесу проведення аудиторської перевірки поточного року;
• підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам;
• забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства;
• служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг надати будь-кому пояснення щодо змісту проведеної перевірки.
Після закінчення аудиту робочі документи залишаються в аудитора. На підставі робочих матеріалів аудитор може складати різні довідки, таблиці, розрахунки. Але його право власності на ці матеріали обмежується етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтом. Робочі документи аудитора не можуть використовуватись як частина фінансової документації клієнта або як її заміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на аудиторську фірму заведено кримінальну справу. Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів, щоб забезпечити конфіденційність. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора. Мінімальний термін зберігання документації має бути не меншим ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.
Аудиторський висновок — це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів.
Висновок може бути:
— безумовно позитивним;
— умовно позитивним (із застереженнями);
— негативним;
— аудитор відмовляється від видання висновку про звітність і оформляє свій звіт в іншій формі.
У трьох останніх випадках висновок повинен містити короткий перелік аргументів, що обумовлюють судження аудитора.
Безумовно позитивний висновок складається у випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови:
— аудитору надана вся інформація і пояснення, необхідні для цілей аудиту;
— інформація цілком достатня для відображення реального стану суб'єкта перевірки;
— наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовірності й повноти змісту інформації;
— фінансова документація складена на основі прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє існуючі законодавчі та нормативні вимоги;
— звітність складена на основі дійсних облікових даних і не є суперечливою;
— звітність складена належним чином за затвердженою формою.
Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок у разі:
— непевності, коли він не може сформулювати свою думку;
— незгоди, якщо сформульоване судження аудитора суперечить даним перевіреної фінансової інформації.
Причини непевності:
— обмежені обсяги аудиторської роботи через недостатність необхідної інформації і пояснень, без чого аудитор не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (незадовільний стан обліку, обмеження у часі);
— ситуаційні обставини, непевність у правильності висновку з певної ситуації.
Причини незгоди:
— неприйнятність системи або способів обліку;
— розходження у судженні відносно відповідності фактів або сум фінансової звітності даним обліку;
— незгода щодо ступеня та способу відображення фактів у обліку та звітності;
— невідповідність проведення або оформлення операцій нормам законодавства та іншим вимогам.
