Профілактика.
Засобів специфічної профілактики не існує. При роботі з хворими у процесі інвазивних процедур, а також при контакті з їх біологічними рідинами необхідно дотримуватися правил, передбачених при роботі з патогеном особливого ступеня небезпеки (як при ВІЛ-інфекції), використовуючи спеціальний захисний одяг (рукавички з металевим прошарком, маску, захисні окуляри, фартух). Це також стосується осіб, котрі контактують з потенційно можливими джерелами інфекційних пріонів і належать до груп ризику (ветеринарні й медичні хірурги, патологоанатоми, ветеринари, працівники м'ясопереробної промисловості тощо). Трупи померлих від пріонових хвороб повинні підлягати кремації.
Найбільш реальні три методи знезаражування забрудненого пріонами медичного інструментарію:
автоклавування при 134–138 °C протягом 18 хвилин (у разі неповного завантаження) або при 132 °C протягом 60 хв. (у випадку використання горизонтального автоклаву);
обробка гідроксидом натрію (віддаючи перевагу концентрації 1 моль/л і експозиції 60 хв. при 20 °C);
обробка гіпохлоритом натрію (бажано розчином з вмістом 2,5% активного хлору протягом 60 хвилин при 20 °C).
Надалі проводиться контроль якості проведеного знезараження. Також застосовується обмеження використання лікарських засобів, виготовлених з тканин корів, припинене виробництво гормональних препаратів гіпофізу тваринного й людського походження, посилені вимоги до їх сертифікації, перевага надається генно-інженерним препаратам. Введено обмеження на трансплантацію твердої мозкової оболонки, рогівки. Заборонено трансплантацію тканин, переливання крові й призначення препаратів крові від осіб з нерозшифрованою деменцією.
Висновок
Отже, пріони — винятковий клас інфекційних агентів білкової природи, які не містять у своїй структурі нуклеїнових кислот і тим самим відрізняються від інших збудників інфекційних хвороб. І відрізняються від інших такими рисима, як: надзвичайно тривалий інкубаційний період (місяці й роки); повільно прогресуючий характер перебігу; незвичайність ураження органів і тканин; неминучий смертельний результат.
Сьогоденна ситуація з пріонними захворюваннями дає підстави розглядати їх, як важливу медико-біологічну, екологічну і соціально-економічну проблему, що потребує подальших фундаментальних і прикладних наукових досліджень у міжнародному масштабі, тому що спокійне ставлення та недооцінка небезпеки поширення пріонів може привести до непередбачених наслідків. Та незважаючи на те, шо пріонові захворювання є рідкісними, необхідно розвивати використання в медицині одноразового інструментарію при проведенні операційних втручань, скорочувати використання в фармакологічній промисловості біологічного матеріалу, який отримали від тварин.
Вивчення пріонів на сьогодні та пов'язаних з ними захворювань є новим напрямком біологічних досліджень, що стрімко розвивається.
Список використаних матеріалів:
Гуменна А.В. Клінічна та експериментальна патологія. Том XIV, №2 (52), 2015.
Зуєв В.А. Повільні вірусні інфекції людей і тварин.М., 1988
Зуєв В.А., Завалішин І. А., ойхель В.М. Пріонні хвороби людини і тварин (керівництво для лікарів). М., 1999
Покровський В.І., Кисельов О.І., Черкаський Б.Л. Пріони і пріонні хвороби. М., 2004.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B8
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%85%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%B8