2.2. Природно-кліматичні умови.

Кліматичні умови області дуже різноманітні. Це пояснюється не лише складністю рельєфу (горн, височини, рівнини, річкові долини та інше), але й наявністю великих масивів лісів. Тому забезпеченість теплом, вологою в районах області неоднакова.

В липні середньомісячна температура повітря в зоні Карпат гірських 12,7—15°, в Карпатському передгір’ї 16—19" і лісостеповій зоні 18- 19°, а в січні відповідно 6,7°, 4—5,5° і 4,5—5,1°. Максимальна температура влітку досягає 36—37°, а мінімальна в найбільш холодні зими мінус 31 — 33”. Середньорічна температура повітря стано­вить 7,4°. В середньому за рік випадає опадів у зоні Кар­пат гірських 700—1000 мм, в Карпатському передгір’ї і лісостеповій зоні — 550 650 мм. Близько 70% опадів припадає на теплий період року. Найменше їх буває в лютому — 20—22 мм.

Для більш чіткого визначення кліматичних ресурсів області її територію умовно поділено на чотири агрокліматпчні райони. В основу районування покладено термічні ресурси вегетаційного періоду (суми середньодобових температур за період з температурами понад 10°) та ступінь зволоження.

Передгірний агрокліматичний район. До його складу входить адміністративні райони Карпатського передгір’я: Коломийський, Івано-Франківський, Калуський, східна частина Надвірнянського, Богородчанського і Косівського районів. Суми температур понад 10° становлять тут 2200—2500°, опадів за цей період випадає 450—550 мм, а за рік 630—900 мм. Середня тривалість без морозного періоду дорівнює 150—170 днів, вегетаційного 190—215 днів. Весняні приморозки припиняються в середньому наприкінці квітня, а перші осінні настають у се­редині вересня. Величина гіротермічного коефіцієнта становить 2,0. Число днів з сніговим покривом досягає 105. Середня висота снігового покриву на полях дорівнює 6—13 см^)

В зоні лісостепу і Карпатського передгір’я переважають північно-західні і західні вітри (понад 50%), майже ,10% становлять вітри східного і південно-східного напрямку. Взимку і навесні панують східні вітри, влітку і восени північно-західні. В зоні Карпат гірських напрям їх обумовлений орографією місцевості, тут характерні гірсько-долинні вітри. На території області переважають вітри з невеликою швидкістю до 20 м/сек.

Ґрунтово-кліматичні умови наддністрянського і північно-східного агрокліматичних районів області дуже . сприятливі для вирощування цукрових буряків, озимої пшениці й кукурудзи, з перевагою останньої в південно-вхідному агрокліматичному районі. Час сівби озимих культур останні дні серпня перші дні вересня, (сходи з’являються на 7—8-й день після сівби. На час сівби озимих культур запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0—20 см становлять близько 25 мм. За осінньо-зимовий період середні запаси вологи в шарі ґрунту

0.20 см збільшуються до 40—50 мм, у метровому шарі

до 180—190 мм.

Розподіл вологи тісно пов’язаний з рельєфом місцевості. Лісостеп і Карпатське передгір’я характеризують її слабо хвилястим та рівнинним рельєфом з вираженим мікрорельєфом. Поверхневий стік води відсутній або слабий, за винятком вузьких вододілів і схилів, де розвинена водна ерозія ґрунтів. Запаси вологи тут великі. Щорічно відновлюється запас вологи в шарі розташування кореневої системи рослим, значна кількість вологи просочується в глибокі, недоступні для рослин шари ґрунту.

Гірський агрокліматичний район характеризується переважно вузько-хвилястим і гірським рельєфом силь­но підвищених територій корінного плато. Тут проходить густа мережа вироблених балок (глибоких, з великою протяжністю і дуже розгалужених), що розчленовують місцевість па вузькі вододіли з перевагою схилів на плато. Така будова поверхні сприяє стоку води під час сніготанення та великих дощів обложного і зливового ха­рактеру, а тому сильно розвинена ерозія ґрунтів. Ґрунти, що залягають на схилах південної експозиції, менш забезпечені вологою, ніж на плато і схилах північної експозиції, оскільки основна маса води стікає по схилах у балки, інтенсивніше випаровується, а в глиб ґрунту просочується невелика кількість її. По дну балок, у низинах, навпаки, ґрунти перенасичені вологою, завдяки не­глибокому заляганню ґрунтових вод та стоку їх з прилеглих схилів.

В гірській зоні землеробство розвинене слабо, зате тут є можливості для розвитку тваринництва.