7. Дата видачі завдання 20 березня 2016 року.

Календарний план

№	Назва етапів дипломного	Строк виконання	Примітка
з/п	проекту (роботи)	етапів проекту
		( роботи )
1	Погодження завдання з керівником дипломної роботи	20.03.2016
2	Вступ	28.03.2016
3	Розділ 1	04.04.2016
4	Розділ 2	11.04.2016
5	Розділ 3	18.04.2016
6	Написання висновків	25.04.2016
7	Оформлення списку використаних джерел	28.04.2015
8	Підбір та оформлення додатків	01.05.2015
9	Оформлення роздаткового матеріалу	04.05.2015
10	Підготовка доповіді	04.05.2016
11	Попередній захист	05.05.2016
12	Захист дипломної роботи	07-09.06.2016

Студент ________ Онищук О.В.

( підпис) (прізвище та ініціали)

Керівник проекту (роботи) ________ Кудіна І.О.

( підпис ) (прізвище та ініціали)

РЕФЕРАТ

Дипломної роботи Онищук Ольги Василівни

на тему Методика та організація обліку, аналізу і аудиту ремонту і модернізації основних засобів

Дипломна робота містить 104 сторінки, 16 таблиць, список літератури з 57

найменувань, 12 додатків

Об’єктом дослідження є процес організації обліку і аналізу витрат на ремонт та поліпшення основних засобів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів обліку і аналізу витрат на ремонт та поліпшення основних засобів.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних, методичних і практичних питань обліку і аналізу ремонту та поліпшення основних засобів, а

також розробці шляхів їх удосконалення Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони

формують теоретико-методологічну базу для дослідження і практичного розв’язання проблем удосконалення обліку, аналізу, аналізу і аудиту ремонту і модернізації основних засобів господарюючого суб’єкта

РОЗРАХУНКИ, ОБЛІК, АНАЛІЗ, АУДИТ, РЕМОНТ, МОДЕРНІЗАЦІЯ,

ОСНОВНІ ЗАСОБИ, ЗАКОН,ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА.

.

Студентка Онищук О.В.

					ЗМІСТ
ВСТУП						6
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ РЕМОНТУ І МОДЕРНІЗАЦІЇ
ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ						9
1.1	Економічна сутність основних засобів та особливості обліку					9
ремонту та модернізації основних засобів
1.2	Нормативно-правове забезпечення обліку, аналізу, аудиту і					19
звітності ремонту і модернізації основних засобів
1.3	Науково-теоретичні та методологічні основи					24
удосконалення організації обліку, аналізу та аудиту
ремонту і модернізації основних засобів
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВАРИСТВА
З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНССЕРВІС-М"						31
2.1	Організаційно-правові засади "Транссервіс-М"					31
2.2	Аналіз фінансово-економічних показників діяльності
ТОВ		"	Транссервіс-М	"	, його облікова політика	37
2.3	Організація первинного, аналітичного та синтетичного
обліку ремонту і модернізації основних засобів Товариства						70
РОЗДІЛ 3. НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ
ОБЛІКУ І АУДИТУ РЕМОНТУ І МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ
ЗАСОБІВ						76
3.1	Методичні аспекти аналізу ремонту і модернізації основних
засобів						76
3.2	Методика аудиту ремонту та модернізації основних засобів					80

		ДР - 7.03050901 - ОА
Зм. Арк.	№ докум.	Підпис Дата
Розробив	Онищук О.В.	Тема дипломної роботи	Літ.	Лист	Листів
Перевірив	Кудіна І.О.			4	120
Н.контр.	Безчасний О.У.			ДЕТУТ
Затверджую	Кудіна І.О.

	5
3.3 Вдосконаленя аудиту основних засобів за допомогою
впровадження автоматизованого робочого місця бухгалтера	87
ВИСНОВКИ	96
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	99
ДОДАТКИ	105

ДР - 7.03050901 - ОА	Лист
	5

Зм. Арк. № докум Підпис Дата

6

ВСТУП

Основні засоби є невід’ємною частиною майна будь-якого підприємства,

без яких неможливе здійснення господарської діяльності. Тому для підтримки об’єктів основних засобів у робочому стані, а також досягнення оптимальних показників фінансово-господарської діяльності власникові необхідно виділяти кошти на поточний та капітальний ремонти, технічне обслуговування,

модернізацію, реконструкцію й інші види поліпшень основних засобів.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від достовірного обліку витрат на поліпшення основних засобів і економічних вигід від їх здійснення,

від правильного відображення таких витрат у бухгалтерському обліку.

Дослідження розбіжностей у визначенні понять та визнанні витрат, які стосуються ремонту основних засобів та ставок їх амортизації може виявити значні резерви підвищення ефективності їх використання. Зазначене вище і визначає актуальність, теоретичну та практичну значущість наукових досліджень економічних, організаційних та законодавчих проблем, пов’язаних із правильним віднесенням витрат на поліпшення основних засобів та їх амортизації, а також розробки рекомендацій і пропозицій щодо вирішення.

Великий внесок в розробку теоретичних основ та методологічних підходів до проблеми обліку та аналізу ремонту та поліпшення основних засобів внесли провідні вчені-економісти: П. В. Круш, В. І. Подвигін, І. М.

Півлюк, Ф. Ф. Бутинець, С. Ф. Покропивний, Л. Г. Ловінська та ін. Проте низка проблем організації обліку та аналізу ремонту та поліпшення основних засобів в ринкових умовах потребують подальших досліджень та наукових розробок.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних, методичних і практичних питань обліку і аналізу ремонту та поліпшення основних засобів, а

також розробці шляхів їх удосконалення.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

– з’ясувати економічну сутність ремонту та поліпшення основних засобів та обґрунтувати економічні основи їх класифікації;

– вивчити порядок визнання витрат, пов’язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів;

– дослідити методичні аспекти аналізу ремонту та поліпшення основних засобів;

– розробити практичні рекомендації, які стосуються механізму розподілу витрат на поліпшення основних засобів підприємства;

– надати загальну організаційно-економічну характеристика підприємства;

– з’ясувати особливості організації первинного, аналітичного та синтетичного обліку ремонту та поліпшення основних засобів суб’єкта господарювання;

– здійснити аналіз ефективності використання основних засобів підприємства;

– визначити напрями удосконалення первинного, аналітичного та синтетичного обліку ремонтів основних засобів;

– визначити шляхи підвищення ефективності використання основних засобів та проведення ремонтних робіт;

– дослідити правові та організаційні основи діяльності служби з охорони праці підприємства;

– вивчити санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві;

– розробити заходи щодо профілактики професійних захворювань та травматизму на підприємстві.

Об’єктом дослідження є процес організації обліку і аналізу витрат на ремонт та поліпшення основних засобів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів обліку і аналізу витрат на ремонт та поліпшення основних засобів.

Інформаційною та правовою базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регламентують облік і аналіз витрат на ремонт та поліпшення основних засобів, офіційні статистичні матеріали, методичні матеріали, дані мережі Інтернет.

Для розкриття сутності теми дослідження широко використовувалися загальнонаукові методи: діалектичний, системний підходи, метод індукції і

8

дедукції, аналіз і синтез. Поряд із загальнонауковими методами застосувалися специфічні методи (прийоми): хронологічного і систематичного спостереження; вимірювання господарських засобів і процесів; реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації; зведення, групування та графічного зображення даних дослідження, узагальнення інформації з метою складання звітності.

9

РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ,

АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ РЕМОНТУ І МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Економічна сутність основних засобів та особливості обліку ремонту та модернізації основних засобів

Для діяльності підприємствам необхідні основні засоби, які багато разів беруть участь у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на продукт, що створюється, не змінюючи при цьому своєї форми.

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг,

здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання

(експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів – закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення,

що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Первісне формування основних засобів на знову створюваних підприємствах відбувається за рахунок основних засобів, що є частиною статутного фонду.

10

Основні виробничі засоби підприємств здійснюють господарський кругообіг, що складається з наступних стадій: знос, амортизація,

нагромадження коштів для повного відновлення основних засобів, їхня заміна шляхом капітальних вкладень.

Всі об'єкти основних засобів піддані фізичному і моральному зносу,

тобто під впливом різних факторів утрачають свої властивості, робляться непридатним і не можуть далі виконувати свої функції. Фізичний знос може бути частково відшкодований за рахунок ремонту, реконструкції і модернізації.

Моральний знос виявляється в тому, що основні засоби по усіх своїх характеристиках поступаються новітнім зразкам. Тому періодично виникає необхідність заміни основних засобів, особливо їхньої активної частини. При цьому в сучасній економіці головним фактором, що визначає необхідність заміни є моральний знос.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати.

Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально – матеріальним складом.

За функціональним призначенням:

– виробничі – основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання), що діють у сфері матеріального виробництва;

– невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди,

обладнання), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові,

будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку.

11

Більша частина основних засобів належить до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ тощо) зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери тощо), які перебувають на балансі промислового підприємства, належать до галузі "Будівництво", підсобного сільського господарства – до галузі "Сільське господарство".

За використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначені для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за Національним стандартом бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби):

– первісна вартість;

– переоцінена вартість;

– залишкова вартість;

– вартість, яка амортизується;

– ліквідаційна вартість.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів,

12

сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість – ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

– суми, що сплачують постачальникам активів за виконання будівельно – монтажних робіт (без непрямих податків);

– збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

– суми ввізного мита;

– суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємством);

– витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

– витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

– інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

13

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства. Визначається погоджена засновниками (учасниками)

підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів,

отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат,

пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова,

дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх вигід від його використання,

включаються до складу витрат.

14

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості,

знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується,

протягом строку корисного використання активу.

Знос основних засобів – сума амортизації об'єкта основних засобів,

накопичена з початку строку їх корисного використання.

Строк корисної експлуатації основних засобів – це період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

Строк корисної експлуатації визначає саме підприємство з урахуванням наступних чинників:

– очікувальної потужності або фізичної продуктивності об'єкта;

– очікуваного фізичного зносу;

– очікуваного морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

– правових або аналогічних обмежень щодо використання об'єкта

(наприклад, строк оренди, передбачений угодою або законодавством, що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об'єктів тощо).

Оскільки строк корисної експлуатації визначають, виходячи з користі об'єкта основних засобів для конкретного підприємства, він може бути коротший за нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.

Строк користного використання може змінюватися:

– у разі зміни технології виробництва або попиту на ринку продукції, що виробляється за допомогою цього активу;

– у разі капіталізації наступних витрат, пов'язаних з використанням активу, що покращують його стан.

15

Результати зміни строку корисного використання об'єкта впливають на величину амортизації об'єкта в поточному та майбутньому періодах, а

накопичена амортизація за попередній період не коригується.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Можна виділити наступні основні вимоги до амортизації основних засобів:

– вартість об'єкту, що амортизується, повинна списуватись систематично протягом строку корисної служби;

– метод амортизації, який використовується, повинен відображати процес споживання підприємством економічних вигід, що одержуються від об'єкта;

– амортизаційні відрахування за кожний період часу повинні визнаватись як дохід, крім випадків, коли вони включаються до балансової вартості іншого активу.

Метод рівномірного нарахування (прямолінійного списання). При його використанні вартість об’єкта списується протягом усього періоду експлуатації рівними сумами. При цьому річна норма амортизації та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об'єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об'єкта зменшується.

Виробничий метод заснований на передбаченні, що функціональна корисність об'єкта залежить не від часу, а від результатів його використання.

При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об'єкта. При застосуванні цього методу амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об'єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг), виготовленої за відповідні періоди протягом строку його корисної служби.

Списання його вартості по сумі чисел (кумулятивний метод) визначається сумою років строку служби відповідного об'єкта за допомогою коефецієнтів, у

чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби

16

об'єкта ( у зворотньому порядку), а в знаменнику – загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожен дріб на вартість об'єкту, що амортизується,

визначають загальну суму амортизації.

