3.3. Аналіз формування джерел капіталу підприємства

Поряд з чітким уявленням про кожний елемент майна підприємства важливе значення мають джерела фінансових ресурсів, які забезпечують формування окремих об’єктів матеріальних і нематеріальних активів. За джерелами формування фінансових ресурсів, що розміщуються в майні підприємства, їх поділяють на внутрішні зобов’язання і зовнішні зобов’язання.

Стосовно економічної суті капіталу, його можна розглядати як:

- фінансові ресурси у грошовій формі;

- майно, сукупність ресурсів та засобів, вкладення в активи підприємства;

- запас економічних благ, багатство.

Наявний капітал підприємство розміщує (вкладає) у різноманітні активи, сукупна вартість яких дорівнює величині капіталу.

Власний капітал визначається вартістю чистих активів, що залишаються після вирахування із вартості майна підприємства його зобов’язань.

До складу власного капіталу входять фінансові ресурси, які використовуються підприємством без визначеного строку повернення та формуються з наступних джерел:

- вносяться його засновниками (учасниками);

- збільшуються при зміні вартості активів;

- залишаються із чистого прибутку на поповнення статутного і резервного капіталу, або як нерозподілений прибуток;

- надходять на фінансування заходів цільового призначення;

- передаються на умовах безповоротної фінансової допомоги.

Сума власного капіталу може зменшуватись внаслідок збиткової господарської діяльності, уцінки вартості активів, надання безповоротної фінансової допомоги, виплати частки активів учасникам, що виходять із складу власників.

В цілому, власний капітал можна поділити на фінансові ресурси, що підприємство одержало від власників на створення статутного капіталу, як безповоротну допомогу та які формувались у процесі господарської діяльності внаслідок капіталізації чистого прибутку та процедур зміни вартості активів.

Статутний капітал - це конкретна вартісна величина, що обліковується на балансі підприємства, яка відображає загальну суму вкладів учасників, зафіксовану в установчому документі.

Крім джерел власного капіталу, підприємство використовує в своїй діяльності залучені фінансові ресурси, які являють собою його зобов’язання, що розміщуються в активах і передбачають можливе майбутнє вилучення активів.

Отже, підприємство в процесі своєї діяльності може використовувати всі доступні йому джерела формування фінансових ресурсів (власні, залучені), забезпечуючи при цьому свою фінансову стабільність.

 Поряд з дослідженням структури і динаміки майна при оцінці фінансового стану підприємства необхідно здійснювати аналіз фінансових ресурсів, тобто капіталу, вкладеного в активи.

Активи (А), зобов’язання (3), власний капітал (ВК) підприємства завжди є складовими системи управління за рівняннями:

ВК = А - 3, показує ту частину активів, яка визначає залишковий інтерес до підприємства і вільна від зобов’язань, а її величина залежить від вартості майна і зобов’язань;

А = 3 + ВК, свідчить, що активи формуються у певному співвідношенні тільки за рахунок власного капіталу і зобов’язань;

А - 3 = ВВ + ПП + ЧП = ВК визначає, що поточний чистий прибуток (ЧП), при врахуванні можливих змін внесків власників (ВВ) підприємства і створеного чистого прибутку у попередні періоди діяльності (ПП), завжди формує приріст активів або зменшення зобов’язань.

У складі капіталу підприємства виділяють власний капітал, довгострокові зобов’язання і поточні зобов’язання.

Капітал може бути сформований за рахунок власних і залучених джерел.

Аналіз свідчить, що власний капітал виступає джерелом покриття необоротних активів і тієї мінімальної частини поточних активів, які необхідні для здійснення технологічного процесу з виробництва об’єктів діяльності підприємства.

При оцінці капіталу підприємства можна зробити наступні висновки:

1. Про зміну величини і структури власного капіталу. Збільшення капіталу за рахунок власних джерел фінансування свідчить про реінвестування прибутку в господарську діяльність та додаткове внесення активів власниками.

2. Про співвідношення власного і залученого капіталу. Якщо частка власного капіталу більша, ніж залученого, то ризик кредиторів менший. Водночас, залучений капітал створює умови і вимагає від власників відповідальності у відносинах з позичальниками та більш ефективного використання активів.

3. Про рівень зовнішнього довгострокового залучення капіталу. Наявність капіталу з довгострокових джерел свідчить про нарощування виробничого

потенціалу підприємства, довіру з боку кредиторів.

4. Про величину і структуру короткострокового залучення капіталу.

Оптимальний варіант залучення поточних зобов’язань - це їх розміщення в оборотних активах, крім нормативної величини виробничих запасів.

Оцінка співвідношення між окремими елементами фінансових ресурсів і формування їх в динаміці здійснюється шляхом вертикального і горизонтального аналізу статей балансу підприємства (табл. 3.6).

Таблиця 3.6.

Аналіз джерел коштів, які вкладено в майно підприємства, тис. грн

Показник (рядок балансу)	2014 р.	2015 р.	Відхилення (+,–)
Джерела формування майна
Власний капітал (380)	46689	42543	-4146
у % до майна (380:640*100%)	93,1	92,2	-0,91
Наявність власних оборотних коштів (380+430+480-080)	45223	40300	-4923
Позичені кошти (620+480)	2506	3603	1097
у % до майна ((620+480):640*100%)	4,80	4,86	0,06
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги , поточні зобов’язання за розрахунками (сума 530-600)	247	750	503
у % до позичених коштів (сума 530-600 :(480+620)*100%)	101,05	76,69	-24,36

Аналізуючи формування джерел капіталу підприємства ми спостерігаємо зменшення власного капіталу -4146тис.грн. Також збільшилися позичені кошти на 1097 і зросла кредиторська заборгованість.

Кредиторська заборгованість виникає при розрахунках підприємства з постачальниками і підрядниками, з бюджетом, зі страхування, з оплати праці, одержання авансів від покупців. Значні розміри кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних активів між підприємствами, державою і фізичними особами.

Незважаючи на загальне збільшення як дебіторської, так і кредиторської заборгованості, активне сальдо заборгованості не спостерігається, сальдо заборгованості за звітний період є пасивним. Це свідчить про те, що підприємство не використовує кошти кредиторів. Наявність кредитового сальдо в балансі свідчить про те, що майбутні платежі перекриються майбутніми надходженнями.

Етап аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства проводиться з вивчення їх складу і структури за даними II розділу активу Бухгалтерського балансу.

Таблиця 3.7

Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства ТОВ «Хмільницьке» за 2014-2015 рр.

Показник	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Перевищення заборгованості
			дебіторської	кредиторської
1. Заборгованість за товари, роботи, послуги	322	750	-	428
2. За розрахунками з бюджетом	5	790	-	785
3. За розрахунками з авансами	3	-	3	-
4.За іншими розрахунками	984	686	298	-
Усього	1314	2226	-	912

Як видно з таблиці 3.7., на аналізованому підприємстві протягом 2015 року ми спостерігаємо перевищення кредиторської заборгованості за товари на 428тис. грн., за розрахунками з бюджетом на 785 тис. грн. А дебіторська заборгованість перевищує лише на 3 тис. грн. та за іншими розрахунками на 296 тис. грн.

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу – збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Підприємство повинне відслідковувати середньозважену вартість капталу і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над середньозваженою вартістю капіталу.