- •Предмет, мета, завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
- •Поняття мови та мовлення.
- •Функції мови.
- •Характеристика усної і писемної форм мовлення.
- •Теорії походження мови: соціальна, психічна, біологічна.
- •Роль функцій мови у сучасному суспільстві і проведенні адекватної мовної політики.
- •Поняття «національна мова». Складові національної мови.
- •Поняття «державна мова», «офіційна мова», «мова національних меншин», «регіональна мова», «мова національностей».
- •Історія походження та розвитку української літературної мови.
- •Характеристика публіцистичного стилю.
- •Характеристика офіційно-ділового стилю.
- •Основні вимоги до професійного мовлення: правильність, змістовність, послідовність, багатство, точність, виразність, доречність та доцільність.
- •Мовленнєвий етикет спілкування: мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження.
- •Ввічливість необхідно розуміти як результат домовленості учасників комунікації з метою уникнення конфлікту у соціо-комунікативній вербальній взаємодії.
- •Види усного спілкування за професійним спрямуванням.
- •Службова бесіда. Правила ведення службової бесіди.
- •Телефоном не користуються при розв’язанні складних і відповідальних питань, тому що заочною розмовою можна завдати справі непоправної шкоди.
- •Ділові контакти. Візитна картка як спосіб встановлення індивідуального контакту.
- •Види приватного ділового спілкування.
- •Наради (інформаційні, диспетчерські, дискусійні), їх мовні особливості.
- •Прийом відвідувачів, його мовні особливості.
- •Особливості публічного ділового спілкування. Засоби активізації уваги слухачів під час виступу.
- •Доповідь і лекція як форми публічних виступів.
- •Три етапи підготовки доповіді, робота над мовними особливостями.
- •39. Виступ: вимоги і мовні особливості.
- •40. Дискусія: вимоги і мовні особливості.
- •41. Особливості проведення прес-конференцій і круглих столів.
- •43. Значення невербальних засобів публічного спілкування
- •44. Реквізити документів.
- •45. Вимоги до тексту документа
- •Вимоги до бланків документів та оформлювання документів
- •46. Текст як реквізит документа
- •47. Класифікація документів.
- •48. Оформлення сторінки.
- •49. Рубрикація тексту документа.
- •50. Скорочення слів і словосполучень.
- •51. Особливості мови ділових паперів..
- •52. Орфограма. Види орфограм
- •53. Принципи української орфографії
- •54. Вживання апострофа
- •55. Вживання м’якого знака.
- •56 Правопис префіксів і деяких суфіксів.
- •1. Правопис префіксів
- •2. Іменникові суфікси
- •57. Документація щодо особового складу. Заява. Характеристика. Автобіографія. Резюме.
- •3. Автобіографія
- •58. Написання слів разом і через дефіс.
- •59. Правопис часток не, ні.
- •68. Чергування голосних.
51. Особливості мови ділових паперів..
52. Орфограма. Види орфограм
Орфограма — правильне написання, що вибирається із ряду можливих, але неправильних. Більшість написань не належать до орфограм, бо вони єдино можливі: тара, відро. Коли ж існують графічні варіанти, один з яких відповідає орфографічним нормам, то таке написання є орфограмою: село (неправильний варіант — сило), бо сёла. Орфограми бувають буквені і небуквені (написання разом, окремо, через дефіс, перенос слів, апостроф).
53. Принципи української орфографії
Українська орфографія побудована на фонетичному, морфологічному, історичному (традиційному) та дифиренційному принципах:
основні принципи |
приклади |
|
фонетичний |
||
написання слова точно відображає його вимову |
[книга]- книга |
|
морфологічний |
||
написання відбувається за принципом: та сама частина (корінь, префікс, суфікс, закінчення) в усіх словах пишеться однаково, незалежно від їх звучання |
вимовляється [брацтво], пишеться братство, бо брат; [веиселий]- веселий, бо весело; [книз'ц'і]- книжці, бо книжка |
|
історичний (традиційний) |
||
написання слів історично узвичаєно; пояснити його неможливо- треба лише запам'ятати |
[йасний]- ясний; [гуни]- гунни |
|
диференціюючий |
||
при написанні знаходяться значення слів, щоб диференціювати (розрізнити) їх, незіважаючи на однакове звучання |
вдень (завидно); в день (в певний день); по-новому (прислівник), по новому мосту (прийменник з прикметником) |
|
54. Вживання апострофа
Апостроф ставиться після букв, що позначають тверді приголосні перед я [йа], ю [йу], є [йе], ї [Ш] у таких випадках:
1. Після губних приголосних [б], [п], [в], [м], [ф]: б'ють, п'ять, в'яз, в'ється, м'ясо, у сім'ї, п'єса, верф'ю.
2. Після [р] у кінці складу: подвір'я, пір'їна, бур'ян, матір'ю.
3. Після префіксів, що закінчуються на приголосний, та в складних словах: з'їхати, з'явитися, пред'явник, роз'юшний, під'юдити, роз'ятрити, двох'ярусний, пів'яблука, пів'ящика, пів'юрби, пів'ялинки.
Після префіксів перед коренями, які починаються на голосні а, о, у, є, і, апостроф не ставиться: безіменний, зекономити, загітувати, зодя&ти, зубожіння.
4. У слові Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'яниха, Лук'янець, Лук'янівка, Лук'янов.
Апостроф не ставиться:
1. Якщо перед губними [6], [п], [в], [м], [ф] стоїть інша літера на позначення приголосного, яка належить до кореня: рутвяний, духмяний, медвяний, Святослав. Якщо перед губними стоїть р, то апостроф ставиться: черв'як, арф'яр, верб'я.
2. Після м'якого [р] на початку складу: рясно, зоря, рюмсати, крюк. Вправа для прикладу:
М'який, м'ята, солов'ї, м'яч, кров'ю, полум'я, в'яз, з'єднати, бур'ян, буряк, буря, зекономити, зорати, зуміти, зубожіти, морквяний, повітря, здоров'я, п'янко, роз'їхатися, крюк, пуп'янок, трав'янистий, торф'яний, трьох'ярусний, пів'юрти, пів'ями, без'язикий.