4. Методи нарахування амортизації основних засобів

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів), згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” , застосовуючи такі методи: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

Три останні є методами прискореної амортизації. Крім того, підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації передбачені податковим законодавством.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.

Розглянемо особливості нарахування амортизації основних засобів різними методами (за умови незмінності первісно визначених облікових оцінок). Прослідкуємо це на прикладі підприємства. Підприємство придбало виробниче обладнання:

1) первісна вартість – 25000 грн.;

2) очікуваний строк корисного використання обладнання – 6 років;

3) ліквідаційна вартість обладнання – 1500 грн.

4) очікуваний обсяг продукції, яку буде вироблено з використанням даного обладнання – 36800 кг.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

І. Розглянемо податковий метод зменшення залишкової вартості.

Відповідно до п.8.3. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суми амортизаційних відрахувань звітного періоду розраховують застосуванням норм амортизації, визначених п.8.6. цього Закону до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду. В нашому прикладі обладнання належить до третьої групи. Тоді квартальна норма амортизації дорівнює 3,75 %

Як бачимо накопичена амортизація (знос) за шість років незначно перевищила половину первісної вартості об’єкта (59,9 %). Для ліквідаційної вартості це забагато.

ІІ. Податковий метод прискореної амортизації.

Як уже зазначалось, підприємство може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних засобів третьої групи, придбаних після набуття чинності Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” за такими річними нормами: 1рік -15%, 2 рік -30%, 3 рік - 20%, 4 рік -15%, 5 рік -10%, 6 рік –5%, 7 рік – 5%. Амортизація нараховується від первісної вартості об’єктів основних засобів

ІІІ. Прямолінійний метод амортизації основних засобів.

За цим методом витратами поточного періоду впродовж усього строку корисного використання активу визначається завжди однакова частина вартості об’єкта основних засобів, що амортизується.

Сума амортизації визначається діленням вартості основних засобів, що амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів. За рік в нашому випадку це становитиме (25000 - 1500) : 6 =3916 грн.(табл. 13.3). Суму нарахованої амортизації також можна розраховувати як добуток вартості основних засобів, і норми амортизації. Річна норма амортизації за цим методом є величиною зворотною очікуваному строку використання об’єкта у відсотках:

1/6 х 100 % = 16,67 %.

Звідси річна сума амортизації дорівнює:

(25000 - 1500) х16,67 % = 3916 грн.

Ця сума амортизації з року в рік, впродовж строку корисного використання об’єкта, включатиметься у витрати підприємства і відображатиметься у Звіті про фінансові результати. На цю суму рівномірно збільшуватиметься накопичена амортизація (знос) і відповідно зменшуватиметься залишкова вартість об’єкта основних засобів, які відображаються у Балансі підприємства.

Цей метод використовується для тих об’єктів основних засобів, які виконують відносно постійний обсяг роботи впродовж всього строку служби і для яких основним чинником, який обмежує строк служби, є їх фізичне старіння.

Він найбільш поширений у світі і порівняно з іншими методами амортизації найбільш простий у застосуванні. Використання цього методу цілком виправдане за умови, коли не існує ймовірність швидкого морального старіння.

До таких засобів відносять будівлі, споруди, більшість видів виробничого устаткування, інструментів, приладів. Хоча ігнорується те, що з часом ступінь зношеності основних засобів зростає і вони потребують більших витрат на обслуговування та ремонт.

ІV. Виробничий метод.

Цей метод базується на тому, що амортизація об’єкта залежить в основному від інтенсивності його використання. Він застосовується, як правило, до активної частини основних засобів, які експлуатуються нерівномірно. Він ґрунтується на тому, що величина амортизації є результатом експлуатації об’єкта і залежить від обсягу виробленої на ньому продукції. Тому для визначення потрібно мати дані про розрахунковий сумарний обсяг продукції у натуральних показниках за весь строк корисного використання і фактичний обсяг одиниць продукції у конкретному періоді. Сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції на виробничу ставку амортизації. Виробнича ставка визначається діленням різниці первісної та ліквідаційної вартості об’єкта на очікуваний загальний обсяг продукції з використанням даного обладнання. Нарахування за виробничим методом можна вважати обґрунтованим у разі, коли фактично отриманий дохід від використання основного засобу дійсно пов’язаний з обсягом виробництва за його допомогою у кожному обліковому періоді. При використанні цього методу амортизація виробничого обладнання розглядається як змінні витрати, оскільки їх сума змінюється прямопропорційно до кількості одиниць виготовленої продукції. Цей метод доцільно використовувати, наприклад, для амортизації вантажних автомобілів. Він ефективний також для амортизації тих основних засобів та нематеріальних активів, які можуть самостійно виконувати конкретний визначений обсяг робіт (табл.. 13.4). В нашому випадку виробнича ставка:

