2.2. Реалізація принципів консенсусної демократії в Норвегії: конституційно-законодавча основа впровадження гендерної ідеології

Реальним втіленням політичної культури Норвегії є її політична система.Весь історичний досвід країни нерозривно пов'язаний з особливостями національної психології, менталітету народа.Норвезький національний характер відрізняється стриманістю, врівноваженістю, людською простотою та демократичністю. Норвегія-країна з високою політичною культурою, заснованої на принципах свободи, порядку і демократії. Саме ця політична культура має визначальне значення для формування сприятливого соціального середовища, що сприяє всебічному розвиткові людської особистості. Особливості політичної культури Норвегії багато в чому пов'язані з тим, що домінуючу роль в соціально-культурному та економічному розвитку країни грає основний інститут політичної системи.Одной з рушійних сил соціально-культурного розвитку Норвегії є ефективна гуманістично орієнтована соціальна політика держави. Одним з прикладів демократичної культури в Норвегії є реальне гендерне рівноправ’я громадян. З 1913 року в країні поступово розвивалася система соціального забезпечення жінок, поліпшувалися можливості отримання ними освіти і зростала їх участь у професійному та політичному житті.В 1978 році був прийнятий закон про рівноправність між статями.Сьогодні молоді жінки в Норвегії мають вищу освіту, і кількість жінок, що бажають отримати вищу освіту, перевищує кількість чоловіків.Норвезькі жінки відіграють значну роль в внутрішній і зовнішній політиці в сфері охорони навколишнього середовища .Жінкам належить близько 40% місць в уряді. Для сучасного життя норвежців характерна висока культура міжособистісних відносин, високий рівень політичної культури.Інтегральним показником національної культури норвежців є розумний, цивілізований спосіб життя, заснований на традиціях високої людської етики і демократичного права, підтримуваний гуманістичною та соціальною політикою держави. Розвиток Норвегії багато в чому визначається соціальним середовищем та структурою суспільства, політичною системою для якої характерна атмосфера людської свободи і соціальної справедливості. За порівняно короткий історичний термін Норвегія з найбіднішої частини Західної Європи перетворилася на процвітаючу державу, увійшла в число найрозвинутіших країн, лідирує за якістю життя населення, більшості ключових соціальних параметрів.Свобода і незалежність, висока політична культура обернулися універсальним генератором соціального прогресу.

Норвегія була першою країною в світі, яка в 1979 році призначила Омбудсмена - уповноваженого з гендерної рівності та апеляційну комісію для розгляду питань, пов'язаних з гендерною рівністю. Швеція ввела посаду Омбудсмена і створила аналогічну комісію в 1980 році.Головним завданням Омбудсмена є контроль за дотриманням законодавства про рівність статей і інформування громадськості про відповідні вимоги закону.Вони намагаються створити умови для добровільного виконання законів про гендерну рівність і не мають повноважень накладати будь-які покарання, в тому числі штрафи. У разі відмови добровільно діяти за законом, Омбудсмени звертаються до апеляційних комісій, які можуть або заборонити якісь дії, або вимагати прийняття певних заходів. Практика показала, що в більшості випадків омбудсменам вдається самостійно вирішувати конфліктні питання.

Фундаментальну роль в процесі створення механізмів гендерної рівності в Норвегії зіграло прийняття законів про рівність статей. Воно підводило підсумки вже пройденого шляху і створювало законодавчу базу для подальшого забезпечення рівних можливостей для жінок. Формально закони про рівність статей мають гендерно нейтральний характер і можуть бути використані для захисту як жінок, так і чоловіків. Проте в них включені положення, що допускають позитивні дії по відношенню до жінок як статі,що підлягає дискримінації. У розробці законодавства про рівність статей в кожній країні брали участь різні політичні та громадські сили, які прагнули вплинути на його характер. Наприклад, в Норвегії до обговорення законопроекту про рівний статус крім політичних партій були залучені Конфедерація профспілок і феміністський рух.

Абсолютно під іншим кутом зору критикувала законопроект про рівний статус Норвезька конфедерація профспілок. Її заперечення викликали положення, пов'язані з вирівнюванням заробітної плати жінок і чоловіків. Конфедерація виступила проти втручання уряду в регулювання питань заробітної плати, наполягаючи на тому, що воно повинно залишатися прерогативою підприємців і найманих працівників, які обговорюють ці питання в ході колективних переговорів. Прагнучи звузити сферу втручання ззовні, Конфедерація спочатку вимагала також обмежитися включенням до закону лише формули «рівна плата за рівну працю», а не за «рівноцінну працю», як пропонувала конвенція МОП. Конфедерація профспілок наполягала на тому, щоб конфлікти, пов'язані з рівною оплатою жінок і чоловіків, залишалися у веденні судів по трудових спорах, в яких представлені організації роботодавців і працівників, а не передавалися на розгляд омбудсмена (державного уповноваженого) із рівності або комісії з проведення в життя Закону про рівний статус.

Підсумовуючи,хотілося б наголосити на тому,що Норвегія являється однією з найбільш розвинутих країн Скандинавії.Високий рівень розвитку цієї країни полягає в демократичному руслі розвитку та концепції рівноправ’я. Крім того важливим аспектом у становленні держави є індивідуалізм.Кожний громадянин має високий рівень самосвідомості та чітко розуміє свою роль у становленні ,розвитку та удосконаленні громадянського суспільства.