- •Предмет і завдання курсу. Поняття філософії історії.
- •Філософія історії та історія.
- •2) Ф.І. Є частиною філ. Науки , яка спеціалізується на пізнанні найбільш загальних законів руху людства в просторі і часі.
- •Місце філософії історії в системі гуманітарних наук.
- •Місце філософії історії в системі філософських наук.
- •Субстанційна та номінальна філософія історії.
- •Основні складові філософії історії.
- •Етапи розвитку філософсько-історичної думки. Функції філософії історії.
- •10. Елементи філософії історії у класичному даосизмі. Лао-цзи: вчення про «дао». Трактат “Дао де Цзин”.
- •Основні проблеми (питання) філософії історії як самостійної частини філософської науки.
- •12.Елементи філософії історії у “Ведах” та “Упанішадах”.
- •13) Елементи філософії історії у вченнях ортодоксальні школи індійської філософії. Міманса і веданта.
- •14. Елементи філософії історії у вченнях шкіл ньяя та вайшешика
- •22. Філософсько-історична концепція Сима Цяня.
- •23. Основні питання (проблеми) філософії історії і філософська концепція Блаженного Августина.
- •24. Історико-філософські складові християнської історіософії хіі – хііі ст. Й. Флорський.
- •25. Історіософські новації епохи Відродження.
- •26. Натуралістичне розуміння історії в раціоналістичному світоуявленні.
- •27. Філософія історії Дж. Віко як перший досвід цілісного розуміння еволюції людського суспільства.
- •28. Проблема свободи волі та самодіяльне людське начало в історії (Фома Аквінський).
- •29. Людина як мета історії у філософії гуманістів.
- •Розробка філософії історії як теорії історичного прогресу (м.А.Кондорсе).
- •Створення узагальнюючої картини історії у її цілісності (г.Гегель).
- •Суспільство як предмет історії в позитивістській філософії історії.
- •Філософія історії у французькому позитивізмі. О.Конт.
- •45. Тлумачення історії як поглиблення процесу комунікації (к.Ясперс).
- •Постмодерністська полеміка з філософією історії Нового часу.
- •Технократичні моделі історії.
- •Філософсько-історична думка в Україні хіх – початку хх ст.
- •49. Універсально-історична концепція м.Луніна.
- •Теоретичні проблеми історії в працях а.Рославського-Петровського.
- •Національно-орієнтована концепція всесвітньої історії м.Петрова.
- •Методологія соціальних наук б.Кістяківського
- •53. .Філософсько-історичні погляди м.Костомарова та в.Антоновича.
- •54. Філософія історії м. Грушевського.
- •55. Філософія історії в. Липинського.
- •56. Сутність історії як тотожність законів, що діють в різних суспільствах
- •57. Натуралістичні тлумачення єдності та багатоманітності історії.
- •58. Географічний детермінізм про роль природних відмінностей в історичній долі суспільств.
- •59. Філософсько-історична концепція й.Гердера.
- •68) Історія як співіснування у часі і просторі різноманітних, виособлених культур та цивілізацій. П.Сорокін.
- •69) Заперечення існування єдиної логіки та етапів всесвітнього історичного розвитку у сучасній філософії історії.
- •70. Історія як процес поглиблення комунікації між народами на засадах абсолютних цінностей (к.Ясперс)
- •71. Сучасні моделі «світу світів» як можливого майбутнього єднання людства.
- •72. Природні фактори історичного розвитку людства.
- •73. Екологічні аспекти суспільного розвитку.
- •74. Демографічні фактори розвитку людства.
- •82. Гегелівська концепція спрямованості історії.
- •83. Соціальні утопії про майбутнє досконале суспільство.
- •97. Проблема атомізації суспільства та повстання мас як проблема історії XX ст. (х.Ортега-і-Гассет, к.Яспере, х.Арендт та ін.)
- •98. М.Бердяєв: прорив історії в понадісторію
- •99. Концепція трьох цивілізаційних хвиль суспільної історії: причини виникнення, еволюція, основні положення.
- •100. Світ-Системний напрям у сучасній філософії історії та його російська течія.
- •101. «Витоки» та «мета» історії в релігійному екзистенціалізмі
- •102.Проблема свободи історичного вибору та і сторичної відповідальності в філософії історії хх століття.
- •110. Синтетична (інтегральна) цивілізаційна циклічно-висхідна періодизація світової суспільної історії.