Виробнича ставка = (25000-1500):36800 = 0,64 грн. за кг.

З 1 липня 2000 року, з набуттям чинності довгоочікуваного Положення (стандарту) 7 “Основні засоби” підприємства України здобули право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Серед таких методів є методи прискореної амортизації. Використання методів прискореної амортизації дозволить підприємствам швидше оновлювати виробничий апарат, матеріально-технічну базу підприємства, підвищувати та на цій основі збільшувати якість і конкурентоспроможність продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках. Прискорена амортизація відображає процес зносу основного капіталу, активізує виведення з експлуатації фізично та морально спрацьованого обладнання, відповідає розширенню самостійності підприємств і розвитку ринкових відносин, виконує завдання прискореного оновлення основного капіталу.

V. Метод зменшення залишкової вартості.

Згідно з цим методом річна сума амортизації визначається як добуток річної норми амортизації на залишкову вартість об’єкта основних засобів на початок звітного року (або первісна вартість на початок нарахування амортизації).

,

де Т – кількість років корисного використання об’єкта основних засобів.

В нашому випадку річна норма амортизації 34 % (таблиця 13.5). Порівняно складніші математичні підрахунки норми амортизації дадуть змогу отримати більш точний, систематичний і раціональний метод розподілу вартості основних засобів. Єдине, що ліквідаційна вартість повинна бути трохи більшою від нуля.

VІ. Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Норма амортизації, обчислена за прямолінійним методом подвоюється і застосовується до залишкової вартості об’єкта. У зарубіжній практиці його ще називають методом подвійного зменшення залишку. Ліквідаційна вартість у цей розрахунок не входить. Її величина потрібна лише для розрахунку амортизації за останній рік

Цей метод обмежує свободу вибору прискорення вітчизняним бухгалтерам. Водночас надання такого права, як зазначають фахівці, збільшує суб’єктивізм в обліку.

VІІ. Кумулятивний метод.

Метод полягає в тому, що для підрахунку суми амортизації за обліковий період вартість активу, яка амортизується, множать на кумулятивний коефіцієнт. У нашому прикладі сума чисел років корисної експлуатації обладнання дорівнює 1+2+3+4+5+6=21. Кумулятивний коефіцієнт становить для першого року, другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого відповідно 6/21, 5/21,4/21, 3/21, 2/21, 1/21

Цей метод можна застосовувати і в зворотному порядку, коли, наприклад, під кінець строку корисного використання передбачається випуск більших обсягів виробництва і тому обладнання у другій половині строку експлуатації більшою мірою зношується (уповільнена амортизація). Кумулятивний метод є простим і раціональним, забезпечує повне відшкодування вартості об’єкта, що амортизується, але має певний недолік, який зарубіжні вчені вважають значним. За цього методу не завжди дотримується принцип відповідності: сума амортизації, визнана витратами поточного періоду часто не узгоджується з фактичною експлуатацією активу, а отже, і з отриманими від нього доходами.

5. Методи вибуття виробничих запасів

Згідно з П(С)БО 9 оцінка запасів при їх відпуску у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється одним із таких методів:

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

4) нормативних затрат;

5) ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є найменування запасів або однорідна група запасів (вид).

Доцільність використання різних методів для визначення собівартості запасів визначається підприємством. Наприклад, може бути доцільним застосування різних методів визначення собівартості запчастин, які реалізуються, та таких самих запчастин, що використовуються для власних потреб (ремонт устаткування). Не може бути підставою для застосування різних методів визначення собівартості одного виду запасів різниця в географічному місцезнаходженні запасів та в податкових правилах.