Метод залишку, що зменшується, виходить з того, що корисність і продуктивність основних засобів у перші періоди використання є начно вищими, ніж наступні. Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об'єкта на кінець попереднього періоду. Фіксована норма амортизації приймається рівною річній нормі амортизації за прямолінійним методом, помноженої на коефіцієнт прискорення, який, як правило, дорівнює двом.

Якщо компоненти основних засобів мають різні строки технічного використання, відмінні від терміну корисного використання активу в цілому, то можуть застосовуватись різні норми та методи амортизації цих компонентів.

Метод амортизації основного засобу переглядається, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваному способі надходження економічних вигід від використання цих активів. Необхідність зміни методу амортизації може бути пов'язана, наприклад, з прискоренням морального старіння обладнання через появу на ринку нового виду обладнання, яке здатне ефективніше виконувати ті самі функції.

Аналітичний облік зносу основних засобів ведеться за видами основних засобів.

Амортизаційні відрахування відносять на витрати виробництва та обігу як частину вартості основних виробничих засобів, що відповідає їх зносу.

Нарахування зносу виробничих основних засобів оформляється наступними записами на рахунках бухгалтерського обліку (таблиця 1.1).

			17
Таблиця 1.1 – Типові проводки з нарахування амортизації
№	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
п/п.		Дебет	Кредит
1	Нараховано амортизацію: а) об'єктів виробничого призначення	23 "Виробництво" або 91 "Загальновиробничі витрати"	131 "Знос основних засобів"
2	б) об'єктів, що забезпечують збут продукції	93 "Витрати на збут"
3	в) об'єктів, що використовуються для виконання наукових досліджень та розробок	941 "Витрати на дослідження, розробки"
4	г) об'єктів загальногосподарського призначення	92 "Адміністративні витрати"
5	д) об'єктів житлово- комунального та соціально- культурного призначення	949 "Інші витрати операційної діяльності"

Бухгалтерський облік основних засобів ведеться на балансовому рахунку 10 "Основні засоби". Згідно з П(С)БО 7, усі основні засоби підприємства для цілей бухгалтерського обліку класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

7. Робоча і продуктивна худоба.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби.

18

2. Інші необоротні матеріальні активи

1. Бібліотечні фонди.

2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

4. Природні ресурси.

5. Інвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

Особи, відповідальні за експлуатацію та збереження основних засобів,

повинні забезпечити своєчасне, повне і якісне виконання усіх правил їх технічного обслуговування і ремонту, необхідних для підтримання

(відновлення) експлуатаційних властивостей цих засобів.

За обсягом і характером виконуваних ремонтних робіт ремонти поділяють на поточні і капітальні. Вони відрізняються складністю, обсягом,

терміном виконання та періодичністю проведення. Поточні ремонти можуть проводитися декілька разів на рік, а капітальні — як правило не частіше одного разу на рік (або й рідше). При поточному ремонті замінюють окремі деталі без розбирання усього об'єкта, тоді як при капітальному ремонті розбирають об'єкт і замінюють несправні вузли та агрегати. Ремонти основних засобів можуть здійснюватись господарським способом, тобто силами самої установи, або ж підрядним способом (силами сторонніх організацій на підставі укладеної угоди,

договору, контракту).

На кожен об'єкт, що підлягає поточному чи капітальному ремонту,

складають відомість дефектів, у якій вказують деталі, що потребують заміни,

необхідні ремонтні роботи, норми часу на виконання робіт, виготовлення та заміну деталей, кошторисну вартість ремонту, строки початку і закінчення ремонту. Якщо ремонт виконується господарським способом, то на підставі відомості дефектів виписують наряд-замовлення, документи на одержання зі складу необхідних запасних частин і ремонтних матеріалів, наряди на

19

виконання робіт з виготовлення, монтажу, реставрації окремих вузлів і деталей та їх заміни.

Якщо ремонт виконує підрядна організація, то відомість дефектів складають у присутності представника замовника. Один примірник відомості дефектів передають замовнику для контролю повноти і якості ремонту.

Вартість поточного і капітального ремонту основних засобів не зараховується на збільшення їх балансової вартості, а списується на поточні витрати установи за рахунок відповідних джерел фінансування.

Роботи з реконструкції та модернізації основних засобів виконуються, як правило, спеціалізованими підрядними організаціями. Оформляються вони аналогічно капітальному ремонту основних засобів, але роботи з модернізації,

добудови, дообладнання, реконструкції об'єктів основних засобів суттєво змінюють їх технічні та експлуатаційні характеристики, а відтак їхню вартість.

Тому витрати на ці роботи зараховують на збільшення первісної вартості основних засобів.

Результати реконструкції, модернізації, дообладнання, добудови основних засобів обов'язково заносяться до інвентарної картки відповідного об'єкта. Якщо ж вказані роботи суттєво змінюють характеристику і призначення об'єкта, то на нього оформляють нову інвентарну картку, а

попередня вилучається і зберігається для довідки.

1.2 Нормативно-правове забезпечення обліку, аналізу, аудиту ремонту і модернізації основних засобів

Дотримання балансу взаємних інтересів користувачів інформації досягається за допомогою різних видів регулювання бухгалтерського обліку:

економічного, правового та морально-етичного. Правове регулювання здійснюється державою, яка встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб’єктів господарювання. В Україні поступово

20

створюється система взаємодії економічного та правового регулювання, яка проявляється в тому, що підприємства при введенні обліку обирають для себе економічно доцільні напрями поведінки, але при цьому вони змушені враховувати правові норми, порушення яких призводить до юридичної відповідальності та економічних втрат.

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах регламентується рядом законодавчих актів.

Важливим актом є Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Цей закон визначає правові засади регулювання,

організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно даного документу бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємствами, так як фінансова, податкова,

статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник,

ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, відповідальність за правильність його ведення несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.[1]

В зв’язку з реформуванням системи бухгалтерського обліку Міністерством фінансів України було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операції підприємств і організацій. Для обліку основних засобів у Плані рахунків передбачено рахунок 10 "Основні засоби" і ряд субрахунків.[15] Крім цього затверджено інструкцію про застосування плану рахунків.[16] Вона спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В інструкції наведено коротку характеристику і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типову схему реєстрації та групування інформації про господарські операції.

Значна роль відводиться П(С)БО 7 "Основні засоби". [8] Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку

21

інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. П(С)БО 7 містить вимогу класифікації основних засобів на дев’ять груп. Одним із основних і значущих термінів є визначення поняття "справедлива вартість". Від правильності визначення справедливої вартості залежить первинна вартість основних засобів, придбаних внаслідок бартерних операцій, одержаних безоплатно або у рахунок внеску до статутного капіталу.

Новим у П(С)БО 7 є те, що первинна вартість об’єктів основних засобів,

зобов’язання за якими виражені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.

Крім цього П(С)БО 7 пропонує п’ять методів амортизації, а також дозволяє застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Обмін основних засобів, формування вартості у фінансовому обліку з прийняттям П(С)БО 7 докорінно відрізняється від податкового обліку. Оскільки досліджуване господарство при нарахуванні амортизації користується методами передбачені податковим обліком, то вони при цьому керуються положеннями Податкового Кодексу України.

Згідно цього Податкового Кодексу під терміном "амортизація" основних засобів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань,

установлених цією статтею.[12]

Всі сільськогосподарські формування, які ведуть бухгалтерський облік за журнально-ордерною формою обліку, повинні використовувати регістри журнально-ордерної форми.

По даний час в досліджувальних господарствах керуються Інструкцією по журнально-ордерній формі обліку в сільськогосподарських підприємствах.

22

Основним засобам на підприємстві відводиться важлива роль, а тому необхідно контролювати їх надходження і вибуття. Основним документом,

яким визначено завдання економічного контролю, його органи, права і обов’язки посадових осіб, які здійснюють функції економічного контролю ревізійних комісій є "Положення про Державну фінансову інспекцію України".[7]

Незалежний контроль (аудит) регулюється Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р., який визначає правові засади здійснення такої діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника .[2]

Бутинець Ф.Ф., Усач Б.Ф. значну увагу приділяють питанням застосування в Україні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та аудиту фінансових активів підприємств з різними формами власності, а саме аудиту капіталу, грошових коштів, фінансових результатів та аудиту зовнішньо

- економічної діяльності, висвітлюють теоретичні основи аудиту та питання практичного аудиту виробничо-господарської діяльності підприємств харчової,

переробної промисловості та підприємств суміжних галузей. Понад 300

сторінок у їхній праці присвячено аналізу міжнародних стандартів аудиту

(МСА)[25].

Бондар М.І. викладає точку зору інвестиційних аналітиків на те, яким чином спеціалісти і фінансові ринки оцінюють вартість компанії на підставі фінансової звітності, підготовленої у відповідності з МСФО, аналізує методи і принципи складання фінансової звітності, доводить, що найбільш достовірна оцінка вартості компанії може бути дана при використанні розмірів прибутків і капіталу компанії, розрахованих у відповідності з МСФО. [23]

Стислий огляд спеціальної літератури наведено у табл. 1.2.

23

Таблиця 1.2 – Огляд спеціальної літератури з питань обліку ремонту, модернізації основних засобів

№п/п	Джерело	Короткий зміст	Використання для удосконалення облікуОЗ
1	2	3	4
1	Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник/ за ред. Бутинця Ф.Ф. – 7-е вид., доп. і перероб. – Ж.: ПП "Рута", 2012– 832с.	В підручнику висвітлено організацію та методику обліку необоротних активів та ОЗ, як їх складової	Використано в роботі
			для висвітлення питання
			з обліку ОЗ
2	Настоящий бухучет	Розглянуто основні	Використано в роботі
	Издательский дом	принципи організації	для висвітлення
	"Фактор", Х. 2011	бухгалтерського обліку	принципів організації
		на підприємстві,	бухгалтерського обліку
		наведено основні	на підприємстві, для
		принципи організації	аналізу методології
		обліку необоротних	обліку необоротних
		активів	активів
3	Лишиленко О.В.	Наведено основні	Використано в роботі
	Бухгалтерський облік	принципи податкового	для висвітлення
	2007	обліку нематеріальних	питання з податкового
		активі	обліку
4	Голов С.Ф.	В підручнику	Використано в роботі
	"Фінансовий облік"	висвітлено організацію	для висвітлення
	2010	та методику обліку	питання з обліку
		необоротних активів	необоротних активів
5	Сопко В.В.	Наведено основні	Використано в роботі
	Бухгалтерський	проведення з обліку	для висвітлення
	облік, К.2013	розрахунків за	питання з обліку
		операціями	необоротних активів
		пов’язаними з
		необоротними активами
6	Пушкар	Наведено основні	Використано в роботі
	М.С.Фінансовий	проведення з обліку	для висвітлення
	облік,Т.2011	необоротних активів	питання з обліку
			необоротних активів

24

1.3 Науково-теоретичні та методологічні основи удосконалення організації обліку, аналізу та аудиту ремонту і модернізації основних засобів

Нормативний документ, який визначає методологічні засади формування в обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", що застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ), яке було затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № .

Ведення обліку основних засобів завжди вимагає від бухгалтера підвищенної уваги, так як його методика постійно змінюється, піддається нововведеням. Отже питання обліку основних засобів завжди буде актуальним, постійно потребує уваги.

Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їх первісну вартість.

Оновлення і вдосконалення обліку може відбуватися шляхом часткового відшкодування зносу основних засобів, заміни морально і фізично спрацьованого виробничого устаткування та застарілих технологій у процесі технічного переозброєння і реконструкції виробництва, створення у необхідних масштабах нових та розширення діючих виробництв на якісно новій основі тощо.

