20.Охарак.Силу тяги як джерело руху під час плавання

Сила тяги. Сила реакції води R, яка є зовнішньою силою по відношенню до тіла плавця, сама по собі викликати рух тіла не може. Джерелом його рушійних сил є сили м’язового скорочення. Отже, за рахунок рухів руками, ногами, тулубом створюється сила, яка проштовхує тіло плавця вперед. Вона отримала назву – сила тяги.

Величина сили тяги залежить від м’язової сили плавця та ефективності її застосування під час гребка.

Сукупність ланок тіла (робочих ланок), що механічно взаємодіють з водою для створення сили тяги, називають рушієм. На ньому є робочі площі (поверхні), завдяки яким відбувається відштовхування. На робочі площі рушія діє сила реакції води. Вона дозволяє плавцю опертися о воду і відштовхнутись від неї.

У всіх способах плавання гребкові рухи мають обертальний характер, тобто кінцівки рухаються не по прямій лінії, а по дугах, унаслідок чого окремі ланки кінцівок рухаються з різною швидкістю. Найбільшу швидкість руху, а отже, і силу тяги, мають долоні і стопи, оскільки вони розташовані найдалі від точки обертання кінцівок.

Окрім долоней і стоп, велике значення для створення сили тяги мають також передпліччя і гомілки, які при виконанні гребка рухаються з відносно меншою швидкістю, ніж долоні і стопи, проте мають велику площу гребної поверхні.

При виконанні гребків зусилля плавця повинні бути спрямовані у бік, протилежний напрямку руху, і , по можливості, прикладені ближче до поздовжньої вісі тіла.

Таким чином, швидкість просування плавця залежить від швидкості гребків, величини гребних поверхонь кінцівок, а також від правильного докладання зусиль при виконанні гребних рухів. Виконання гребків з великою швидкістю і максимальне використання гребних поверхонь кінцівок вимагає хорошої рухливості в суглобах і великої сили м’язів рук, ніг і плечового поясу. Тому плавцям в процесі тренування необхідно досягати не лише відмінної техніки плавання, але і хорошої рухливості в суглобах і великої сили м’язів, розвитку яких сприяють тренування в плаванні, а також заняття іншими видами спорту.

21.Визначіть вплив занять плавання на нервову систему та опорно-руховий апарат людини

Вплив плавання у порівнянні з іншими видами фізичних вправ полягає у різноманітності дії на організм людини, що пов’зано з фізичними та хімічними властивостями води.

Нервова система. На поверхню тіла, що занурене у воду діє гідростатичний тиск. Він як «універсальний іглотерапевт» подразнює увесь комплекс рецепторів тіла, діє на нервові центри, що пов’язані з внутрішніми органами. Отже, така дія води тонізує нервову систему, стимулює роботу внутрішніх органів, підвищує обмін речовин. Це дає відчуття бадьорості та підвищує працездатність.

Опорно-руховий апарат. У воді людина перебуває в стані гідростатичної невагомості. Це розвантажує опорно-руховий апарат від тиску на нього ваги тіла, створює умови для коригування порушень постави, відновлення рухових функцій після отриманих травм. Під час плавання задіяні майже усі м’язи тіла, що сприяє їх гармонійному розвитку, зокрема формуванню міцного м’язового корсету.

22. Визначіть вплив занять плавання на серцево-судинну та дихальну системи організму людини.

Вплив плавання у порівнянні з іншими видами фізичних вправ полягає у різноманітності дії на організм людини, що пов’зано з фізичними та хімічними властивостями води.

Серцево-судинна система. До особливостей функціонування серцево-судинної системи під час плавання можна віднести:

– через стан гідростатичної невагомості дія маси тіла на виконання рухів ослаблена, також у горизонтальному положенні серцю не доводиться долати гідростатичний тиск крові, тому воно виконує менший обсяг роботи;

– ритмічне скорочення великих груп м’язів у поєднанні з швидкими і глибокими вдихами і активними видихами призводить до поліпшення кровообігу і дихання;

– посилені рухи грудної клітини (форсоване дихання), тиск води на венозні судини, відсутність статичної напруги сприяють зменшенню кровонаповнення периферичних судинних ділянок, збільшенню кровонаповнення судин органів грудної клітини, полегшуючи приток венозної крові до серця.

Ці особливості гемодинаміки полегшують регуляцію кровообігу при напруженій м’язовій діяльності під час плавання. Так, завдяки заняттям плаванням, зміцнюється м’яз серця, стають еластичнішими кровоносні судини, знижується артеріальний тиск крові.

Дихальна система. Плавання висуває великі вимоги до дихальної функції, оскільки дихання здійснюється у незвичних умовах. Плавання вимагає перебудови системи управління диханням, придушення звичного дихального автоматизму, вироблення і автоматизації нової дихальної навички.

Дихальний цикл на суші складається з двох фаз – вдиху і видиху, при плаванні – з трьох – вдиху, затримки дихання і видиху. Із підвищенням швидкості плавання збільшується частота дихання, проте тривалість циклу дихання зменшується переважно за рахунок укорочення вдиху.

При систематичних заняттях плаванням поступово розвивається грудна клітка, в процесі дихання беруть участь найвіддаленіші ділянки легенів, що виключає застійні явища в них; зміцнюються і тренуються дихальні м’язи, що є чудовим засобом профілактики легеневих захворювань. Означені позитивні зрушення в організмі відбуваються звдяки:

– інтенсивній м’язовій роботі при плаванні, що вимагає від плавця посиленого дихання;

– утрудненому видиху, який виконується у більш щільне середовище (воду);

– утрудненому вдиху, що виконується у умовах тиску води на грудну клітку;

– органічному поєднанню фаз дихання з рухами руками.