Підприємство самостійно обирає метод оцінки запасів при вибутті. На підприємстві можуть одночасно застосовуватися для різних запасів різні методи. Вибір методу оцінки запасів при їх вибутті повинен бути обов'язково зафіксований в наказі про облікову політику.

Метод середньозваженої собівартості.

Цей метод передбачає розрахунок вартості одиниці товару, виходячи з середніх цін. Такий розрахунок робиться по кожній одиниці товару. Розрахунок можна проводити за формулою:

, де (7.1)

Сс - середньозважена собівартість

Сп - собівартість запасів на початок періоду

Кп - кількість запасів на початок періоду

Сн - собівартість запасів на кінець періоду

Кн - кількість запасів на кінець періоду

Приклад 7.8 Підприємство продає побутову техніку телевізор “Panasonic”. Залишок телевізорів на 1 січня 2007 року складав 5 телевізорів по обліковій ціні 1000 грн. кожний. За січень місяць було придбано відповідно:11 січня2007 року – 10 телевізорів по ціні 1000 грн. кожний;

14 січня 2007 року – 10 телевізорів по ціні 1300 грн. кожний;

20 січня 2007 року – 2 телевізора по ціні 1400 грн. кожний.

За даними обліку було реалізовано: 12 січня – 12 телевізорів,

17 січня – 8 телевізорів.

Необхідно визначити собівартість реалізованих телевізорів, та собівартість залишку телевізорів на кінець січня місяця, застосовуючи метод середньозваженої собівартості.

Розв’язок:

Метод ідентифікованої собівартості.

Він може застосовуватись у випадку виконання спеціальних заказів, проектів, а також при невеликій номенклатурі товарів. Цей метод передбачає облік фактичної собівартості по кожній конкретній одиниці товару. Його зручно застосовувати до товарів з великою кількістю.

Метод Фіфо

Цей метод означає списання запасів в тій послідовності, в якій вони були отримані на підприємство. Тобто, при вибутті запасів спочатку будуть списуватися запаси, які надійшли раніше (по тій вартості, по якій вони надійшли і рахуються в обліку).

Приклад 7.9 На підставі даних прикладу 7.8 необхідно визначити собівартість реалізованих телевізорів та собівартість залишку телевізорів на кінець місяця,застосовуючи метод ФІФО

Розв’язок:

Метод нормативних затрат

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Застосування нормативних затрат для оцінки запасів у бухгалтерському обліку та звітності допускається лише тоді, якщо результати такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат і ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися.

Метод нормативних затрат звичайно застосовується у разі стабільності цін на запаси. У цьому випадку відхилення між нормативними та фактичними витратами на матеріали є несуттєвими і списуються в момент придбання матеріалів. Сума перевищення фактичної собівартості запасів над їх нормативною собівартістю включається до собівартості реалізованої продукції звітного року.

Метод ціни продажу

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну й змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на реалізовані товари. Сума торговельної націнки на товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки.

Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Приклад 7.10 Підприємство, що реалізує засоби для прання білизни, використовує метод ціни продажу для оцінки місячних кінцевих запасів. Станом на 31 березня 2008 року є така інформація за двома видами палива у тисячах гривень:

Розв’язок:

1. Визначаємо собівартість придбання кожного виду засобів для прання, тис. грн.:

порошок пральний = 2 300 + 10 = 2 310

рідкий засіб = 380 + 3 = 383

2. Визначаємо торгову націнку у продажній вартості наявних для реалізації товарів (до залишку торгової націнки на початок звітного періоду додається торгова націнка у продажній вартості одержаних запасів у звітному періоді) тис.грн.:

порошок пральний = (800 – 500) +(3 680 – 2 310) = 300 + 1 370 =

= 1 670

рідкий засіб = (70 – 40) +(540 – 383) = 30 + 157 = 187.

3. Визначаємо продажну (роздрібну) вартість наявних для продажу товарів (до продажної вартості залишку товарів на початок звітного періоду додається продажна вартість отриманих в звітному періоді товарів), тис. грн.:

порошок пральний = 800 + 3 680 = 4 480

рідкий засіб = 70 + 540 = 610

4. Визначаємо середній відсоток торгової націнки (торгова націнка у продажній вартості товарів, наявних для продажу, ділиться на продажну вартість наявних для продажу товарів):

порошок пральний = 1 670 / 4 480 = 37,3%;

рідкий засіб = 187 / 610 = 30,7%.