На сучасному етапі розвитку нашої країни одним з найважливіших чинників розвитку економіки, збільшення об'ємів виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними засобами у необхідній кількості і асортименті. Але для вирішення даних задач необхідне не

25

тільки повне забезпечення підприємства технічним потенціалом, тобто основними засобами, але і підвищення ефективності їх використовування.

Покращенню стану і складу основних виробничих засобів, підвищенню ефективності їх використання насамперед сприятимуть ріст рівня концентрації виробництва (до оптимальних розмірів) та раціональна його спеціалізація.

Для забезпечення оптимальної структури основних виробничих засобів треба досягти збалансованості між їх активною та пасивною частинами.

Наша економічна політика України спрямована в першу чергу на зміцнення економічних і політичних основ нашої незалежної держави,

вдосконалення способу життя. Важливим завданням на цьому шляху є здійснення структурної перебудови економіки.

Тому для розвитку і процвітання підприємству в сучасних умовах сильної конкуренції потрібно знаходити шляхи покращення використання та вдосконалення джерел формування основних засобів.

Одним з них є підвищення оснащеності основними виробничими засобами. Удосконалення їх видового складу і структури дозволять оновлювати та модернізувати матеріально – технічну базу у сполученні з впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, прискорити вирішення важливих завдань по дальшій інтенсифікації виробництва, застосуванню прогресивних технологій.

Для здешевлення основних виробничих засобів і підвищення ефективності їх використання основну увагу слід приділити застосуванню найбільш досконалих вітчизняних марок технічних засобів, бо використання вітчизняної техніки значно економічно вигідніше, ніж закордонних зразків

Також для прийняття правильних рішень по управлінню основними засобами необхідна своєчасна, достатня і достовірна інформація. Її відсутність може призвести до формування даних, що в спотвореному вигляді відображають фінансово-майновий стан підприємства. Саме облікова інформація дозволить сформулювати загальну концепцію ефективності управління основними засобами. Щоб бути об'єктивною, вона повинна

26

базуватися на єдиних теоретичних основах обліку і не ускладнюватись відсутністю чітких визначень його об'єктів. Від формування єдиного інформаційного простору буде залежати максимальна адаптація облікової практики до міжнародних стандартів.

Первинний облік основних засобів охоплює операції від надходження до моменту ліквідації об’єктів.

Документальне оформлення руху основних засобів проводиться на основі типових форм первинної документації з суворим дотриманням всіх правил та норм .

Своєчасне і достовірне документальне оформлення по відображенню господарських операцій в бухгалтерському обліку основних засобів є обов’язковою умовою від якої залежить якість самого обліку і складеної на його основі звітності.

В нинішній час первинна облікова інформація про наявність, склад, рух, капітальний ремонт і інші операції, здійснюванні над основними засобами, відображається в чисельних і спеціалізованих регістрах, постійні реквізити яких є тотожними. Це не сприяє якісному обліку, збільшує трудомісткість обробітку і відображення інформації, створює певні труднощі у формуванні документообігу і забезпеченні необхідними видами бланків.

Реформування бухгалтерського обліку в Україні на основі Національних положень(стандартів) бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам ринкової економіки та міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, привело до суттєвих змін в обліку основних засобів. В опублікованих нормативних актах – Плані рахунків, затверджену наказом МФУ від 30 листопада 1999р. № 291 із змінами та доповненнями; Інструкції про застосування Плану рахунків, затвердженій МФУ від 30 листопада 1999р. № 291 із змінами та доповненнями; П(С)БО 7 "Основні засоби"– не охоплено всіх без винятку питань, які виникли у зв’язку з реформуванням обліку основних засобів та їх зносу. У зв’язку з цим у практичній діяльності виникають проблеми, що стосуються обліку та амортизації основних засобів.

27

Регламентація основних ділянок обліку окремими положеннями, які дають змогу при його веденні використовувати різні варіанти й кожному підприємству обирати найефективніші для нього методи.

Низка стандартів, зрештою, як і більшість законів в Україні, написані важкодоступною мовою і є не досить зрозумілими.

В опублікованих нормативних актах не охоплено без винятку питань, які виникли у зв’язку з реформуванням обліку основних засобів.

Амортизація по основних засобах починає нараховуватися в бухгалтерському обліку з наступного місяця після введення їх в експлуатацію.

В П(С)БО 7 такої чіткості немає, у п.29 стандарту зазначено, що "нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт став придатним для корисного використання". Однак придатним для корисного використання може бути й обладнання, яке не потребує монтажу і зберігається на складі, а також інші види капітальних інвестицій. Таке визначення може спричинити формування неправильної думки на практиці стосовно того, що по капітальних інвестиціях теж можна нарахувати амортизацію. У зв’язку із зазначеним, передостанній абзац п.29 П(С)БО 7 треба викласти в такій редакції:

"Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів було введено в експлуатацію".

Важливу роль при амортизації основних засобів відіграє вибір методу нарахування амортизації. Найбільший вплив на вибір методу нарахування амортизації у практичній діяльності справляють такі фактори:

– простота (складність) методу та можливість його застосування;

– вплив на собівартість продукції й вартість засобів у звітності;

– кваліфікація працівника, уповноваженого вирішувати це питання;

– наявність корпоративної політики у сфері нарахування зносу.

Не існує єдиної думки щодо найкориснішого або найдоцільнішого з методів. Тому в питанні вибору методу нарахування амортизації пропонуємо виходити з двох позицій :

28

– принцип обачності;

– очікуваний спосіб отримання економічних вигід від використання об’єктів.

Найбільше принципу обачності відповідає метод зменшення залишкової вартості, при якому нараховується найбільша сума амортизації в перші роки використання об’єкта. Наступним є метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод. За рівномірного випуску продукції показники виробничого методу наближається до прямолінійного.

Основні засоби умовно можна поділити на 2 типи:

а) безпосередньо зайняті у виробництві, допоміжні та обслуговуючі (рахунки обліку 104, 105, 106);

б) інші основні засоби, які переважно становлять інфраструктуру підприємства

(рахунки обліку 102, 103, 107, 108,109).

Стосовно першого типу об’єктів, то для всіх основних засобів, щодо яких є можливість достовірно та з мінімальними витратами визначити обсяг виробленої продукції, застосовується виробничий метод.

Якщо ж визначити фактичну потужність важко або неможливо, то застосовується один з так званих прискорених методів, що сприятиме швидшому поверненню капітальних вкладень.

До другого типу основних засобів зараховано специфічні об’єкти, які можуть не брати безпосередньої участі у виробничому процесі, їх фактичну потужність важко визначити, та вони не становлять питому частину основних засобів на підприємствах (крім сільськогосподарських). До цієї групи пропонуємо застосовувати прямолінійний метод.

Наступним моментом, який суттєво впливає на величину нарахованої амортизації, є визначення строку корисного використання.

Дослідження процесу нарахування амортизації в інших країнах свідчить,

що прогресивним підходом є законодавчий поділ основних засобів на групи із встановленням строків корисного використання.

29

Іншим ключовим моментом є визначення ліквідаційної вартості основних засобів.

Ліквідаційну вартість доцільно розраховувати лише для об’єктів, що знаходяться на рахунках 103, 104, 105 та мають у своїй структурі суттєву однорідну складову (метал, будівельні конструкції і т.д.). Для всіх інших пропонуємо встановлювати ліквідаційну вартість у мінімальному розмірі 1 грн. (це пояснюється тим, що для розрахунку амортизації методом зменшення залишкової вартості обов’язково потрібна ліквідаційна вартість, більша за нуль).

За П(С)БО 7, амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Так, діючі форми первинної документації з обліку основних засобів та інвентаризаційні описи дублюють один одного. Майже зовсім не відрізняються за змістом інвентарні картки форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8. Водночас у наявних формах обліку не передбачено відображення устаткування, придбаного підприємством для резерву, до запровадження в експлуатацію, що на практиці створює певні труднощі при розрахунку амортизаційних відрахувань.

Не знайшла відображення у формах обліку й інформація про зміни первинної вартості інвентарного об’єкта після переоцінки та індексації.

Порівняння інвентарних карток форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8 з формою ОЗ-1 "Акт приймання-передачі основних засобів" засвідчує, що в них відсутня лише інформація про висновок приймальної комісії й підписи її членів.

Проте, сам факт складання акта і відкриття інвентарних карток свідчить про позитивний висновок комісії, адже при невідповідності технічним умовам об’єкт прийманню не підлягає й інвентарна картка не виписується. Таким чином, доповнивши інвентарну картку підписами членів комісії, можна

30

скоротити форму ОЗ-1. А якщо ввести в неї ще й підписи здавача та одержувача, то при внутрішньому переміщенні об’єктів можна скоротити форму ОЗ-2. Доповнення інвентарної картки підписами комісії з упровадження основних засобів після ремонту, реконструкції, модернізації, а також графою для відображення змін після таких операцій дає змогу скоротити форму ОЗ-3.

Можна також не використовувати форму ОЗ-4, якщо доповнити її підписами ліквідаційної комісії й відобразити окремим рядком результати ліквідації об’єкта.

Також первинна облікова інформація про наявність, рух, капітальний ремонт та інші операції щодо основних засобів відображається в численних спеціалізованих регістрах, постійні реквізити яких тотожні. Це не сприяє якісному веденню обліку, збільшує трудомісткість опрацювання та відображення інформації, створює певні труднощі у формування документообігу й забезпеченні необхідними видами бланків.

Здійснивши ряд модифікацій, можна одержати компактну конструкцію практично універсальної форми типу "Інвентарна картка – акт обліку руху основних засобів", що сприятиме не тільки зниженню трудомісткості облікових робіт і скороченню документообігу, а й посиленню контролю завдяки підвищенню рівня інформативності й наочності документів.

З вищесказаного випливає, що процедура обліку основних засобів складна та суперечлива. Недоліки національного законодавства у сфері бухгалтерського обліку створюють перешкоди для стандартизації та гармонізації обліку. І саме гармонізація бухгалтерського обліку має базуватися на вимогах методики саме бухгалтерського обліку, який більш повно враховує амортизаційну політику підприємства.

31

РОЗДІЛ 2

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО

ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНССЕРВІС-М"

2.1 Організаційно – правові засади ТОВ "Транссервіс-М"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М"

зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво серія А00 №595142, дата проведення державної реєстрації 02.08.2004 року № 10691020000000137, код ЄДРПОУ 33100947.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транссервіс-М” (далі по тексту іменується – "Товариство") подовжує діяльність відповідно до рішення Загальних Зборів Засновників Учасників (протокол № 19 від 30 вересня 2009 року) та згідно до Конституції України, Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України “Про господарські товариства” та інших чинних нормативно-правових актів.

Місцезнаходження Товариства: 04073 Україна, м. Київ, проспект Московський, буд. 21.

Товариство є юридичною особою, створеною у формі товариства обмеженою відповідальністю згідно законодавства України. Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Товариство має самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банках, знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, які затверджується Директором Товариства і реєструються згідно з чинним законодавством. Має штампи, основну та додаткові (спеціальні) печатки, що затверджені Директором Товариства, які містять повне найменування Товариства українською мовою, ідентифікаційний код Товариства та інші необхідні елементи, передбачені законодавством України.

32

Товариство є власником майна, переданого йому Учасниками Товариства у власність як Вклад до Статутного капіталу, продукції, виробленої Товариством у результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Товариство може бути учасником господарських товариств, концернів,

консорціумів, асоціацій та інших добровільних об’єднань. Може від свого імені укладати будь-які договори, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському та третейському суді. Учасники Товариства самостійно визначають свою структуру, порядок прийняття рішень, політику оплати праці та виплати дивідендів, а також вирішують будь-які інші питання ведення діяльності та управління Товариством згідно законодавства України. Товариство здійснює всі свої права через відповідні органи Товариства.

Товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями лише в межах вартості належного йому майна, на яке може бути звернено стягнення за законодавством України.

Товариство створено з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між Учасниками Товариства.

Досягає своєї мети шляхом здійснення різноманітних видів господарської діяльності, включаючи, але не обмежуючись наступними:

– надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

– надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом;

– надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом, надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом;

– виробництво, переробка, зберігання, закупівля і реалізація продукції промислового, виробничо-технічного та іншого призначення;

33

– організація і здійснення транспортних перевезень усіма видами транспорту (у тому числі трубопровідного);

– ремонт та експлуатація об’єктів транспорту;

– транспортно-експедиційних складських послуг, організація складського господарства;

– надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні

зовнішньоторговельних і транзитних вантажів залізничним, морським, річним,

автомобільним та повітряним видами транспорту;

– надання в оренду транспорту, техніки, механізмів, устаткування;

– транспортне оброблення вантажів: послуги по відвантаженню

(прийому) і супроводженню вантажів, забезпечення охорони і відповідального зберігання;

– організація перевезення вантажів і пасажирів;

– організація транспортного забезпечення господарської діяльності;

– здійснення операцій, в т. ч. експортно-імпортних, товарообмінних тощо по товарах сільськогосподарського виробництва;

– надання побутових послуг;

– надання посередницьких та комісійних послуг підприємствам,

організаціям та громадянам по придбанню та збуту товарів народного

споживання та технічного призначення як на території України, так і за

кордоном;

– інвестиційна діяльність;

– благодійницька діяльність;

– проектування приладів, устаткування, виробництв, підприємств, складів та сховищ;

– виконання науково-дослідних, експериментально-конструкторських і проектних робіт в різних галузях господарської діяльності;

– здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до мети та видів діяльності Товариства.

34

Статутний капітал складається з Вкладів Учасників внесених у грошовій та майновій формі.

Вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників (по тексту –

"Збори Учасників" або "Збори"). Виконавчим органом Товариства є Директор Товариства, який вирішує всі питання діяльності Товариства (по тексту – "Директор"). Контроль за діяльністю Директора Товариства здійснюється Ревізійною комісією Товариства (по тексту – "Ревізійна комісія").

Збори Учасників є вищим органом управління Товариства та складаються з Учасників або їх уповноважених представників. Збори Учасників мають повноваження згідно Статуту вчиняти будь-які дії стосовно діяльності та справ Товариства, що не суперечать закону.

Збори Учасників очолює Голова Товариства (далі – "Голова"), який одночасно діє як Голова Зборів Учасників, Секретар Зборів Учасників (далі –

"Секретар") обирається Зборами Учасників шляхом голосування простою більшістю голосів присутніх Учасників. Секретар веде протокол, допомагає Голові Зборів Учасників виконувати його обов’язки протягом проведення Зборів Учасників та виконувати інші обов’язки, визначені цим Статутом та Зборами Учасників.

Виконавчим органом Товариства є Директор.

Директор Товариства вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих питань, що належать до компетенції Зборів Учасників.

Директор Товариства здійснює такі функції:

– без довіреності представляє Товариство в усіх державних, громадських,

приватних та інших організаціях, органах і установах як на території України,

так і за її межами;

– на підставі рішень Зборів Учасників Товариства, що входять до їх компетенції, видає накази, інструкції та розпорядження, обов’язкові до виконання усіма працівниками Товариства;

35

– укладає, з обмеженнями, встановленими Зборами Учасників Товариства, необхідні у діяльності Товариства договори, а також вчинює інші юридичні дії від імені Товариства;

– видає довіреності від імені Товариства з врахуванням обмежень,

передбачених цим Статутом та чинним законодавством України;

– надає Зборам Учасників пропозиції стосовно призначення на посади керівників відособлених підрозділів Товариства;

– приймає та звільнює працівників, застосовує до працівників Товариства заохочення за успіхи в роботі та стягнення за порушення трудової дисципліни;

Фінансовий рік починається 1 (першого) січня та закінчується 31 (тридцять першого) грудня того ж року.

Товариство веде бухгалтерський та податковий облік та фінансову і статистичну звітність відповідно до чинного законодавства України.

Товариство створює резервний капітал, що дорівнює 25 % (двадцять п’ять) Статутного капіталу (далі – "Резервний фонд") та формується за рахунок щорічних відрахувань з чистого прибутку Товариства. Розмір відрахувань до Резервного фонду не може бути меншим 5 % (п’яти) чистого прибутку Товариства.

Якщо це виявиться необхідним задля діяльності Товариства, в Товаристві можуть бути створені інші фонди, які формуються в порядку, встановленому законодавством України.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З прибутку Товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов’язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні Товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до Статуту Товариства.

Виплата частки прибутку проводиться один раз на рік за підсумками фінансово-господарської діяльності.

36

Збитки, якщо їх зазнало Товариство при здійсненні господарської діяльності, покриваються за рахунок прибутку відповідного періоду, за рахунок нерозподіленого прибутку, за рахунок інших фондів Товариства, у тому числі коштів Резервного фонду, а при їх недостатності за рахунок додаткових внесків Учасників, розмір, строки та порядок внесення яких вирішується зборами Учасників.

Зовнішньоекономічна діяльність є складовою частиною дiяльностi

Товариства.

Товариство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Для здійснення зовнішньоекономічної дiяльностi Товариство має право у межах встановлених законодавством України:

– у встановленому порядку виступати, як учасник зовнішньоекономічних зв’язків;

– здійснювати різного роду угоди та інші юридичні акти з зарубіжними юридичними та фізичними особами у т.ч., купiвлi-продажу, обміну, поставки,

підряду, оренди, позики, перевозки, страхування, доручення, комісії, схову,

спільної дiяльностi, кредитні, вексельні т. i., а також приймати участь у торгах,

конкурсах, надавати гарантії, набувати i надавати права на охоронні документи i їх застосування та інші угоди відповідно законодавству України;

– відповідно встановленому порядку проводити експортно-імпортні, бартерні, лізингові, реекспортнi та iншi операції;

– створювати спільні Товариства з закордонними юридичними та фiзичними особами на території України та за кордоном;

– будувати, набувати, брати i здавати у найм за кордоном необхідне для здійснення своєї діяльності рiзного роду рухоме та нерухоме майно;

– здійснювати міжнародний туризм, приймати участь у міжнародних спортивних змаганнях, культурних заходах;

37

– займатися міжнародною рекламною та маркетинговою діяльністю;

– одержувати кредити в іноземній валюті;

– одержувати безкоштовну матеріальну допомогу від своїх іноземних

партнерів; – відкривати свої валютні рахунки в банках України та за кордоном;

– здійснювати ділові контакти, зв’язуватися у встановленому порядку з запитань, пов’язаних з діяльністю Товариства з іноземними установами,

організаціями i Товариствами та їх представниками, а також з іноземними

громадянами;

– відряджати за кордон своїх спеціалістів;

– засновувати підприємства, філії, представництва за межами України з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав;

– здійснювати інші права, які надаються діючим законодавством України.

Товариство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи,

утримання яких здійснюється за кошти Товариства.

2.2 Аналіз фінансово-економічних показників діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М", його облікова політика

Аналіз майнового стану, оборотності активів і пасивів

В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарського

суб’єкта є об’єктом уваги широкого кола учасників ринкових відносин

(організацій і осіб), зацікавлених в результатах його функціонування .

На основі доступної обліково-економічної інформації їм необхідно оцінити фінансовий стан підприємства. Основним інструментом для цього служить фінансовий аналіз, за допомогою якого оцінюють платоспроможність,

38

ефективність і дохідність діяльності господарського суб’єкта, перспективи його розвитку, а потім за результатами аналізу приймають обґрунтовані рішення. Від достовірності та повноти його результатів залежить ефективність діяльності підприємства.

Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

– майновий стан підприємства;

– структуру майна підприємства;

– модифікацію виробничого потенціалу підприємства;

– склад та динаміку оборотних коштів підприємства;

– склад та динаміку необоротних активів підприємства і т. п.

Предметом фінансового аналізу є дослідження економічних процесів і явищ на підприємстві для обґрунтування фінансових та господарських рішень,

які сприяють підвищенню ефективності виробництва.

Мета фінансового аналізу – всебічна оцінка фінансового стану підприємства, його ділової активності для пошуку резервів підвищення рентабельності виробництва і збільшення прибутку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основним звітним документом підприємства є баланс- це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Проте найбільш повну і глибку інформацію про фінансовий стан можна одержати за допомогою побудови на базі балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу. Цей баланс будується на основі бухгалтерського балансу шляхом ущільнення його статей.

Ця аналітична таблиця дає загальну картину всіх змін в абсолютних і порівняльних величинах статей та груп.

Усі показники порівняльного балансу можна розділити на три групи:

– показники структури балансу;

– показники динаміки балансу;

39

– показники структурної динаміки балансу.

Зіставляючи структурні зміни в активі і пасиві, можна визначити, через які джерела в основному був приплив нових засобів і в які активи ці нові засоби були вкладені.

Складемо агрегований аналітичний баланс.

Таблиця 2.1 – Агрегований порівняльний аналітичний баланс ТОВ "Транссервіс-М"

				2012 рік			2013 рік		2014 рік		Зміни за 2012-		Зміни за 2013-
											2013 рр.		2014 рр.
	Статті балансу
				тис.грн		% до підсумку	тис.грн	% до підсумку	тис.грн	% до підсумку	Абсолютні(+ - ), тис.грн	Темп %	Абсолютні(+ - ), тис.грн	Темп %	тис.грн
	1			2		3	4	5	6	7	8	9	10	11
								Актив
	Майно всього			1228928		100	918508	100	135015	100	-310420	-23,56	431646	43,59
									4
	1.Необоротні			1223318		99,1	893938	94,82	134644	99,46	-329380	-26,93	452511	50,62
	активи					8			9
	2.Оборотні активи			5610		0,45	24550	2,60	3705	0,27	18940	337,61	-20845	-84,91
	2.1. Запаси			4008		0,32	18479	1,96	3430	0,25	14471	361,05	-15049	-81,44
	2.2. Дебіторська			492		0,04	5707	0,605	150	0,01	5215	1059,9	-5557	-97,37
	заборгованість
	2.3.Поточні			-		-	-	-	-	-	-	-	-	-
	фінансові інвестиції
	2.4. Кошти та їх			14		0,00	108	0,01	51	0,004	94	671,43	-57	-52,78
	еквівале-нти					1
								Пасив
	Джерела майна		1228928			100	918508	100	1350154	100	-310420	-26,80	431646		50,15
	всього
	1. Власний капітал		432282			17,6	191365	10,56	637157	23,95	-240917	-55,73	445792		232,9
	1.1 Зареєстрова-		43794			1,78	43794	2,42	43794	1,65	0	0	0		0
	ний капітал
	1.2 Капітал у		-			-	-	-	-	-	-	-	-		-
	дооцінках
	1.3 Додатковий		388488			15,81	147571	8,14	593363	22,31	-240917	-62,01	445792		302,1
	капітал
	1.4 Резервний		-			-	-	-	-	-	-	-	-		-
	капітал

										40
Продовження таблиці 2.1
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1.5. Нерозподіле-	(1260)	(0,05)	(6982)	(0,39)	(38687)	(1,45)	-5722	453,13	-31705	454,1
ний прибуток
1.6. Забезпечення
наступних виплат	1836	0,07	9859	0,54	358	0,13	8023	436,98	-6321	-64,11
і платежів
2. Позиковий	796646	32,43	718349	39,63	711295	26,74	-78297	-9,83	-7054	-0,98
капітал
2.1. Довгострокові	21621	0,88	7911	0,44	24270	0,91	-13710	-63,41	16359	206,8
зобов’зання
2.2. Поточні	773189	31,47	700579	38,65	685189	25,76	-72610	-9,39	-15390	-2,20
зобов’язання

Загальна сума активів зменшилась в 2013 році порівняно з 2012 на

310420,00 тис. грн., та збільшилась в 2014 р.в порівнянні з 2013 р. на 431646,00

тис. грн. Це збільшення відбулось переважно за рахунок значного збільшення вартості необоротних активів. Абсолютна величина у необоротних активах у

2013 р. склала 893938,00 тис. грн, та змінилась майже на 51%. У той же час,спостерігаємо значне збільшення оборотних активів ТОВ "Транссервіс-М"

2013 році, порівняно з 2012 на 18940,00 тис. грн., та їх зменшення– на 20845,00

тис. грн.в 2014 р. порівняно з 2013р. Крім того спостерігається зменшення дебіторської заборгованості в 2014 р на 5557,00 тис. грн., але її наявність характеризує іммобілізацію (відволікання) оборотних коштів Товариства з виробничо-господарського обороту. Кошти та їх еквіваленти спали на 57 тис.