- •111. Синтетична (інтегральна) цивілізаційна циклічно-висхідна концепція про форми переходу від одного якісного ступеня функціонування цивілізації до іншого.
Розробка філософії історії як теорії історичного прогресу (м.А.Кондорсе).
Кондорсе в работе «Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума» обосновывает тезис о том, что высшего расцвета разум человека достигает в условиях становления философии, искусства и науки, когда означенные формы общественного сознания заявили о себе как особые формы освоения и преобразования мира, а поэтому всемирная история – это история успехов человеческого разума, преодолевающего противостояние истины и заблуждения. Прогресс разума осуществляется в исторически конкретных эпохах. Таких эпох Кондорсе насчитывает девять, десятой он описывает будущее. Первая эпоха это время становления человеческого общества через формирование института семьи, а последняяэпоха Нового времени, основой которой является интенсивное развитие философии. Философия разрабатывает ту методологию, которая позволяет уяснить общие истины и преодолеть противоречия между современным состоянием человеческого рода и его младенчеством, когда он был погружен в заблуждения и предрассудки
Поступательное движение истории он объяснял безграничной возможностью развития человеческого разума. Отрицательное отношение Кондорсе ко всему мистическому, сверхъестественному объединяет его с позитивистами и рационалистами. По его мнению, в вопросах религии не может быть ничего достоверного, а, следовательно, и всеобщего, если она переступает пределы, доступные человеческому разуму
Кондорсе несколько переоценивал знания, влияние просвещения на нравственность человеческого поведения. Он усматривал тесную связь, даже зависимость, между умственным развитием человечества и его нравственностью. Был убежден, что от утверждения истины зависит человеческое счастье. Верил в необходимость правильно рассуждать, чтобы правильно действовать, поскольку люди от природы хорошие.
Будучи сторонником теории естественного права, использовал ее для отрицания правомерности феодального общества, обоснования необходимости и рациональности буржуазного строя. Высшей ступенью в истории человечества считал общество, основанное на частной собственности, а будущее развитие человечества мыслил только в пределах буржуазного правопорядка.
Итак, опираясь на естественное право, Кондорсе рассматривал исторический процесс как ряд основных этапов (эпох) социального процесса. По его мнению, первая эпоха человечества связана с объединением в семье, а затем – в племена. Человек впервые начал заранее планировать расходование продуктов потребления. Вторая эпоха характеризуется разделением труда, возникновением частной собственности, неравенства, рабства. На третью эпоху приходится прогресс земледельческих народов, зарождения письменности, завоевание одними народами других, что тормозило или ускоряло эволюцию. В те времена стала ощутимой потребность в более совершенном законодательстве. С четвертой эпохой связан особый прогресс человеческого разума и знаний в Греции. Образование в ней республик, граждане которых были свободными и имели одинаковые права, касалось и познания истины. Особенность пятой эпохи связана с деятельностью Демокрита, Пифагора, Гомера, Гиппократа и особенно Сократа, Платона, Аристотеля, которые внесли весомый вклад в науку и историю человечества. Шестая эпоха – несчастная, поскольку была поражена теологическими предрассудками, религиозной нетерпимостью. В течение следующих трех эпох человеческий разум готовился к перевороту, который свершило книгопечатания. Сначала (седьмая эпоха) почти все крупные государства создали конституции. (восьмая эпоха – эпоха Реформации и рационализма) человек получил возможность познать земной шар, изучить человеческий род по всему миру. Благодаря науке и искусству народы поймут свое равенство и свободу, данную им природой. В этот период еще шла борьба между авторитетом и разумом. «Человеческий разум еще не был свободным, но он знал, что создан для свободы» К несомненным завоеваниям человеческого разума в девятой эпохе он относил идею естественного равенства людей в стремлении защитить личные интересы, права и свободы. Поскольку в обществе существует неравенство, главным средством ослабления всех его видов должно стать «искусство социального строительства» - социальное искусство. В десятой (прогностической) эпохе, Кондорсе описал будущее, которое должно быть лучше всех других времен. Оно появится из знания, могущества, которой знания предоставляют людям, чтобы они преодолевали физические и моральные преграды на пути к счастью. Прогресс, по мнению Кондорсе, обеспечит все большее равенство наций, устранит классовые различия, будет способствовать общему умственному, нравственному совершенствованию, что является следствием первых двух факторов.