5. Визначаємо суму торгової націнки на реалізовані товари (середній відсоток торгової націнки необхідно помножити на продажну (роздрібну) вартість реалізованих товарів), тис. грн.:

порошок пральний = 37,3% х 2 100 = 783

рідкий засіб = 30,7% х 500 = 154

6. Визначаємо собівартість реалізованих товарів (від продажної вартості реалізованих товарів віднімається сума торгової націнки на реалізовані товари), тис.грн.:

порошок пральний = 2 100 – 783 = 1 317

рідкий засіб = 500 – 154 = 346

6. Облік розрахунків за виплати працівників

ахунок 66 бухобліку «Розрахунки за виплатами працівникам» призначений для узагальнення інформації про розрахунки зa виплатами працівникам (які належaть як до облікового, тaк і до необлікового складу пiдприємства) з оплати праці (за всiма видами заробітної плати, премій, допомоги тoщo), за не одержанi в установлений строк iз каси підприємства суми з виплaт працівникам, за іншими пoточними виплатами.

Рахунок 66 має субрахунки:

661 «Розрахунки зa заробітною платою»;

662 «Розрахунки зa депонентами»;

663 «Розрахунки за iншими виплатами».

За кредитoм рахунку 66 відображаються нарахована працівникам підприємства oсновна та додаткова заробітна плата, прeмії, допомога по тимчасовій непрацездатності, iнші належні до нарахування працівникам виплaти, за дебетом — виплата основної тa додаткової заробітної плати, премій, дoпомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вaртість одержаних матеріалів, продукції тa товарів у рахунок зарплати (погашення заборгованості перед працівниками зa іншими виплатами); утримaння податку з доходів фізичних осіб, вiдрахування на загальнообов’язковe державне соціальне страхування, платежів зa виконавчими документами та іншi утримання з виплат працівникам.

Зaборгованість підприємства з виплат працівникам в разі одержання підприємством готiвки для виплати через касу пiдприємства та неотримання її працівникaми в установлений строк відображається зa дебетом субрахунків 661 «Розрахунки зa заробітною платою» і 663 «Рoзрахунки за іншими виплатами» тa кредитом субрахунку 662 «Розрахунки зa депонентами».

На субраxунку 663 «Розрахунки за iншими виплатами» ведеться облік розрахунків зa виплатами, що не належать дo фонду оплати праці, зокремa допомога по частковому безробіттю чи допомога по тимчасовій непрацездатності.

Анaлітичний облік розрахунків ведеться зa кожним працівником, видами виплат тa утримань.

92,93 65 єсв

661 641 пдфо

661 642 вз

7. Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:

а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;

б) надання працівникам творчої відпустки;

в) виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;

г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;

д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу;

е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

є) виплати вихідної допомоги;

ж) службових відряджень;

з) вимушеного прогулу;

и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів;

і) звільнення працівників-донорів від роботи;

ї) залучення працівників до виконання військових обов'язків;

й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу;

л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають

дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати, виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

ЗПСЕРЕД = ЗП / (КДТВ – КДПП), де

ЗП – нарахована за розрахунковий період (12 календарних місяців) зарплата, з якої сплачено ЄСВ (з урахуванням пункту 29). Не враховується у розрахунку лікарняні та декретні. Хоча ці виплати й обкладаються ЄСВ, вони нараховані за дні, не відпрацьовані застрахованою особою з поважної з позиції Порядку №1266 причини;

КДТВ – календарні дні зайнятості (період перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді;

КДПП– календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин. Місяці розрахункового періоду (з 1-го до 1-го числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

8. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

За кредитом рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом — її погашення, списання тощо.

Рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” має такі субрахунки:

631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”;

632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”;

633 “Розрахунки з учасниками ПФГ”.

На субрахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками” ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

На субрахунку 633 “Розрахунки з учасниками ПФГ” учасник ПФГ веде облік розрахунків за одержані від учасників ПФГ товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками наведено у табл. 11.4.