грн. Разом з тим відбулося скорочення запасів на 15049,00 тис грн., тобто на

81,4%.

В пасиві балансу відображені джерела формування майна Товариства.

При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що власний капітал зменшився в 2013 році на 240917,00тис грн., та збільшився в 2014 році на

445792,00тис. грн. від загальної суми пасивів, збільшення говорить про значне зростання. Додатковий капітал також зростає в 2014 році 445792,00 тис. грн.,

що є досить високим показником. Довгострокові зобов’язання зросли в 2014 році на 16359,00 тис грн., що є негативним явищем. Позиковий капітал навпаки,

знизився на протязі двох років і в 2014 році становить 711295,00 тис. грн., що на 7054 тис. грн. менше в порівнянні з 2013 роком. Також знижуються і поточні зобов’язання в 2014 році на 15390,00 тис. грн. порівняно з 2013 роком.

Наступним етапом аналізу є аналіз складу, структури та динаміки необоротних активів ТОВ "Транссервіс-М"

Необоротні активи підприємства - це сукупність господарських засобів,

що використовуються протягом тривалого часу, вартість яких поступово зменшується у зв'язку із фізичним і моральним зносом. Від забезпеченості підприємства необоротними активами та ефективності їх використання багато в чому залежить господарська діяльність та фінансовий стан підприємства.

За формою функціонування у процесі господарської діяльності підприємства необоротні активи поділяються на матеріальні, нематеріальні і фінансові. Матеріальні необоротні активи у балансі представлені основними засобами і незавершеним будівництвом. Нематеріальні активи охоплюють права на об'єкти інтелектуальної власності, патенти, ліцензії, торгові знаки,

знаки обслуговування та ін. Фінансові необоротні активи представлені у балансі довгостроковими фінансовими інвестиціями, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент і обліковуються методом участі в капіталі.

Під час аналізу необоротних активів за даними фінансової звітності необхідно дати оцінку змінам в їх обсязі і структурі, вивчити стан та ефективність використання. При цьому значну увагу приділяють основним засобам, які становлять основу матеріально-технічної бази будь-якого підприємства. Проаналізуємо склад і динаміку необоротних активів ТОВ

"Транссервіс-М" (табл.2.2).

Як видно з таблиці, необоротні активи ТОВ "Транссервіс-М зростають в

2014 році на 452511,00 тис. грн., порівняно з 2013 роком, де відбулось зменшення на 329380,00 тис. грн., порівняно з 2012 роком. Їх зростання відбулось за рахунок значного приросту основних засобів в 2014 році на 456927,00 тис. грн., порівняно з

2013 роком, що свідчить про збільшення вкладень засобів у виробничий розвиток. Збільшення довгострокової дебіторської заборгованості в 2014 році на 93,00 тис. грн., порівняно з 2013 роком є негативним явищем. Нематеріальні активи зменшились в 2014 році на 125,00 тис. грн., а незавершене будівництво в 2014 році знизилось на 4348,00 тис. грн., порівняно з 2013 роком.

Таблиця 2.2 – Аналіз складу і динаміки необоротних активів ТОВ "ТранссервісМ"

Показник		2012 рік		2013 рік		2014 рік	Зміни за		Зміни за
							2012-2013рр.		2013-2014 рр.
Усього необоротних		1223318,00		893938,00		1346449,00	-329380,00		452511,00
активів (тис.грн)
1. Нематеріальні активи		40,00		157,00		32,00	117,00		-125,00
(тис.грн)
у % до необоротних		0,003		0,02		0,002	0,01		-0,02
активів
2. Незавершене		3381,00		8882,00		4498,00	5501,00		-4384,00
будівництво (тис.грн)
у % до необоротних		0,28		0,99		0,33	0,72		-0,66
активів
3. Основні засоби		1219815,00		884883,00		1341810,00	-334932,00		456927,00
(тис.грн)
у % до необоротних		99,71		98,99		99,66	-0,73		0,67
активів
4. Довгострокові		-		-		-	-		-
фін.інвестиції (тис.грн)
у % до необоротних		-		-		-	-		-
активів
5. Довгострокові
дебіторська		82,00		16,00		109,00	-66,00		93,00
заборгованість (тис.грн)
у % до необоротних		0,01		0,002		0,01	0,005		0,01
активів
6. Відстрочені податкові		-		-		-	-		-
активи (тис.грн)
у % до необоротних		-		-		-	-		-
активів
7. Інші необоротні		-		-		-	-		-
активи (тис.грн)
у % до необоротних		-		-		-	-		-
активів

Наочно структуру необоротних активів ТОВ „Транссервіс-М” представлено на рисунку 2.2

42

43

Рисунок 2.1 – Склад і динаміка необоротних активів

Далі необхідно проаналізувати показники стану та ефективності використання основних засобів.

Стан основних виробничих засобів характеризують такими коефіцієнтами: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття

(приросту) основних засобів(табл.2.3)

Таблиця 2.3 – Показники стану та ефективності використання основних засобів ТОВ "Транссервіс-М"

		2012	2013	2014	Відхилення	Відхилення
	Назва показника				за 2012-	за 2013-
		рік	рік	рік
					2013 рр.	2014 рр.
	1	2	3	4	5	6
	1. Коефіцієнт зносу	0,84	0,87	0,83	0,03	-0,05
	основних засобів
	2. Коефіцієнт оновлення	0,05	-0,12	2,34	-0,17	2,47
	основних засобів
	3. Коефіцієнт вибуття	-0,01	0,02	-0,49	0,03	-0,51
	основних засобів
	4. Коефіцієнт придатності	0,16	0,13	0,17	-0,03	0,05
	основних засобів

44

Коефіцієнт зносу основних засобів більше 0,5 свідчить про те, що основні засоби є відносно застарілими. В 2014 році коефіцієнт зносу зменшився порівняно з 2013 роком на 0,05, що свідчить про розвиток основних засобів. Коефіцієнт поновлення основних засобів на досить високому рівні. В

середньому в рік оновлюється майже двадцята частина основних засобів, що є непоганим показником в сучасних умовах. В 2014 році цей коефіцієнт склав

2,34.

Далі необхідно проаналізувати складові оборотних активів підприємства Оборотні активи – це активи, що обслуговують господарський процес і забезпечують його неперервність. У бухгалтерському обліку до таких активів відносять активи, які споживаються або реалізуються протягом одного операційного циклу чи протягом року. Оборотними активами підприємства є сировина, матеріали, паливо, тара, малоцінні та швидкозношувані предмети,

готова продукція, ліквідні цінні папери, грошові кошти. Оборотні активи мають велику частку в загальній валюті балансу. Це наймобільніша частина капіталу,

від стану і раціонального використання якого багато в чому залежать результати господарської діяльності фінансовий стан підприємства. Основна мета аналізу - вчасне виявлення й усунення недоліків управління оборотним капіталом і віднайдення резервів підвищення інтенсивності та ефективності його використання.

Аналізуючи структуру оборотних активів, слід мати на увазі, що стабільність фінансового стану значною мірою залежить від оптимального розміщення засобів за стадіями процесу кругообігу: постачання, виробництво і збут продукції. Обсяги вкладення капіталу в кожну стадію кругообігу залежать від галузевих і технологічних особливостей підприємств. Так, для підприємств з матеріаломістким виробництвом потрібне значне вкладення капіталу у виробничі запаси, для підприємств із тривалим циклом виробництва - у

незавершене виробництво і т. д

45

Таблиця 2.4 –Аналіз складу і динаміки оборотних активів

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення за	Відхилення за
				2012-2013 рр.	2013-2014 рр.
1	2	3	4	5	6
Усього оборотних активів	5 610	24 550	3 705	18940,00	-20845,00
(тис.грн) у тому числі
1. Запаси(тис.грн)	4008	18479	3430	14471,00	-15049,00
у % до оборотних активів	71,44	75,27	92,58	3,83	17,31
2. Поточні біологічні	-	-	-	-	-
активи (тис.грн)
у % до оборотних активів	-	-	-	-	-
3. Дебіторська	492	5683	150	5191,00	-5533,00
заборгованість (тис.грн)
у % до оборотних активів	8,77	23,15	4,05	14,38	-19,10
4.Поточні фінансові	-	-	-	-	-
інвестиції (тис.грн)
у % до оборотних активів	-	-	-	-	-
5. Грошові кошти та їх	14	108	51	94,00	-57,00
еквіваленти (тис. грн)
у % до оборотних активів	0,25	0,44	1,38	0,19	0,94
6. Витрати майбутніх	0	20	0	20,00	-20,00
періодів (тис.грн)
у % до оборотних активів	0	0,08	0	0,08	-0,08
7. Інші оборотні активи	1 100	86	74	-1014,00	-12,00
(тис.грн)
у % до оборотних активів	19,61	0,35	2,00	-19,26	1,65

В ТОВ "Транссервіс-М" найбільшу частку в оборотних активах становлять запаси, вони зростають в 2013 році на 14471,00 тис. грн. та зменшуються в 2014 році на 15049,00, порівняно з 2013 роком. Дебіторська заборгованість також зростає на 5191,00 тис. грн.,в 2013 році, й зменшується на

5533,00 тис. грн. в 2014 році. Також присутні грошові кошти та їх еквіваленти,

які знизилися на 57,00 тис.грн., витрати майбутніх періодів, які також знизилися в 2014 році на 20,00 тис.грн., та інші необоротні активи, що знизилися на 12,00 тис. грн. Нестача запасів (сировини, матеріалів, палива)

може призвести до перебоїв у процесі виробництва, до недовантаження виробничої потужності, падіння обсягів випуску продукції, зростання собівартості, до збитків, що також негативно позначається на фінансовому стані.

46

Наочно структуру необоротних активів ТОВ "Транссервіс-М"

представлено на рисунку 2.3.

Рисунок 2.2 – Склад і динаміка оборотних активів ТОВ "Транссервіс-М"

Далі розрахуємо та проаналізуємо показники ТОВ "Транссервіс-М"

Таблиця 2.5 – Показники стану та ефективності використання оборотних коштів ТОВ "Транссервіс-М"

Показник	2012рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
				2013/2012 рр.	2014/2013 рр.
1	2	3	4	5	6
1.Коефіцієнт оборотності	97,27	23,77	142,55	-73,50	118,79
оборотних активів (рази)
2.Тривалість 1-ого обороту оборотних активів (дні)	3,70	15,15	2,53	11,45	-12,62

47

Продовження таблиці 2.5

1	2	3	4	5	6
3.Коефіцієнт оборотності	130,07	40,45	87,30	-89,63	46,85
запасів (рази)
4.Тривалість 1-ого обороту	2,77	8,90	4,12	6,13	-4,78
запасів (дні)
5.Коефіцієнт оборотності
дебіторської заборгованості	1817,80	143,97	2894,58	-1673,83	2750,61
(рази)
6. Тривалість 1-ого обороту
дебіторської заборгованості	0,20	2,50	0,12	2,30	-2,38
(дні)
7.Коефіцієнт оборотності
кредиторської заборгованості	77,48	22,51	151,16	-54,96	128,65
(рази)
8.Тривалість 1-ого обороту
кредиторської заборгованості	4,65	15,99	2,38	11,34	-13,61
(дні)

Ефективність використання оборотних активів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. З даних таблиці ми бачимо, що оборотність оборотних активів становить 143 оборотів в 2013 році, що на 119

оборотів більше, порівняно з 2012 роком. За 2013 рік запаси зробили 87

оборотів, що на 47 оборотів більше, ніж в 2012 році. Дебіторська заборгованість здійснила 2895 оборотів в 2013 році, що на 2750 оборотів більше, порівняно з

2012 роком. Кредиторська заборгованість зробила 151 оборот в 2013 році, що перевищує на 129 оборотів 2012 рік. Тривалість одного обороту в 2012 р. була

15 днів ,а вже в 2013 скоротилась до 3 днів, це показує те, що запаси швидко обертаються і тим самим забезпечують діяльність підприємства. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує скільки разів у середньому протягом року дебіторська заборгованість перетворювалась у грошові кошти.

Розглянемо структуру капіталу товариства, для чого необхідні дані занесемо у таблицю 2.6.

48

Таблиця 2.6 – Показники структури капіталу ТОВ "Транссервіс-М"

					Відхилення
Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Абсолютне	Відносне
				2013-2012	2014-2013	2013/2012	2014/2013
				рр.	рр.	рр.	рр.
1	2	3	4	5	6	7	8
1.Власний	432282	191365	637157	-240917,00	445792,00	0,44	3,33
капітал
2. Постійний	455739	209135	664965	-246604,00	455830,00	0,46	3,18
капітал
3. Робочий	(767579)	(676009)	(681484)	91570,00	-5475,00	0,88	1,01
капітал
4. Власні	(767579)	(676029)	(681484)	91550,00	-5455,00	0,88	1,01
оборотні засоби
5. Найбільш	10	278	51	268,00	-227,00	27,80	0,18
ліквідні активи
6. Активи, що
швидко	1592	5793	224	4201,00	-5569,00	3,64	0,04
реалізуються
7. Активи, що
реалізуються	4008	18459	3430	14451,00	-15029,00	4,61	0,19
повільно
8. Активи, що
реалізуються	1223318	893938	1346449	-329380,00	452511,00	0,73	1,51
важко
9.
Короткострокові	3857	6911	2632	3054,00	-4279,00	1,79	0,38
пасиви
10.
Довгострокові	21621	7911	24270	-13710,00	16359,00	0,37	3,07
пасиви

Із показників структури капіталу спостерігається збільшення власного капіталу у 2014р. на 3,33% порівняно з 2013р. Постійний капітал також мав тенденцію на збільшення. Власні обігові засоби мають тенденцію до спадання,

так як і ліквідні активи. Активи що швидко реалізуються майже не змінювались, у 2014р. мали тенденцію до зменшення: зменшились на 0,04% порівняно з 2013р. Також зменшуються короткострокові пасиви в 2014 році на 0,38%, та зростають довгострокові пасиви на 3,07 %.

Сутність фінансової стійкості визначають ефективне формування,

розподіл і використання фінансових ресурсів. Фінансово стійким

49

підприємством можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати на підставі комплексу показників фінансової стійкості.

Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує забезпеченість заборгованості підприємства власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими засвідчує фінансову стійкість підприємства. Нормативне значення коефіцієнта > 1; позитивною є тенденція збільшення коефіцієнта.

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує, можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів, його незалежність від позикових джерел. Нормальним значенням коефіцієнта фінансової автономії вважається > 0,5; позитивною є тенденція збільшення коефіцієнта.

Коефіцієнт фінансової залежності характеризує, скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу. Нормальним значенням коефіцієнта залежності вважається < 2; позитивною є тенденція зменшення показника.

Коефіцієнт фінансового ризику показує, кількість позикових коштів,

залучених підприємством на 1 гривню вкладених в активи власних коштів. Чим вище його значення, тим вищий ризик вкладання капіталу в підприємство.

Нормальним вважається співвідношення 1:2, за якого одна третина загального фінансування сформована за рахунок позикових коштів.

З одного боку, динаміка збільшення коефіцієнта фінансового ризику веде до посилення залежності підприємства від позикового капіталу, зниження його фінансової незалежності, зменшення фінансової стійкості. Але в той же час підприємство може бути зацікавлене у використанні позикових коштів з двох причин. По-перше, фінансові витрати зменшують величину прибутку до оподаткування, а по-друге, якщо фінансові витрати менші, ніж величина

50

прибутку, отриманого від використання позикових коштів, то це сприяє зростанню рентабельності власного капіталу. Оцінку фінансової стійкості ТОВ

"Транссервіс-М" на підставі комплексу показників фінансової стійкості представлено в табл.2.7

Коефіцієнт фінансової стабільності має високий показник, адже у підприємства майже немає залученого капіталу, а коефіцієнт фінансової стабільності розраховується як відношення власного капіталу до залученого.

Таблиця 2.7– Оцінка структури джерел фінансових ресурсів

					Відхилення
Показник	2012	2013	2014	Абсолютне		Відносне
	рік	рік	рік	2013-	2014-	2013/2012	2014/2013
				2012 рр.	2013 рр.	рр.	рр.
1	2	3	4	5	6	7	8
1.Коефіцієнт
фінансової	0,54	0,27	0,90	-0,27	0,63	0,50	3,32
стабільності
2.Коефіцієнт
фінансової	0,35	0,21	0,47	-0,14	0,26	0,59	2,27
незалежності
3.Коефіцієнт
фінансової	0,65	0,79	0,53	1,96	-0,25	1,19	0,68
залежності
4.Коефіцієнт
фінансового	1,84	3,70	1,11	1,86	-2,59	2,01	0,30
ризику

Порівняно з 2013р. у 2014р. він досить зріс, а саме: у 2013р. він склав

0,27, у 2014р. – 0,9. Ці показники відображають позитивне явище, адже підприємство стає фінансово стабільнішим.

Коефіцієнти фінансової незалежності в 2013році зменшився на 0,14, а в

2014 збільшився на - 0,26, та фінансової залежності в 2013 збільшився на 1,96, а

у 2014 році зменшився на 0,25.

Коефіцієнт фінансового ризику має високе значення. У 2013 р.

коефіцієнт склав 3,7, а в 2014р. – 1,11, тобто зменшився на 2,6.

51

Оцінка ліквідності і платоспроможності ТОВ "Транссервіс-М"

Ліквідність балансу –це рівень покриття зобов’язань

Підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань.

Активи підприємства залежно від швидкості перетворення їх у грошові кошти поділяються на 4 групи:

Найліквідніші активи (А1) – суми за всіма статтями грошових коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків у міру потреби.

Активи, що швидко реалізуються (А2), - це активи, перетворення яких на гроші потребує певного часу. До цієї групи належать готова продукція, товари і дебіторська заборгованість. Передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб’єктивних та об’єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників,

платоспроможності платників, умов видачі кредитів тощо.

Активи, що повільно реалізуються (А3), – це статті розділу ІІ активу балансу, які охоплюють виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати обігу та інші оборотні активи. Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки перед реалізацією, що вимагає певного часу.

Активи, що важко реалізуються (А4), – це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. До цієї групи належать нематеріальні активи, основні засоби та устаткування до установки, капітальні довгострокові фінансові вкладення – всі статті розділу І активу балансу ("Необоротні активи").

Перші три групи активів (найліквідніші; активи, що швидко реалізуються;

активи, що повільно реалізуються) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов’язань групуються так:

52

Негайні пасиви (П1) – це кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

Короткострокові пасиви (П2) – це короткострокові кредити банків,

поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, векселі видані .

Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу ("Поточні зобов’язання").

Довгострокові пасиви (П3) – це довгострокові зобов’язання .

Постійні пасиви (П4) — це статті 1-го розділу пасиву балансу ("Власний капітал") .

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов’язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Баланс буде ліквідним, якщо відповідатиме таким умовам:

• Найліквідніші активи більші або дорівнюють негайним пасивам А(1) >=

П(1).

Активи, що швидко реалізуються, більші або дорівнюють короткостроковим пасивам А(2) >= П(2).

Активи, що повільно реалізуються, більші або дорівнюють довгостроковим пасивам А(3) >= П(3).

Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви А(4) <= П(4).

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу (таблиця 2.8).

За аналізом ліквідності балансу підприємства спостерігається співвідношення:А1<П1; А2<П2; А3<П3; А4>П4.

53

Всі співвідношення не задовольняють умови ліквідності підприємства,

тому можна сказати, що баланс ТОВ "Транссервіс-М" не є ліквідним.

Таблиця 2.8– Аналіз ліквідності балансу за 2012 – 2014 рр.

Актив	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Пасив	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Платіжний надлишок або нестача
								2012 рік	2013 рік	2014 рік
1. Найбільш ліквідні активи (А1)	10	278	51	1. Найбільш строкові зобо-в'язання (П1)	3857	6911	2632	-3847	-6633	-2581
2. Активи, що швидко реалізую-ться (А2)	1592	5793	224	2.Коротко­строкові пасиви (П2)	3857	6911	2632	-2265	-1118	-2408
3. Активи, що повільно реалізую-ться (A3)	4008	18459	3430	3.Довго­строкові пасиви (ПЗ)	21621	7911	24270	-17613	10548	-20840
4. Активи, що важко реалізуються (А4)	1223318	893938	1346449	4. Постійні пасиви (П4)	432282	191365	637157	791036	702573	709292

При оцінці ліквідності розраховують три основні коефіцієнти:

– коефіцієнт покриття;

– коефіцієнт швидкої ліквідності;

– коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Ці показники розраховуються шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов’язань підприємства.

Коефіцієнт покриття (інші найменування цього коефіцієнта – коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності). Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, яка сума поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує.

54

Коефіцієнт швидкої ліквідності на відміну від попереднього, він враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та короткотермінових фінансових вкладень до суми короткотермінових зобов’язань.

Таблиця 2.9 – Аналіз показників ліквідності ТОВ "Транссервіс-М"
	Показник	2012 р.	2013 р.	2014	Відхилення		Норматив
				р.
					2013-2012 рр.	2014-2013 рр.
	1	2	3	4	5	6	7
1.	Коефіцієнт	0,00001	0,0004	0,0001	0,0004	-0,0003	<0,2-0,35
абсолютної ліквідності
2.	Коефіцієнт швидкої	0,002	0,01	0,0004	0,01	-0,01	01.Січ
ліквідності
3.	Коефіцієнт покриття	0,01	0,04	0,01	0,03	-0,03	<1

За аналізований період коефіцієнт абсолютної ліквідності склав у 2012р. - 0,00001, у 2013р. – 0,0004, у 2014р. - 0,0001. Тобто, можна сказати, що підприємству буде не легко погасити свої поточні борги негайно в разі необхідності.

Коефіцієнт швидкої ліквідності у 2012 році становив 0,002, а у 2013 році-

0, 01, в 2014р. – 0,0004.

Коефіцієнт покриття менший одиниці. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, яка сума поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань.

Аналіз фінансової стійкості підприємства є найважливішим етапом оцінки його діяльності і фінансово-економічного благополуччя, відображає результати його поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також характеризує здатність

55

підприємства відповідати за своїми боргами і зобов’язаннями та нарощувати свій економічний потенціал.