Для забезпечення оплати підприємством-покупцем бажаних цінностей на його адресу від постачальника виставляється “Рахунок- фактура” (див. зразок 2.1), в якому вказується кількість, ціна і загальна сума (з урахуванням ПДВ) щодо їх оплати. В свою чергу перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника здійснюється за допомогою документа “Платіжне доручення” (див. зразок 3.14). Підтвердженням здійснення оплати постачальнику є виписка банку по розрахунковому рахунку підприємства (див. зразок 3.18.).

Для отримання у постачальника придбаних цінностей самовивозом, представнику підприємства-покупця повинна бути видана “Довіреність на одержання цінностей” (див. зразок 2.2).

Видача покупцю із складу постачальника товарно-матеріальних цінностей здійснюється на підставі документа “Товарно-транспортна накладна” (див. зразок 2.4).

Вантажі, які надходять на підприємство від постачальників, реєструють у “Журнал обліку вантажів, що надійшли” (див. зразок 2.5).

Записи у “Картки складського обліку” (див. зразок 2.9) цінностей, що надійшли, здійснюються на підставі товарно-транспортних накладних або “Прибуткового ордера” (див. зразок 2.6), який оформляється комірником по факту їх надходження.

Узагальнення інформації щодо розрахунків із постачальниками та підрядниками знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №3, а при спрощеній формі обліку — у розділі І Відомості 3-М (див. дод. А 3).

На рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем.

Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” має такі субрахунки:

361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”;

362 “Розрахунки з іноземними покупцями”;

363 “Розрахунки з учасниками ПФГ”.

За дебетом рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом — сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 “Розрахунки з іноземними покупцями” аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку розрахунків з покупцями та замовниками представлено у табл. 11.5.

Документальне оформлення операцій, пов’язаних із реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг, а також проведення оплати за них є аналогічним щодо розрахунків із постачальниками та підрядниками, яке розкрито вище у даному пункті.

Узагальнення інформації щодо розрахунків із покупцями та замовниками знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №3, а при спрощеній формі обліку — у розділі І Відомості 3-М (див. дод. А 3).

9. Облік розрахунків за податками

Обов’язкові платежі – це система встановлених законодавством внесків та відрахувань юридичних і фізичних осіб, які формують доходи до державного бюджету.

Облік усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, відображаються на пасивному балансовому рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами”.

У бухгалтерському обліку операції з нарахування та сплати податку на прибуток відбиваються таким чином:

- нарахування: Д-т. рах. 981 “Податки на прибуток від звичайної діяльності”, К-т. рах. 641 “Розрахунки за податками”;

- перерахування: Д-т. рах. 641 “Розрахунки за податками”, К-т. рах.311 “Поточні рахунки в національній валюті”.

У бухгалтерському обліку операції з нарахування та сплати податку на додану вартість відбиваються таким чином:

- нарахування: Д-т. рах. 701 “Доход від реалізації готової продукції”, К-т. рах. 641 “Розрахунки за податками” / ПДВ;

- перерахування: Д-т. рах. 641 “Розрахунки за податками”/ ПДВ, К-т. рах. 311 “Поточні рахунки в національній валюті”.

На субрахунку 644 “Податковий кредит” ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов’язання. Датою виникнення податкового кредиту вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплаті товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) – у випадку розрахунку з використанням кредитних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, яка підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для одержання права на податковий кредит є податкова накладна, а у випадку введення (імпортування) товарів таким документом вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату ПДВ.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цих Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх уповноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок на додану вартість;

- акцизний податок;

- збір на першу реєстрацію транспортного засобу;

- екологічний податок;

- рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією Україні;

- рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

- плата за користування надрами;

- плата за землю;

- збір за користування радіочастотним ресурсом України;

- збір за спеціальне використання води;

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- фіксований сільськогосподарський податок;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- мито;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків належать:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір;.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

10. Облік доходів від реалізації .

Узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції,

товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, а також про

суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу ведеться

на рахунку 70 «Доходи від реалізації».