Фінансова стійкість підприємства насамперед залежить від співвідношення власного капіталу і зобов'язань, темпів нагромадження власного капіталу і резервів, співвідношення довгострокових і поточних зобов'язань, достатності забезпечення матеріальних оборотних активів власним капіталом.

В аналізі прийнято виокремлювати чотири типи фінансової стійкості суб'єктів господарювання.

Перший – абсолютна фінансова стійкість (трикомпонентний показник типу фінансової стійкості має наступний вигляд: S = {1,1,1}). Такий тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів, відсутністю неплатежів і причин їх виникнення,

відсутністю порушень внутрішньої і зовнішньої фінансової дисципліни.

Другий – нормальна фінансова стійкість (показник типу фінансової стійкості має наступний вигляд: S = {0,1,1}). У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів крім власних обігових коштів також і довгострокові залучені кошти. Такий тип фінансування запасів є «нормальним» з точки зору фінансового менеджменту. Нормальна фінансова стійкість є найбільш бажаною для підприємства.

Третій – нестійке фінансове становище (показник типу фінансової стійкості має наступний вигляд: S = {0,0,1}), що характеризується порушенням платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів. Наявність порушень фінансової дисципліни, перебої у надходженні грошей на розрахункові рахунки і платежі, нестійкою рентабельністю, невиконання фінансового плану,

в тому числі з прибутку.

56

Кризовий або критичний фінансовий стан (IV тип стійкості) є тоді, коли підприємство має високий рівень нестачі ліквідності та критичну чи надкритичну платоспроможність. Воно фактично є банкрутом або перебуває на грані банкрутства. Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості підприємства наведено в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 – Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ТОВ "Транссервіс-М"

	Показник	2012	2013	2014	Відхилення
					2013/2012 рр.	2014/2013 рр.
	1	2	3	4	5	6
1.	Власний капітал	432282	191365	637157	-240917	445792
2.	Забезпечення наступних	1836	9859	3538	8023	-6321
витрат і платежів
3.	Необоротні активи	1223318	893938	1346449	-329380	452511
4.	Наявність власних	-789200	-692714	-705754	96486	-13040
оборотних коштів (1+2-3)
5.	Довгострокові	21621	7911	24270	-13710	16359
зобов'язання
6.	Наявність власних і
довгострокових позикових		-767579	-684803	-681484	82776	3319
коштів для формування
запасів і витрат (4+5)
7.	Поточні зобов'язання	773189	700579	685189	-72610	-15390
8.	Доходи майбутніх	0	8794	0	8794	-8794
періодів
9.Загальна величина основних джерел коштів для формування запасів і витрат (6+7+8)
		5610	24570	3705	18960	-20865
10. Загальна величина		4008	18499	3430	14491	-15069
запасів і витрат
11. Надлишок (+), брак (-)
власних оборотних коштів		-793208	-711213	-709184	81995	2029
(4-10)
12. Надлишок (+), брак (-)
власних оборотних і
довгострокових позикових		-771587	-703302	-684914	68285	18388
коштів для формування
запасів і витрат (6 - 10)

57

Продовження таблиці 2.10

13. Надлишок (+), брак (-)
загальної величини
основних джерел коштів	1602	6071	275	4469	-5796
для формування запасів і
витрат (9-10)
14. Трьохкомпонентний
показник типу фінансової	-; -; +	-; -; +	-; -; +	х	х
стійкості (1(ряд. 11),
2(ряд.12), 3(ряд.13))

З даних таблиці можна сказати, що ТОВ "Транссервіс-М" відноситься до третього типу стійкості, та має нестійке фінансове становище, що характеризується порушенням платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

Власний капітал підприємства мав тенденцію до зростання. Так, у 2014р.

порівняно з 2013р. він збільшився на 445792,00 тис.грн. Необоротні активи також мали тенденцію до збільшення. Таким чином станом на 2013 він складав

893938,00 тис.грн., на 2014р. – 1346439,00 тис.,тобто, показник зменшився на

6321,00 тис. грн.

Станом на 2014р. власні довгострокові зобов’язання Товариства склали

24270,00 тис.грн., в порівнянні з 2013р. вони збільшились на 16359,00тис.грн.

Поточні зобов’язання мали спадну динаміку. У 2012. вони склали 778739,00

тис. грн.., у 2013р. – 700579,00 тис.грн., у 2014р. – 685189 тис. грн. Загальна величина основних джерел коштів для формування запасів і витрат у 2012р.

склали 5610 тис. грн., у 2013р. – 24570,00 тис. грн., та в 2014 – 3705,00 тис. грн.

Загальна величина запасів і витрат в 2012р. склала 4008,00 тис. грн., в 2013р. – 18499,00 тис. грн. та в 2014р. – 3430,00 тис. грн.

Також доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників – коефіцієнтів фінансової стійкості (табл.2.11)

Коефіцієнт забезпечення запасів власними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до матеріальних запасів.

58

Коефіцієнт маневреності власного капіталу(власних коштів)

розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу.

З фінансової точки зору, чим вище цей коефіцієнт, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу для фінансування поточної діяльності підприємства, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу. Характеризує структуру капіталу.

Коефіцієнт стабільності структури оборотних коштів розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів. Використовується для оцінки власних оборотних коштів.

Таблиця 2.11 – Аналіз відносних показників фінансової

		2012	2013	2014		Відхилення	Відхилення
	Показник				за 2011-2012		за 2012-2013
		рік	рік	рік
						рр.	рр.
	1	2	3	4	5		6
1.Коефіцієнт забезпечення		-191,51	-36,58	-198,68	154,93		-162,10
запасів власними коштами
2.	Коефіцієнт маневреності	-1,78	-3,53	-1,07	-1,76		2,46
власного капіталу
3.	Коефіцієнт довгострокового	0,05	0,08	0,04	0,03		-0,04
залучення позикових коштів
4.	Коефіцієнт стабільності	-136,82	-27,54	-183,94	109,29		-156,40
структури оборотних коштів
5.	Коефіцієнт виробничих	1,00	0,97	0,99		-0,02	0,02
фондів
6. Індекс постійного активу		2,83	4,67	2,11		1,84	-2,56
7.	Коефіцієнт накопичення	-0,84	-0,87	-0,83		-0,03	0,05
амортизації
8.	Коефіцієнт реальної
вартості основних засобів у		0,99	0,96	0,99		-0,03	0,03
майні підприємства
9.	Коефіцієнт мобільності	0,005	0,03	0,003		0,02	-0,02

59

Коефіцієнт маневреності власного капіталу протягом аналізованого періоду знижувався на 1,76 в 2013р., та зріс на 2,46 в 2014р. Така динаміка коефіцієнтів свідчить про високу гнучкість використання власних коштів в ТОВ "Транссервіс-М".

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів в 2013 році зріс на 0,03, а під кінець періоду в 2014р. зменшився на 0,04, що є позитивним явищем та означає що зменшується залежність ТОВ "Транссервіс-М" від зовнішнього фінансування.

Коефіцієнт стабільності структури оборотних коштів на протязі аналізованого періоду був дуже низьким, в 2012р. становив -136,82 тис. грн., в 2013р. -27,54, в 2014 –193,84. Такий коефіцієнт засвідчує те, що ТОВ

"Транссервіс-М" не забезпечене власними оборотними коштами.

Аналіз прибутку та рентабельності ТОВ "Транссервіс-М"

Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток.

Прибуток – це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи. В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Податок на прибуток стає також головним джерелом формування надходжень бюджету (державного, місцевого). За рахунок прибутку погашають боргові зобов'язання підприємства перед банком та інвесторами. Отже,

прибуток є найважливішим узагальненим показником у системі оцінювальних показників ефективності виробничої, комерційної і фінансової діяльності підприємства.

Система показників фінансових результатів містить у собі не лише абсолютні, а й відносні показники ефективності господарювання. До них належать показники рентабельності. Розраховують й аналізують загальну

60

рентабельність роботи підприємства, рентабельність продукції і ряд інших показників. Чим вищий рівень рентабельності, тим вища ефективність господарювань підприємств як самостійних товаровиробників. Формування фінансових результатів відображено у табл. 2.12

Таблиця 2.12 – Формування фінансових результатів ТОВ "Транссервіс-М"

Показник	2012	2013	2014	Відхилення
				2013/2012	2014/2013
1	2	3	4	5	6
1.Чистий дохід(виручка) від реалізації продукції
	583625,00	529921,00	447796,00	-53704,00	-82125,00
2.Собівартість реалізованої продукції	-483741,00	-500039,00	-441246,00	-16298,00	58793,00
3.Валовий прибуток (збиток)	99773,00	28124,00	5967,00	-71649,00	-22157,00
4.Інші операційні доходи	847,00	16424,00	2165,00	15577,00	-14259,00
5.Адміністративні витрати	3376,00	455,00	4069,00	-2921,00	3614,00
6.Витрати на збут	79,00	86,00	590,00	7,00	504,00
7.Інші операційні	2563,00	4959,00	1385,00	2396,00	-3574,00
витрати
8. Прибуток (збиток)
від операційної	94602,00	3948,00	2088,00	-90654,00	-1860,00
діяльності
9.Інші фінансові доходи	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
10.Інші доходи	1861,00	2373,00	1382,00	512,00	-991,00
11.Фінансові витрати	10954,00	2540,00	2720,00	-8414,00	180,00
12.Інші витрати	85268,00	38881,00	750,00	-46387,00	-38131,00
13.Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування
	241,00	0,00	0,00	-241,00	0,00
14.Податок на прибуток	51,00	108,00	0,00	57,00	-108,00
15.Чистий прибуток (збиток)	548,00	64,00	146437,00	-484,00	146373,00

Аналізуючи дані таблиці, можна сказати, що підприємство збиткове. Його

чистий дохід у 2014р. спав на 82125,00 тис. грн. порівняно з 2013р. Собівартість

61

реалізованої продукції в 2014р. зросла на 58793,00 тис. грн., валовий прибуток в 2014р. склав 5967,00 тис. грн., в 2013р. –28124,00 тис. грн., а в 2012р. – 997773,00 тис. грн.

Інші операційні витрати, то зростали на 2396,00 тис. грн. в 2013р., то зменшувались на 3574,00 тис. грн. в 2014 році. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування був лише в 2012 році – 241,00 тис. грн.

Чистий прибуток в 2013 р. зменшився на 484,00 тис. грн., та в 2014 р. збільшився на 146373,00 тис. грн.

Сукупність показників рентабельності завжди відображає ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу. Найбільш часто використовуваними показниками в контексті фінансового менеджменту є показники рентабельності всіх активів підприємства, рентабельність реалізації, рентабельність власного капіталу.

На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючими, впливає цілий ряд показників, які відображають різні аспекти діяльності підприємства. Завданням фінансового аналізу є кількісно оцінити вплив кожного показника на рентабельність. Регулюючи розмір показників з урахуванням їх взаємозв'язку можна досягти бажаного рівня рентабельності.

Основні показники рентабельності, розраховуються за вихідними даними фінансового звіту (форма №1- "Баланс" і форма №2 – "Звіт про фінансові результати".

Рентабельність – це відносний показник прибутку, який відображає ставлення отриманого ефекту (доходу, прибутку) усіх використаних ресурсів. Стан діяльності є рентабельним, якщо протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені збитки, утворюється і накопичується прибуток. Основні показники рентабельності підприємства проаналізовано в таблиці 2.13

62

Таблиця 2.13– Основні показники рентабельності ТОВ "Транссервіс-М"

				Відхилення
Показник	2012	2013	2014	2013/2012	2014/2013
1	2	3	4	5	6
1.Рентабельність активів за
валовим прибутком	0,17	0,05	0,01	-0,12	-0,04
2. Рентабельність активів за
прибутком від операційної
діяльності	0,001	0,031	0,005	0,03	-0,03
3. Рентабельність активів за
прибутком від звичайної
діяльності	0,001	0,0001	0,3	0,00	0,33
4. Рентабельність капіталу за
чистим прибутком	0,0007	0,0001	0,214	-0,0006	0,2139
5. Рентабельність власного
капіталу за чистим прибутком	0,0013	0,0003	0,2290	-0,0010	0,2287
6. Рентабельність виробничих
фондів за чистим прибутком
(загальна рентабельність)	0,0004	0,0001	0,108	-0,0003	0,1079

Аналізуючи дані таблиці можна зробити наступні висновки:

Рентабельність активів за валовим прибутком складала 0,17 у 2012 році, 0,05 у 2013 році і 0,01 в 2014 році. Цей показник має високе значення, адже показник валового прибутку у ТОВ "Транссервіс-М" значно переважає активи.

Рентабельність активів за прибутком від операційної діяльності за аналізований період була дуже низькою і становив 0,001 у 2012р., 0,031 у 2013р., 0,005 в 2014р. Такий показник типовий для ТОВ "Транссервіс-М", яке займається фінансовим посередництвом.

Рентабельність власного капіталу у 2012р. склала 0,0013, в 2013р. – 0,0001, у 2014р. – 0,108. Збільшення рентабельності відбулося завдяки зменшенню чистого прибутку та збільшення власного капіталу.

63

Структура управління ТОВ "Транссервіс-М"

				Начальник
Оператори ЕОМ П									Головний бухгалтер
	Комірники								Бухгалтерія
				Електрики		Прибиральники

Рисунок 2.3 – Структура управління ТОВ "Транссервіс-М"

Оператори ЕОМ. Займаються випискою вимог про забезпечення продукцією.

Комірники займаються пакуванням продукції в тюки і відправляють на експедицію, звідки переправляються на станції призначення.

Електрики і прибиральники входять до обслуговуючого персоналу складу.

Головний бухгалтер і бухгалтерія – ведуть облік фінансових операцій, що проводяться на складі.

Склад поділяється на дві частини:

Склад суворої звітності та склад не суворої звітності

Залишок на складі на кінець місяця повинен становити не менше 500

листків одного виду бланків.

Головний підрозділ складається з виробничого відділу, бухгалтерії,

комори, експлуатації.

Основними напрямками діяльності підрозділу є:

– складання заявок – замовлень друкарням на виготовлення квитків,

бланків, квитанцій, книг та інших проїздних і перевізних документів, а також

контроль за їх виконанням.

– ведення розрахунків з підрозділами за надані послуги по забезпеченню станції квитково-бланковою продукцією та бланками не суворої звітності.

– укладення угод з організаціями та наданням послуг пов’язаних з утриманням приміщення складу бланків.

64

– утримання будівлі складу бланків, підсобних приміщень, обладнанням та інвентарю в належному технічному стані, чистоті та справності.

– забезпечення нарахування та виплат заробітної плати, премій, допомоги та інших компенсаційних витрат працівником складу.

– забезпечення складу суворої і не суворої звітності необхідними квитками, квитанціями, бланками, книгами і іншою документацією.

Вирішення соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підрозділу, здійснюються за участю профспілкового комітету, профспілки залізничників та транспортних будівельників. Питання відображаються в колективному договорі.

Начальник ТОВ "Транссервіс-М" самостійно вирішує питання діяльності за винятком тих, що віднесені до компетенції інших органів управління.

Начальник :

– несе повну відповідальність за стан виробничо-господарської діяльності, а також за достовірність обліку та статистичної звітності;

– В межах компетенції розпоряджається коштами та майном ТОВ "Транссервіс-М";

– відкриває рахунки в установах банку;

– призначає на посаду та звільняє з посади працівників згідно КЗпП та чинного законодавства України;

– в межах своєї компетенції видає накази, вказівки та розпорядження, обов’язкові для виконання всіма працівниками ТОВ "Транссервіс-М".

Обов’язки кожного з робітників бухгалтерії затверджені у посадових картках згідно яких:

Головний бухгалтер керується законодавчими та нормативними актами,

затвердженими в установленому порядку, несе відповідальність за дотримання встановлених методологічних основ бухгалтерського обліку, забезпечує контроль і відображення на бухгалтерських рахунках всіх господарських

65

операцій, надання оперативної інформації, складання і надання в установлені строки бухгалтерського звіту з цілю виявлення і мобілізації внутрішніх господарських резервів, здійснює економічний аналіз діяльності підприємства,

підписує разом з керівником підприємства документи господарської і бухгалтерської діяльності

Головний бухгалтер

Заступник

головного

бухгалтера

Бухгалт		Бухгалтер			Касир		Бухгал		Бухгал		Бухгалтер по
ер по		по					тер з		тер по		розрахункам
матеріал		зарплаті					палива		ремонт		з дебіторами
ах									у ТРС		і
											кредиторами
		Рис. 2.4– Структура бухгалтерії ТОВ "Транссервіс-М"

Заступник головного бухгалтера – виконує обов’язки головного бухгалтера при його відсутності, приймає участь у складанні річної,

квартальної та інші бухгалтерських звітностях, веде облік основних засобів,

нематеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів , а саме веде контроль за сохранністю основних засобів і МШП, забезпечує своєчасність документального оформлення руху основних засобів та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку, несе відповідальність за

66

складання звітності по обліку основних засобів і нематеріальних активів, а

також нарахування амортизації.

Бухгалтер по обліку матеріалів і розрахунків з постачальниками – веде облік товарно-матеріальних цінностей, забезпечує контроль за залишками,

надходженням і використанням матеріалів на складі, відповідає за наявність і правильне оформлення всіх первинних документів по руху товарно-

матеріальних цінностей, складання матеріальних звітів, перевіряє рахунки постачальників, оформлює доручення і веде облік використання бланків доручень, забезпечує правильне ведення аналітичного і синтетичного обліку товарно-матеріальних цінностей і розрахунків з постачальниками.

Бухгалтер обліку заробітної плати – щомісячно нараховує заробітну плату виходячи з встановлених умов оплати праці з дотриманням фінансово-

штатної дисципліни, проводить вирахування із заробітної плати згідно з діючим законодавством веде облік використання робочого часу, перевіряє правильність складання первинних документів по обліку праці і заробітної плати, веде аналітичний облік по кожному робітнику, несе відповідальність за правильність нарахування заробітної плати, обґрунтованість проведених з неї утримань,

своєчасність та достовірність складання звітів.

Облікова політика підприємства – це вибрана ним сукупність способів ведення бухгалтерського обліку: первинного спостереження, вартісного виміру,

поточної угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності.

При формуванні облікової політики передбачається що:

Активи і зобов'язання організації існують окремо від активів і зобов'язань власників цієї організації та активів та зобов'язань інших організацій (допущення майнової відособленості);

Організація буде продовжувати свою діяльність у найближчому майбутньому і в неї відсутні наміри і необхідність ліквідації або суттєвого скорочення діяльності і, отже, зобов'язання будуть погашатися у встановленому порядку;

67

Прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно від одного звітного року до іншого;

Факти господарської діяльності організації відносяться до того звітного періоду, в якому вони мали місце, незалежно від фактичного часу надходження чи виплати грошових коштів, пов'язаних з цими фактами.

На підприємство ТОВ "Транссервіс-М" встановлена журнально-ордерна,

машинолічильних та комп'ютерна технологія обробки облікової інформації у виробництвах, цехах і підрозділах.

Також затверджено план рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку,

що застосовуються на підприємстві та його підрозділах.

Встановлено, що бухгалтерська звітність підприємства, що відображає наростаючим підсумком майнове та фінансове становище підприємства та результати господарської за звітний період, складається бухгалтерським відділом.

Типові форми бухгалтерської звітності та інструкції про порядок заповнення цих форм повинні відповідати формам, спеціалізованим формам бухгалтерської звітності, розробленим міністерствами і відомствами.

Звітним роком вважається період з 1 січня по 31 грудня включно.

Підприємство представляє в обов'язковому порядку квартальну і річну бухгалтерську звітність в стверджувальні терміни. Також відомо, що підприємство здійснює оцінку майна, зобов'язань і господарських операцій в рублях.

Списання курсових різниць за операціями з іноземною валютою проводити безпосередньо на фінансовий результат діяльності підприємства

(рахунок 99 "Прибуток і збитки") у міру здійснення операцій.

Облікова політика організації ТОВ "Транссервіс-М" формується головним бухгалтером, на покладено ведення бухгалтерського обліку організації. На підприємство встановлений робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки,

68

необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку.

Також на ТОВ "Транссервіс-М" затверджено форми первинних облікових документів, регістрів бухгалтерського обліку, а також документів для внутрішньої бухгалтерської звітності.

Прийнята облікова політика організації забезпечує: повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності,

своєчасне відображення фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку та бухгалтерської звітності, тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку на останній календарний день кожного місяця, раціональне ведення бухгалтерського обліку

, виходячи з умов господарювання і величини організації.

Облікова політика підприємства, забезпечує максимальний ефект від ведення обліку. Під цим насамперед розуміється своєчасне формування фінансової та управлінської інформації, її достовірність, об'єктивність,

доступність і корисність для управлінських рішень і широкого кола користувачів. Так як ефективність рішення управлінських проблем підприємства залежить від рішення зазначеної функції бухгалтерського обліку.

Обраний спосіб ведення бухгалтерського обліку на ТОВ "Транссервіс-М"

застосовуються з першого січня року, наступного за роком затвердження відповідного організаційно-розпорядчого документа. При цьому цей спосіб ведення бухгалтерського обліку, застосовуються всіма філіями, закріпленими за заводом, незалежно від їх місця знаходження.

У разі зміни облікової політики організація розкриває наступну інформацію:

– причину зміни облікової політики;

– зміст зміни облікової політики;

– порядок відображення наслідків зміни облікової політики в

бухгалтерській звітності;

69

– суми коригувань, пов'язаних зі зміною облікової політики, по кожній статті бухгалтерської звітності за кожен з представлених звітних періодів, а якщо організація зобов'язана розкривати інформацію про прибуток, що припадає на одну акцію, також за даними про базову та розбавлений прибутку (збитку) на акцію ;

– суму відповідного коректування, що відноситься до звітних періодів, попереднім представленим в бухгалтерській звітності, до того ступеня, до якої воно є можливим.

Істотні способи ведення бухгалтерського обліку, а також інформація про зміну облікової політики будуть підлягають розкриттю у пояснювальній записці, що входить до складу бухгалтерської звітності організації.

З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності на підприємство зобов'язане проводити інвентаризацію майна і фінансових зобов'язань.

Проведення інвентаризації, крім випадків, передбачених чинним законодавством обов'язково при зміні матеріально відповідальної особи.

Інвентаризація основних засобів має проводитися через 3 роки.

При кожній інвентаризації повинна формуватися інвентаризаційна комісія, що відповідає за повноту і достовірність результатів інвентаризації майна і зобов'язань, склад якої повинен затверджуватися наказом директора.

Списання комерційних витрат, пов'язаних з реалізацією продукції (робіт,

послуг), що збираються протягом звітного періоду на рахунку 44 "Комерційні витрати" на собівартість реалізованої продукції виробляється в повній сумі витрат у кінці звітного періоду.

Витрати, вироблені в звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів, відображаються у звітності окремою статтею як витрати майбутніх періодів і підлягають віднесенню на витрати виробництва або обігу протягом терміну, до якого вони відносяться.

70

Прибуток або збиток, виявлені у звітному році, але які відносяться до операцій минулих років, включаються в результати господарської діяльності звітного року.

Доходи, отримані у звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів, відображаються в обліку і звітності окремою статтею як доходи майбутніх періодів. Ці доходи підлягають включенню в результати господарської діяльності при настанні звітного періоду, до якого вони належать,

Прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно від одного звітного року до іншого (допущення послідовності застосування облікової політики).