Рахунок 70 «Доходи від реалізації» – тимчасовий, має ознаки пасивного

рахунка. Призначений рахунок для обліку господарських процесів, для

узагальнення інформації про доходу від реалізації продукції (товарів,

надання послуг), доходів від страхової діяльності, про доходи від

грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок,

наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу.

За кредитом рахунка 70 «Доходи від реалізації» на підставі довідок та

розрахунків бухгалтерії відображається збільшення (одержання) доходу, за

дебетом – належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на

додану вартість та інших, передбачених законодавством); суми, які

отримує підприємство на користь комітента, принципала; повернуті

перестраховиками частки страхових платежів (страхових внесків, страхових

премій); результат зміни резервів незароблених премій (у страхових

організаціях); списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові

результати»

Бухгалтерській облік доходів від реалізації ведеться щодо кожного

об’єкта за відповідними групами, для яких відкривається окремий

субрахунок. [3]

Рахунок 70 «Доходи від реалізації» має такі субрахунки:

701 «Дохід від реалізації готової продукції»;

702 «Дохід від реалізації товарів»;

703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»;

704 «Вирахування з доходу».

За кредитом субрахунків 701–703 відображається збільшення (одержання)

доходу, за дебетом належна сума непрямих податків (акцизного збору,

податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); суми,

які отримуються підприємством на користь комітента, принципала;

повернуті перестраховиками частки страхових платежів (страхових внесків,

страхових премій); результат зміни резервів незароблених премій (у

страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79

«Фінансові результати».

На субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції»

узагальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції.

На субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» підприємства торгівлі

та інші організації узагальнюють інформацію ходи від реалізації товарів.

На субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» підприємства і

організації, що виконують роботи і надають послуги, узагальнюють

інформацію про доходи від реалізації робіт і послуг, про результати

зміни резервів незароблених премій. Аналітичний облік доходів від

реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт,

послуг, регіонами збуту іншими напрямками, визначеними підприємством.

Відображається операція відвантаження го-тової продукції покупцям 36 «Розрахунки з покупцями та за-мовниками» 701 «Дохід від реа-лізації готової про-дукції»

Відображається операція реалізації товарів в роздрібній торгівлі 30 «Каса» 702 «Дохід від реа-лізації товарів»

11. Облік і звітність з податку на прибуток

Для обліку податку на прибуток від звичайної діяльності та від надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 98 "Податок на прибуток".

На рахунку 98 ведеться облік належної заданими бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

За дебетом рахунка відображається нарахована сума податку на прибуток, за кредитом - включення до фінансових результатів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Рахунок 98 "Податок на прибуток" має такі субрахунки:

981 "Податок на прибуток від звичайної діяльності";

982 "Податок на прибуток від надзвичайних подій".

На субрахунку 981 "Податок на прибуток від звичайної діяльності" ведеться облік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності, що визначається від прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку (незалежно від суми прибутку для цілей оподаткування) і у Звіті про фінансовий результат за звітний період.

На субрахунку 982 "Податок на прибуток від надзвичайних подій" ведеться обпік нарахованої суми податку на прибуток від надзвичайних подій.

Основна ставка, як і дотепер, становить 18%

Не сплачують авансові внески з податку на прибуток такі підприємства:

— новостворені;

— виробники сільськогосподарської продукції;

— інститути спільного інвестування;

— неприбуткові установ (організацій);

— платники податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцять мільйонів гривень (рядок 01 декларації);

— платники податків, які с спрощеної системи перейшли на загальну систему оподаткування.

Платники податку на прибуток звітуватимуть за підсумками року та разом із декларацією подаватимуть і фінансову звітність.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податковою.

12. Облік і звітність на додану вартість

Додана вартість — це вартість, додана підприємством до вартості вхідних матеріалів у результаті їх певної переробки, доробки або іншого господарського застосування. Платником податку виступає покупець продукції, її продавець виступає як стягувач податку — посередник між платником та державою.

Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг).

ПДВ не включається до ціни реалізації, а встановлюється понад ціну реалізації.

Ставки ПДВ:

20 % — основна ставка;

0 % — при експорті товарів.

Від ПДВ звільнено (п. 5 Закону про ПДВ) операції продажу деяких лікарських засобів, продуктів дитячого харчування, надання послуг з освіти, з перевезення пасажирів міським та приміським пасажирським транспортом

Ставка 0 % і звільнення від ПДВ розрізняються тим, що при ставці 0 % підприємство має право на податковий кредит, а в разі звільнення від ПДВ податок, сплачений постачальникам, включається до первинної вартості придбаних запасів.

Податковий кредит — це сума, на яку платники мають право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкове зобов'язання — це загальна сума податку, отримана платником податку у звітному податковому періоді.

Сплата ПДВ здійснюється таким чином:

— підприємство сплачує постачальникам ПДВ при придбанні запасів — податковий кредит;

— підприємство отримує ПДВ від покупців при реалізації своєї продукції (товарів, робіт, послуг) — податкове зобов'язання;

— за підсумками місяця (або кварталу) підприємство перераховує до бюджету різницю між отриманим і сплаченим ПДВ.

Це непрямий податок, який не включається до витрат підприємства і не сплачується за рахунок прибутку. В прикладі видно, що ПДВ сплачує підприємству його покупець, але для покупця сплачена ним сума ПДВ включається до податкового кредиту, а за свою продукцію він отримує ПДВ від свого покупця. Отже, джерелом сплати ПДВ є кінцевий споживач, тобто населення.

В бухгалтерії потрібно звертати увагу, яка вартість вказується в умові — без ПДВ чи з ПДВ. В першому випадку слід додати 20 %, в другому — виключити (в разі потреби).

Купили товари, наступна оплата

201 631

641 631

631 311

Продали, наступна оплата

90 26

361 701

701 641

311 361

Передобрата , купили

371 311

641 644

20 631

644 631

631 371

Бухгалтерські проведення з відображення ПДВ залежать від того, яка подія відбулася першою — отримання (відвантаження) запасів або перерахування (надходження) коштів

13. облік і звітність пдфо

Податок на доходи фізичних осіб (далі по тексту ПДФО) є однією з найважливіших складових податкової системи держави, оскільки відіграє важливу роль у формуванні державного бюджету та безпосередньо стосується кожного члена суспільства. Він є загальнодержавним, встановлюється Верховною Радою України та справляється на всій території країни.

Основним джерелом оподаткування доходів населення виступає заробітна плата.

Платниками податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) є:

1) фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

2) фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

3) податковий агент.

Об’єктом оподаткування резидента ПДФО є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об’єктом оподаткування нерезидента ПДФО є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)

Платник ПДФО має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Платник ПДФО має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Розмір мінімальної заробітної плати (МЗП) на 2016 рік затверджено Законом України "Про Державний бюджет України на 2016рік" і становить 1450 грн

Ставка ПДФО 18% і вона є сталою. Кореспонденція:

1. Нараховано заробітну плату керівникові Дт 92 - Кт 661.

3. Утримано із заробітної плати ПДФО: Дт 661 - Кт 641.

4.Виплачено заробітну плату із каси підприємства: Дт 661 - Кт 301.

5. Перераховано ПДФО до бюджету: Дт 641 - Кт 311.

14. Акцизний податок і звітність

Акцизний податок — непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції). Суть акцизного податку полягає в тому, що він є надбавкою до ціни на підакцизні товари і сплачується покупцем, а перераховується до бюджету продавцем таких товарів.

Платниками акцизного податку є: виробники підакцизних товарів; особи, що ввозять такі товари на територію України або реалізують ввезені на митну територію України підакцизні товари.

Обєкто – підакцизні вироби.

Акцизним податком не обкладаються операції:

1) з реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт, що підтверджується МД та з яких не справляється ПДВ;

2) з продажу підакцизних товарів спеціального призначення (легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, для МОЗ та МЧС України), що придбаваються за рахунок коштів державних та місцевих бюджетів;

3) вартість підакцизних товарів, що провозять транзитом через митну територію України;

4) з реалізації підакцизних товарів (продукції), крім нафтопродуктів, вироблених на митній території України, що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції) і т.д.

5) реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками (сложное технологическое оборудование, предназначенное для совместного производства тепла и электроэнергии. Энергетическая единица когенерационной установки включает следующие главные узлы и компоненты: двигатель внутреннего сгорания, генератор, систему теплообменников и систему управления, позволяющую управлять установкой как на месте, так из удаленного места посредством компьютера или сотового телефона) та/або з відновлюваних джерел енергії; реалізації скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для оподаткування акцизним податком Кодексом встановлено ставки (ст. 215) в твердих сумах з одиниці товару (продукції)— гривнях та євро — специфічні, а також у процентах до обороту реалізації (ввезення) товару (продукції) — адвалорні.

Акцизний податок на підакцизні товари розраховується за такою методикою:

Ап = ставка х кількість товару (інша база оподаткування без ПДВ).

Платник самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у Декларації акцизного податку.

У бухгалтерському обліку для відображення акцизного податку використовується субрахунок 641 «Розрахунки за податками».

Відвантажено підакцизну продукцію покупцеві:

Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»; Кт 701 «Дохід виручка від реал.продукції».

Відображено акцизний податок:

Дт 701 «Дохід виручка від реалізації продукції»; Кт 641 «Розрахунки за податками / АП».

Перераховано акцизний податок до бюджету:

Дт 641 «Розрахунки за податками / Акцизний»; Кт 311 «Поточний рахунок нац. валюті».

Базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю, подається платником не пізніше 20 числа наступного звітного періоду до органу ДПС за місцем реєстрації платника.

15. Облік і звітніть рентної плати

загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України".

Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.

Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

податкові зобов’язання з рентної плати за користування надрами для відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) в межах однієї ділянки надр за податковий (звітний) період обчислюються за такою формулою:

Пзн = Vф х Вкк х Свнз х Кпп,

де Vф - обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об’єму);

Вкк - вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), обчислена згідно з пунктами 252.7 - 252.17 цієї статті;

Свнз - величина ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у відсотках), встановлена у пункті 252.20 цієї статті;Кпп - коригуючий коефіцієнт,

Обліковується на 641 рохунку , прикладом є

Нараховано рентну плату у частині, що відноситься до власної діяльності

23 «Виробництво» 641 «Розрахунки за податками»

Сплачено рентну плату до бюджету

641 «Розрахунки за податками» 31 «Рахунки в банках»

16. Класифікація робіт, які виконуються аудитором

аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обл.

перша група - це роботи, пов 'язані з наданням впевненості користувачам,

друга група - це роботи, внаслідок виконання яких впевненість користувачам не надається. Такі роботи отримали спеціальну назву "супутні послуги".

До супутніх послуг, зокрема, відносяться завдання, що підпадають під дію Міжнародних стандартів супутніх послуг, наприклад, завдання з погоджених процедур або складання фінансової та іншої інформації, складання податкових декларацій, що не передбачає висловлення думки стосовно впевненості, консалтингові (дорадчі) завдання, наприклад, консалтинг з менеджменту або питань оподаткування.

За характером виконуваної аудиторської роботи виділяють три типи аудиту:

- Операційний аудит.

- Аудит на дотримання нормативних вимог.

- Аудит фінансової звітності.

Операційний аудит - це перевірка будь-яких існуючих на підприємстві, в організації процедур і методів з метою оцінки їх ефективності. Результатом проведення операційного аудиту стають рекомендації керівництву щодо шляхів підвищення ефективності роботи організації.

Аудит на дотримання нормативних вимог, що проводиться для організацій, які ведуть комерційну діяльність, передбачає, зокрема, таке:

- визначення, чи дотримуються працівники бухгалтерського відділу компанії установлених для них керівництвом процедур ведення бухгалтерського обліку;

- перевірку ставок заробітної плати, з метою визначити, чи дотримуються при нарахуванні заробітної плати встановлених законодавством мінімальних ставок заробітної плати;

- перевірку дотримання компанією умов договорів із позичальниками та ін.

Проводячи аудит фінансової звітності, з самого початку припускають, що ця звітність буде використовуватись різними групами людей і для різних цілей.

Види аудиту. За організаційно-процесуальними ознаками аудит поділяють на регламентований, договірний, внутрішній, однопредметний, багатопредметний і комплексний, за функціями - запобіжний, предметний, ретроспективний і стратегічний та ін

Розрізняють також аудит зовнішній і внутрішній.